Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.,
суддів Бойчука І.В., Перегінець Л.В.
секретаря Сурмачевської У.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення нежитлового приміщення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 грудня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
У серпні 2011 року ПАТ «Банк Кіпру» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення із нежитлових приміщень.
Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 01.02.2010 року задоволено позов ВАТ «Банк Кіпру» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставне майно – нежитлові приміщення, які знаходяться в АДРЕСА_1. Оскільки прилюдні торги не відбулися, ПАТ «Банк Кіпру» виявив бажання залишити нереалізоване майно за собою. Згідно акту державного виконавця від 18.07.2011 року вказане майно передано стягувачу, а 19.07.2011 року приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу видано відповідні свідоцтва.
Ключі від приміщення знаходяться в ОСОБА_1, також там знаходяться її речі. Посилаючись на необхідність проведення інвентаризації приміщень з метою реєстрації свідоцтв в ОБТІ просив задовольнити позов.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 09 грудня 2011 року позов
________________________________________________________________________________
Справа №2/0909/1783/2011 Головуючий в 1 інстанції Веселов В.М.
Провадження №22ц/0990/242/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Категорія 41
задоволено.
Усунено перешкоди у користуванні ПАТ «Банк Кіпру» нежилими приміщеннями, які розташовані за адресою – Івано-Франківська область, АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 із займаних приміщень. Також стягнуто із ОСОБА_1 судові витрати.
На дане рішення представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального закону. Зазначає, що позивачем не представлено доказу про те, що ПАТ «Банк Кіпру» являється правонаступником АБ «АвтоЗАЗбанк» , як і жодного доказу, який би підтверджував, що ОСОБА_1 чинить перешкоди банку в користуванні майном. Також суд дійшов помилкового висновку, що доказом таких перешкод служить подана скарга на неправомірні дії міського відділу ДВС. Крім того, на обґрунтування своїх позовних вимог про захист порушеного права власності банк взагалі не надав доказів того, що спірні нежитлові приміщення взяті на баланс банку відповідно до акту державного виконавця про передачу майна та не підтвердив своє право власності на спірні приміщення реєстрацією в органах ОБТІ. Безпідставно також судом відмовлено в клопотанні про зупинення провадження у справі в зв’язку з неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи. З цих підстав просив рішення суду скасувати.
Будучи належно повідомленими, сторони в судове засідання не з’явилися, причини неявки суду не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач на законних підставах набув право власності на майно, що знаходиться в АДРЕСА_1, та відповідно усунув перешкоди в користуванні цим майном Банку шляхом виселення ОСОБА_1 із цих приміщень.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 01.02.2010 року задоволено позов ВАТ «Банк Кіпру» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставне майно. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлові приміщення – магазини, приміщення спільного користування: коридори І, ІІ, ІІІ загальною площею 57,9 кв.м., підсобне приміщення №8 загальною площею 5,4 кв.м., котельня №12 загальною площею 4,9 кв.м., туалет №13 загальною площею 1,3 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 47,0 кв.м.; 1в/2 загальною площею 44,8 кв.м.; 1в/3 загальною площею 46,2 кв.м.; 1в/4 загальною площею 7,8 кв.м., 1в/5 загальною площею 48,5 кв.м.; 1в/6 загальною площею 46,7 кв.м.; 1в/7 загальною площею 48,0 кв.м.; 1в/8 загальною площею 48,5 кв.м.; 1в/9 загальною площею 46,5 кв.м.; 1в/10 загальною площею 48,1 кв.м. (а.с.9-10).
Оскільки прилюдні торги не відбулися, ПАТ «Банк Кіпру» виявив бажання залишити нереалізоване майно за собою.
Згідно постанови державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції від 18.07.2011 року та акту державного виконавця від 18.07.2011 року вказане майно передано ПАТ «Банк Кіпру» (а.с. 18-19).
19.07.2011 року приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області видано відповідні свідоцтва (а.с.20-29).
Як вбачається із змісту свідоцтв вони підлягають реєстрації в Обласному комунальному підприємстві «Коломийське бюро технічної інвентаризації».
Відповідно до ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.2 Інструкції про проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуд України від 24.05.2001 року №127 державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «Банк Кіпру» посилався на те, що оскільки ключі від приміщення знаходяться в ОСОБА_1, а також в цих приміщеннях знаходяться її речі, вони не можуть провести інвентаризацію приміщень з метою реєстрації свідоцтв в ОБТІ.
Факт знаходження ключів від приміщення в ОСОБА_1, а також знаходження там її речей представником апелянта в суді першої інстанції не заперечувався. Підтверджується він також і ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.07.2011 року, якою скасовано ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 11.05.2011 року та надано дозвіл МВ ДВС Коломийського міського управління юстиції на примусове проникнення до спірних нежитлових приміщень.
За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_1 чинить перешкоди Банку у користуванні майном, а отже його права підлягають захисту.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права Банку шляхом виселення ОСОБА_1 із займаних приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 суд першої інстанції не врахував, що дані приміщення є нежитловими. Оскільки такий спосіб захисту застосовано неправильно, рішення суду слід змінити, застосувавши спосіб захисту порушеного права Банку шляхом зобов’язання ОСОБА_1 звільнити спірні приміщення.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів,-
вирішила :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 грудня 2011 року змінити, зобов’язавши ОСОБА_1 звільнити займані приміщення, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: І.В. Бойчук
Л.В. Перегінець