4
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.,
суддів Перегінець Л.В., Шалаути Г.І.
секретаря Сурмачевської У.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 22 листопада 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивував тим, що за заявою ОСОБА_2 по справі за позовом ОСОБА_2 до Косівської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Косівської міської ради про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва автомагазину Косівським районним судом 05.11.2010 року постановлено ухвалу про забезпечення позову. Заборонено йому проводити будівельні роботи на земельній ділянці до вирішення справи по суті. В наслідок заборони проводити будівельні роботи, котлован виритий ним на орендованій частині земельної ділянки почав руйнуватись, жителі ближніх багатоквартирних житлових будинків почали скидати туди сміття та інший непотріб. По закінченні розгляду справи для продовження будівництва виникла необхідність в проведенні робіт по відновленню котловану. Крім того діями відповідача завдано йому і моральну шкоду.
Рішенням Косівського районного суду від 22 листопада 2011 року позов задоволено частково.
________________________________________________________________________________Справа №2/0915/973/2011 Головуючий в 1 інстанції Цалин Б.М.
Провадження №22ц/0990/69/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Категорія 29
Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1090,00 грн. на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, 300 грн. моральної шкоди та 370,42 грн. судових витрат.
На дане рішення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.
Так, ОСОБА_4 зазначає, що задовольняючи часткового його позов, суд дійшов до помилкового висновку про те, що заявлена ним сума позову 20242,00 грн. це є вартість відновлюваних робіт. Відповідно до ст.22 ЦК України вартість робіт по облаштуванню котловану в сумі 10622,00 грн. це є втрати, які він зазнав у зв’язку зі знищенням (пошкодженням) майна, та відповідно вартість відновлювальних робіт в розмірі 9620 грн.
для приведення котловану до належного стану. А отже ним повністю доведено факт заподіяння реальних збитків, завданих забезпеченням позову та їх розмір, а також в зв’язку з цим і спричиненої моральної шкоди. З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянт вказує, що судом не взято до уваги той факт, що руйнування котловану відбулося внаслідок дій самого ОСОБА_1 у зв’язку з пошкодженням водопровідної труби та інших комунікацій, тобто ще до винесення судом ухвали про забезпечення позову. Також позивачем не представлено жодного доказу щодо наявності в котловані сміття та витрат, пов’язаних з їх вивезенням. Крім того, судом безпідставно стягнуто моральну шкоду. З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_4 доводи скарги підтримали з наведених в ній мотивів, щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечили.
ОСОБА_2 підтримав доводи своєї скарги з наведених в ній мотивів, а доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 не визнав. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи на користь ОСОБА_1 1090 грн. завданих забезпеченням позову збитків, суд першої інстанції виходив з того, що такі збитки складаються із витрат на зачистку котловану вручну на суму 90 грн., що підтверджуються актом виконаних робіт( а.с.16 зв. ) , а також, виходячи з меж розумності та доцільності, з витрат, понесених позивачем на перевезення грунту при розчистці котловану – на суму 1000 грн.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_2 - до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене судом рішення не відповідає вказаним вимогам виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Косівської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Косівської міської ради від 20.11.2010 року про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 284 кв. м. по АДРЕСА_1 для будівництва автомагазину.
Ухвалою Косівського районного суду від 05.11.2010 року за заявою ОСОБА_2 було вжито заходи забезпечення позову та заборонено ОСОБА_1 проводити будівельні роботи на даній земельній ділянці до вирішення справи по суті.
Ухвалою Косівського районного суду від 17.06.2011 року вжиті ухвалою Косівського районного суду від 05.11.2011 року заходи забезпечення позову скасовано.
Відповідно до ст.155 ЦПК України у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування і такими збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок вжитих судом заходів забезпечення виритий котлован закиданий сміттям та іншим непотребом, частково зруйнований, для продовження будівництва автомагазину необхідно провести роботи з його відновлення. При цьому посилався на акт приймання виконаних підрядних робіт № 479-3-02-1-1 та акт приймання виконаних робіт №479-02-1-1, що підтверджують розмір втрат, яких він зазнав у зв’язку зі знищенням та пошкодженням речі -10622 грн., а також витрат, які він зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки)- 9620 грн.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, та інших осіб, які беруть участь в справі.
При цьому як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з акту приймання виконаних підрядних робіт №479-02-1-1 вартість робіт по облаштуванню котловану - позиції 1/1,2/2,3/3 (а.с.78-80) становить 10622, 00 грн. З акту приймання виконаних підрядних робіт за 05.11.2010- 01.07.2011 рр. № 479-3-02-1-1 (а.с. 16-18) видно, що позивачем проведено ряд будівельних робіт вартістю 9620 грн.
Однак, будь-яких доказів того, що внаслідок забезпечення позову знищено або пошкоджено котлован, у зв’язку з чим позивач зазнав втрат, та що проведення будівельних робіт по відновленню котловану викликано необхідністю поновлення цивільного права позивача, порушеного забезпеченням позову, для повернення до первісного стану, що передував порушенню, ОСОБА_1 не подано.
Не підтверджують цієї обставини і акти приймання виконаних робіт.
Виходячи з принципу диспозитивності та змагальності сторін колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог щодо відшкодування збитків.
Оскільки позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від основного позову, то колегія суддів не вбачає також підстав і для задоволення позову в цій частині.
З врахуванням наведених обставин рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів,-
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Косівського районного суду від 22 листопада 2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: Л.В. Перегінець
Г.І. Шалаута