Справа № - 22 ц - 483 Головуючий по 1-й інстанції
2007 року Путря О.Г.
Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року лютого місяця 13 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Чічіля В.А.
Суддів: Новохатньої В.А., Чернова СІ.
при секретарі: Сулимка СВ.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Уг частину житлового будинку з господарськими побудовами в порядку створення спільної сумісної власності, визначення порядку користування житловим будинком з господарськими побудовами та земельною ділянкою, розподіл рухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та витребування майна, що є особистою приватною власністю
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Чічіля В.А., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Визнано житловий будинок АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнано право власності заОСОБА_1на 41/200 частину житлового будинку АДРЕСА_1та області в порядку створення спільної сумісної власності.
Постановлено розділити рухоме майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.
Виділити у власність ОСОБА_1 холодильник „Чинар" вартістю 600 грн., дві книжкові полиці - 34 грн. (по 17 грн. кожна), табуретку кухонну - 24 грн., а всього майна на загальну суму 658 грн..
Виділити у власність ОСОБА_2 сервант вартістю 240 грн., плиту газову побутову „Електа" - 240 грн., стіл кухонний „роздєлочний" - 80 грн., стіл обідній - 72 грн., мойку - 6 грн., годинник електронний настінний - 14,40 грн., а всього майна загальною вартістю 652,40 грн..
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 унітаз з бачком вартістю 36 грн..
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 380 грн..
У апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд.
Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції вірно встановлено та сторони не заперечують, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 12 вересня 1988 року по 30 листопада 2001 року.
Спірний будинок АДРЕСА_1 та області належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом.
В період шлюбу за спільні кошти та внаслідок спільних трудових затрат сторін були проведені ремонтно-будівельні роботи, внаслідок яких вартість житлового будинку збільшилась на 41 %, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.
Встановивши такі обставини по справі та врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в період шлюбу сторін істотно збільшилась цінність житлового будинку внаслідок трудових та грошових затрат подружжя і тому спірний житловий будинок визнав спільною сумісною власністю сторін.
Виходячи з того, що визначити частку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в покращенні житлового будинку не уявляється можливим, місцевий
суд, виходячи із рівності часток, вірно визнав за ОСОБА_1 право власності на 20,5 % житлового будинку або на 41/200 частину будинку.
Також місцевим судом вірно встановлено, що в період шлюбу сторонами самовільно була здійснена побудова тамбуру в житловому будинку та господарських будівель. Вимоги про узаконення самовільно побудованих будівель та споруд в судовому порядку позивачем в ході розгляду справи не заявлялись, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вказані побудови не можуть бути визнанні власністю сторін.
Виходячи з вище встановлених судом фактів, місцевий суд вірно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо визначення в рівних частинах порядку користування житловим будинком з господарськими побудовами та земельною ділянкою, на якій вони розташовані, оскільки вони є безпідставними.
Вірно встановивши яке майно було придбане сторонами під час шлюбу за спільні кошти, що є спільною сумісною власністю сторін, суд першої інстанції вірно, виходячи з рівності часток та враховуючи інтереси сторін, розділив майно сторін.
Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону, підстав для його скасування не вбачається.
Поскільки позивачем не заявлялися вимоги щодо узаконення самовільного будівництва, місцевий суд вірно виходив з обсягу позовних вимог та постановив рішення саме в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції.
При ухваленні рішення судом першої інстанції допущено незначне порушення норм процесуального права, яке не є підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.