У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.,
суддів Меленко О.Є., Перегінець Л.В.
секретаря Сурмачевської У.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа - Ганьківська сільська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 22 березня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Снятинського районного суду від 22 березня 2011 року задоволено заяву ОСОБА_1 Встановлено факт його постійного проживання разом зі своїм батьком ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що ОСОБА_1 ніколи не проживав зі своїм батьком ОСОБА_3, а проживав і був зареєстрований зі своєю сім’єю в окремому будинку. Померлий ОСОБА_3 був її дідусем і саме вона та її дитина проживали разом з ним, що підтверджується довідкою Ганьківської сільської ради від 14.06.2011 року №414. Крім того, в серпні 2010 року перед виїздом за кордон вона залишила заяву в сільській раді, в якій просила не допустити проживання в будинку будь-кого із родичів. А тому суд прийшов до помилкового висновку задовольнивши заяву ОСОБА_1 З цих підстав просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявник постійно
________________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-39/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Калиновський М.М.
Категорія 67 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
проживав зі своїм батьком ОСОБА_5 в його господарстві в АДРЕСА_1, а тому відповідно до ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину після його смерті.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно із записом у погосподарській книзі за ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Ганьківці числився житловий будинок. За життя ОСОБА_3 заповітне розпорядження не склав.
В засіданні апеляційного суду встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 та відкриття спадщини разом із ним проживали онука ОСОБА_2 та правнука ОСОБА_6 Наведена обставина підтверджується довідками сільської ради( а.с.7, 24), копією заяви(а.с. 62), даними паспорта про реєстрацію апелянта за вказаною адресою (а.с.64). Вказаний факт заявником не заперечується.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначала, що оскільки вона постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не заявила про відмову від неї, тому відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Діти померлого- спадкоємці першої черги, в т. ч. і заявник, спадщини після смерті батька не прийняли.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно встановив, що заявник будучи спадкоємцем першої черги постійно проживав із спадкодавцем на день його смерті і тому відповідно до положень ст. 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину. Посилання апелянта на факт проживання її з померлим, а звідси - прийняття нею спадщини, не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги тощо.
ОСОБА_2 до спадкоємців першої черги, яким є заявник, що прийняв спадщину, не відноситься.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин ОСОБА_2 не доведено порушення її законних прав та інтересів оскаржуваним рішенням.
Оцінюючи наявні у справі докази з урахуванням позиції апелянта судова колегія вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для її задоволення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Снятинського районного суду від 22 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.


Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: О.Є. Меленко
Л.В. Перегінець