КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2012                                                                                           № 18/266

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мартюк А.І.

суддів:            Зубець Л.П.

          Новікова  М.М.

   при секретарі                          Рибаруку М.М.

за участю представників

від позивача:                          ОСОБА_1., дов. б/н від 13.12.2011р.

від відповідача-1:                   не з’явились

від відповідача-2:                   ОСОБА_2., дов. № 31-15030-09/13 від 03.10.2011р.

від прокуратури:                    Карпенко Н.М., посвідчення № 27 від

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                  Приватного підприємця ОСОБА_3

на рішення                               Господарського суду м. Києва

від                                              15.12.2011р.  

у справі                                     № 18/266 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом                                Приватного підприємця ОСОБА_3

до                                               1) Державної казначейської служби України

                                                  2) Міністерства фінансів України

про                                             стягнення 360 349,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_3 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного бюджету України шкоду у розмірі 360 349,59 грн. за припинення права власності на ліцензію на організацію діяльності з проведення азартних ігор НОМЕР_1 з 25 червня 2009 року по 16 травня 2011 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2011р. у справі № 18/266 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2011р. у справі № 18/266 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Представники відповідача-1 у судове засідання не з’явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 22.06.2006 р. Міністерством фінансів України була видана ліцензія (серія АВ № 082992) Приватному підприємцю ОСОБА_3 на здійснення наступного виду господарської діяльності: організація діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах), строком на п'ять років, а саме з 17.05.2006р. по 16.05.2011 р.

14.06.2006 р. позивач сплатив 952253,00 грн. на користь державного бюджету платіж за ліцензію на здійснення діяльності по організації та проведенню азартних ігор на 2006-2011 роки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалась діяльність з організації та проведення азартних ігор.

25.06.2009 р. набрав чинність Закон України “Про заборону грального бізнесу в Україні”, відповідно до ст. 2 якого в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх, в силу п. 2 ст. 4 прикінцеві положення, з дня набрання чинності цим Законом ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання ним чинності, скасовуються.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій державних органів, які полягають у прийнятті Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні”, скасовано ліцензію позивача з організації діяльності з проведення азартних ігор, у зв’язку з чим позивачу заподіяно збитки у розмірі 360349,59 грн. Вказані збитки, на думку позивача, підлягають відшкодуванню державою в особі відповідачів.           

Правове регулювання відшкодування шкоди здійснюється нормами глави 82 Цивільного кодексу України.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання не договірної шкоди передбачено ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв'язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 р. у справі № 1-36/2001 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 закону України “Про Державний бюджет України на 2000 рік” та статті 25 Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік”(справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином законодавством передбачено право на відшкодування шкоди завданої внаслідок незаконних дій державних органів.

За умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Закон - це нормативно-правовий акт, що приймається в особливому порядку органом законодавчої влади, має вищу юридичну чинність і регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Верховна Рада України, реалізуючи повноваження по здійсненню законодавчої влади, розглядає і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, тобто реалізує законодавчі повноваження, а також здійснює установчі та контрольні повноваження, передбачені Конституцією України.

Відповідно до п. 3 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України відноситься прийняття законів.

Приймаючи Закон України “Про заборону грального бізнесу в Україні” Верховна Рада України діяла в межах своїх повноважень та виконувала функції, покладені на неї Конституцією України.

За таких обставин, скасування ліцензії позивача мало місце внаслідок реалізацією Верховною Радою України конституційних повноважень щодо прийняття законодавчих актів.

Відповідно до статті 1175 Цивільного кодексу України відшкодовується шкода, завдана юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований. Закон України “Про заборону грального бізнесу в Україні” є чинним і його неконституційність у визначеному законодавством порядку не встановлена.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України та затверджуються Законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Статтею 26 Закону України “Про Державний бюджет України” затверджені бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2009 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами та централізовані заходи і програми в розрізі адміністративно-територіальних одиниць згідно з додатками № 3, № 4 та № 5 до цього Закону. Згідно з додатком № 3 до Закону “Розподіл видатків Державного бюджету України на 2009 рік” Міністерству фінансів України встановлені видатки за відповідними кодами бюджетної класифікації, у тому числі за внутрішнім державним боргом (код 0171).

Пунктом 16 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено поняття державного боргу, яким є загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Таким чином, Міністерство фінансів України може бути головним розпорядником бюджетних коштів на погашення зобов’язань з внутрішнього державного боргу лише за умови, що такі видатки прямо передбачені у відповідному законі.

Закон України “Про заборону грального бізнесу в Україні” не передбачає обов’язку держави щодо повернення суб’єктам господарювання сум коштів, що були раніше сплачені за відповідні ліцензії, суд вважає, що відповідач не може бути визнаним розпорядником бюджетних коштів для повернення вказаних коштів.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи принцип правомірності дій суб’єкта владних повноважень, передбачений ст.19 Конституції України, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень повинні вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 18/266 від 15.12.2011р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 18/266 від 15.12.2011р. – без змін.

2. Матеріали справи № 18/266 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Новіков  М.М.