УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Бойчука І.В., Меленко О.Є.
секретаря Балагури М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Будилівська сільська рада про повернення самовільно захопленої земельної ділянки та знесення облаштованої на ній огорожі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 02 листопада 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, третя особа Будилівська сільська рада про повернення самовільно захопленої земельної ділянки та знесення облаштованої на ній огорожі.
Рішенням Снятинського районного суду від 02 листопада 2011 року позов задоволено.
Зобов’язано ОСОБА_2 демонтувати облаштовану нею огорожу на земельній ділянці по АДРЕСА_1 Снятинського району Івано-Франківської області, що належить ОСОБА_1, відновивши стан земельної ділянки, який існував до облаштування такої огорожі та повернути ОСОБА_1 самовільно захоплену земельну ділянку площею 56,54 кв.м.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначила, що рішенням Снятинського районного суду від 24 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано- Франківської області від 02 жовтня 2008 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Устянської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення ради,генплану забудови садибної ділянки, план–схеми відведення земельної ділянки
_______________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-76/2012р. Головуючий у 1 інстанції Калиновський М.М.
Категорія 45 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
під забудову, знесення самовільно збудованої огорожі, повернення земельної ділянки. А отже судом безпідставно повторно розглянуто позовну заяву ОСОБА_1 з тих самих підстав.
Також, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що площа земельних ділянок згідно даних погосподарських книг, податкової інспекції Снятинського району, дешифрування і викопіровки аерофотознімків є різна.
З цих підстав просила рішення суду скасувати.
В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_1 та представник третьої особи доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Апелянт, будучи належно повідомленою про день та час розгляду справи , в засідання апеляційного суду не з»явилася, причини неявки суду не повідомила, що не перешкоджає вирішенню справи за її відсутності.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в результаті облаштованої між господарствами сторін огорожі відповідач самовільно захопила частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки, чим порушила його право власності на цю ділянку, а тому його право підлягає захисту.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Згідно із ст. 212 Земельного висновку України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Як встановлено судом першої інстанції, сторони є суміжними землекористувачами. Позивачу на праві власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 Снятинського району. Наведена обставина підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 09.03.2011 року ( а.с.15).
З матеріалів справи вбачається, що при будівництві огорожі, яка розділяє господарства сторін, ОСОБА_2 захопила частину земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с. 27, 28). Згідно із експлікацією контурів земельної ділянки площа захопленої ділянки становить 56,54 кв.м. (а.с. 24).
З врахуванням наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1, а тому обгрунтовано постановив рішення про зобов’язання ОСОБА_2 демонтувати облаштовану нею огорожу на земельній ділянці по АДРЕСА_1 Снятинського району Івано-Франківської області, що належить позивачу , відновивши стан земельної ділянки, який існував до облаштування такої огорожі та повернути йому самовільно захоплену земельну ділянку площею 56,54 кв.м.
Доводи апелянта про те, що судом повторно вирішено спір, з приводу якого судом постановлено рішення, що набрало законної сили, є надуманими і не заслуговують на увагу.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Снятинського районного суду від 24 червня 2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Устянської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення ради, генплану забудови садибної ділянки, план-схеми відведення земельної ділянки під забудову, знесення самовільно збудованої огорожі, повернення земельної ділянки та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення ради, генплану забудови садибної ділянки та план-схеми відведення земельної ділянки та знесення самовільно побудованої огорожі (а.с. 49-50). Дане рішення залишене без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2008 року (а.с.53).
Підставою відмови у задоволенні позовів була недоведеність сторонами своїх позовних вимог.
Разом з тим, постановою Снятинського районного суду від 21 листопада 2008 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Устянської сільської ради про визнання незаконним рішення сільської ради. Визнано незаконним рішення Устянської сільської ради від 24.12.1993 року про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 в частині земельної ділянки шириною 17 м. від дороги в створі подвір’я площею 0,11 га. (а.с.10). Вказану постанову ОСОБА_2 не оскаржувала.
На підставі даного судового рішення Будилівською сільською радою 09 грудня 2009 року прийнято рішення про встановлення ширини земельної ділянки 18 метрів в створі подвір’я від дороги ОСОБА_1 (а.с.11).
На підставі рішень сільської ради позивачем виготовлено технічну документацію по проведенню земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок по передачі в приватну власність для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1, Івано-Франківської області , відповідно до якої отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку.
Будь-яких доказів того, що вказаний Державний акт видано позивачу незаконно, апелянтом не представлено.
Також, встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до Будилівської сільської ради із заявою про надання дозволу на будівництво огорожі між її господарством та господарством ОСОБА_1 (а.с.61)
Рішенням Будилівської сільської ради від 19 вересня 2009 року №217-17/2009 відмовлено ОСОБА_2 в наданні дозволу на будівництво огорожі в зв’язку із наявністю між сторонами земельного спору (а.с.178).
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Снятинського районного суду від 02 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: І.В. Бойчук
О.Є. Меленко