КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2012                                                                                           № 5/148

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Агрикової О.В.

суддів:            Сухового В.Г.

          Чорногуза  М.Г

при секретарі судового засідання Лесковці В.П.,

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 10.01.2011 року №1,

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 23.01.2011 року,

ОСОБА_3, дов. від 17.10.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Торф Трейд»

та комунального підприємства по утримання зелених насаджень

Дарницького району міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року

у справі №5/148 (суддя Ломака В.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торф Трейд», м. Київ,

до комунального підприємства по утримання зелених насаджень

Дарницького району м. Києва, м. Київ,

про стягнення 220061,49 грн., -

встановив:

У вересні 2011 року ТОВ «Торф Трейд» (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до КП по УЗН Дарницького району міста Києва (далі – відповідач) про стягнення 220061,49 грн., а саме: 56400,00 грн. реальних збитків, 70500,00 грн. неодержаних доходів, 3161,49 грн. пені та 90000,00 грн. штрафу (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 104).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами спору договору від 23.11.2010 року №23/11-10 не виконав обов’язку щодо оплати поставленого позивачем товару – цибулин квітів, а також не здійснив зустрічної поставки позивачу квітів, вирощених з поставлених цибулин, у зв’язку з чим позивач, на його думку, поніс реальні збитки в розмірі вартості неоплаченого товару та не одержав доходи, які планував одержати від реалізації вирощених відповідачем квітів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року у справі №5/148 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з КП по УЗН Дарницького району міста Києва на користь ТОВ «Торф Трейд» 56400,00 грн. основного боргу та 3161,49 грн. пені, 594,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 63,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову щодо стягнення неодержаного прибутку у розмірі 70500,00 грн. та 90000,00 грн. штрафу судом першої інстанції відмовлено у зв’язку з недоведеністю.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що 56400,00 грн., які просив стягнути позивач в якості збитків, є заборгованістю за договором поставки та задовольнив позов в цій частині. При цьому, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3161,49 грн. пені у зв’язку з простроченням відповідачем сплати суми боргу. Також, господарський суд міста Києва відмовив позивачеві у задоволенні вимог про стягнення 70500,00 грн. неодержаних доходів та 90000,00 грн. штрафу у зв’язку з недоведеністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «Торф Трейд» звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року у справі №5/148 в частині відмови у стягненні збитків у розмірі 70500,00 грн. і штрафу у розмірі 90000,00 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги позивач посилається на те, що ним належними доказами доведено факт неодержання доходів у сумі 70500,00 грн. у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору. Також, на переконання позивача, відповідач зобов’язаний сплатити йому штраф у сумі 90000,00 грн. у зв’язку з дев’ятиразовим порушенням п. 5.5. укладеного договору, на підтвердження чого позивачем надано розписки про відпуск тюльпанів.

Також, не погодившись із вказаним рішенням, КП по УЗН Дарницького району міста Києва звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року у справі №5/148 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що надані позивачем цибулини квітів (у кількості 3222 шт.) були пошкодженими Також, як стверджує відповідач, позивачем не подавались заявки на поставку квітів, що судом першої інстанції не взято до уваги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2011 року у справі №5/148 апеляційні скарги ТОВ «Торф Трейд» та КП по УЗН Дарницького району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року у справі №5/148 прийнято до провадження, об’єднано в одне апеляційне провадження та призначено їх розгляд на 24.01.2012 року.

В судовому засіданні 24.01.2012 року представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги позивача та просила їх задовольнити, а також заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача. Представники відповідача в судовому засіданні 24.01.2012 року підтримали вимоги апеляційної скарги відповідача та просили їх задовольнити, а також заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Торф Трейд» не підлягає задоволенню, апеляційна скарга КП по УЗН Дарницького району міста Києва не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23.11.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки товару №23/11-10 (а.с. 13-15), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов’язувався передати у власність покупця у визначені договором строки цибулини квітів в асортименті та кількості відповідно до специфікації (додаток №1 до цього договору), а покупець зобов’язувався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму у розмірі і в порядку, визначені цим договором.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що загальна сума цього договору, з урахуванням ціни за одиницю товару та кількості одиниць, що передбачена в специфікації (додаток №1 до цього договору), складає 56400,00 грн.

Також, п. 2.4. договору встановлює, що оплата товару здійснюється покупцем до 01.04.2011 року шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах у цьому договорі.

Згідно п. 2.5. договору покупець після отримання товару зобов’язувався здійснити вирощування із цибулин, переданих постачальником згідно цього договору, квітів.

Після вирощування квітів покупець зобов’язувався передати їх у кількості, відповідно до кількості цибулин, визначеною специфікацією, постачальнику партіями за заявками постачальника у строк з 22.02.2011 року по 04.03.2011 року (п. 2.6. договору).

Невиконання відповідачем умов договору стало підставою для звернення з позовом до суду у даній справі.

Колегія суддів, проаналізувавши укладений між сторонами спору договір дійшла до висновку про те, що договір від 23.11.2010 року №23/11-10 за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки договорів поставки та підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 56400,00 грн. відповідно до видаткових накладних №РН-0000001 від 25.11.2010 року на суму 50400,00 грн. та №РН-0000009 від 02.12.2010 року на суму 6000,00 грн. (а.с. 17 та 18 відповідно). Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреностями серії ААА №132689 від 25.11.2010 року та серії ААА №132699 від 02.12.2010 року (а.с. 72 та 73 відповідно).

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар до 01.04.2011 року (п. 2.4. договору), а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 56400,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що при формулюванні позовних вимог позивач помилково визначає неоплачену вартість поставленого ним товару як реальні збитки, оскільки в даному випадку сума невиконаного грошового зобов’язання не є збитками, а є заборгованістю за договором поставки за отриманий товар.

Також, на переконання колегії суддів, господарським судом міста Києва обґрунтовано відхилено акти огляду цибулин тюльпанів від 24.02.2011 року, від 04.03.2011 року, від 09.03.2011 року, від 11.03.2011 року та від 18.03.2011 року (а.с. 108-112), відповідно до яких при зрізі тюльпанів представниками відповідача було виявлено пошкоджені цибулин квітів, оскільки такі акти складені в односторонньому порядку та не можуть підтверджувати, що такі пошкодження стались внаслідок поставки позивачем відповідачу у листопаді та грудні 2010 року товару неналежної якості. Крім цього, відсутні докази, що квіти, цибулини яких оглядались, були вирощені саме з цибулин, поставлених позивачем згідно укладеного договору.

Поряд із тим, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача 70500,00 грн. неодержаних доходів з огляду на наступне.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останнім не було виконано зобов’язання щодо передачі позивачу в строк до 04.03.2011 року квітів, вирощених відповідачем із товару, переданого відповідно до умов договору позивачем.

Позивач вважає, що у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору в частині передачі вирощених квітів, він не одержав доходи у сумі 70500,00 грн.

Згідно вимог п.п. 2 п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Крім того, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Також, ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завданні цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною. Отже, умовами, за яких на боржника покладається обов’язок відшкодувати збитки є встановлення факту порушення зобов’язання та наявності його вини, і прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та завданими збитками. При чому, обставини щодо порушення зобов’язання боржником та наявності його вини і прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та завданими збитками і їх розмір доводяться кредитором.

В даному випадку, позивач, звертаючись з позовом про стягнення збитків, завданих відповідачем, у вигляді неодержаного доходів, внаслідок невиконання відповідачем умов поставки готової продукції (квитів), в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не навів обґрунтувань, які б свідчили про наявність прямого причинного зв’язку між заявленими до стягнення збитками та порушенням зобов’язання, якого припустився відповідач за договором, як і не зазначив при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) - які саме заходи були вжиті ним щодо їх одержання. Таким чином, позивач був зобов’язаний довести в порядку, визначеному чинним законодавством, факт неотримання упущеної вигоди внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо вирощування із цибулин квітів. Щодо посилання позивача на договір поставки від 15.02.2011 року №17, укладений позивачем з ТОВ «Спеціалізоване комерційне підприємство «Київ-Запчастини», то останній лише підтверджує факт наявності зобов’язань позивача щодо поставки квітів, проте, не підтверджує факту понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання.

Також, позивачем не визначено розміру цих збитків з урахуванням ринкових цін, що існували у день пред’явлення позову або на день ухвалення рішення, та не було наведено відповідних розрахунків. При цьому, колегія суддів бере до уваги і те, що неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною, має визначатися з урахуванням ст. 142 Господарського кодексу України та інших норм матеріального права, які регулюють питання прибутку суб’єкта господарювання. Такого розрахунку позивачем ані в суд першої, ані в суд апеляційної інстанції не надавалось.

Пунктом 2.6. договору сторони спору визначили, що після вирощування квітів відповідач зобов’язаний передати їх у кількості, відповідно до кількості цибулин, визначеною специфікацією, позивачеві партіями за заявками позивача у строк з 22.02.2011 року по 04.03.2011 року.

Позивачем надано суду факсограму від 18.02.2011 року (а.с. 105), якою надсилалась заявка відповідачу про поставку товару 02.03.2011 року та 03.03.2011 року згідно п. 2.6. договору. Факт отримання цієї факсограми відповідачем заперечується.

При цьому, вказана факсограма не містить переліку, найменувань і кількості квітів, яку позивач вимагав передати, та місця поставки квітів, що передбачено п. 2.1. договору від 15.02.2011 року №17, на який посилається позивач. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання цієї факсограми відповідачем. Отже, на переконання колегії суддів, позивачем не доведено суду факту подання відповідачеві відповідних заявок на підставі п. 2.6. договору щодо поставки квітів.

Колегія суддів вважає, що подання таких заявок є відкладальною умовою виконання зобов’язання у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, про що вірно вказано судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в діях відповідача щодо не передачі вирощених з цибулин позивача квітів позивачеві відсутні ознаки протиправної поведінки – обов’язкового елементу складу господарського правопорушення (порушення умов укладеного договору тощо), що є обов’язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки позивачем не подавались відповідачеві відповідні заявки згідно п. 2.6. договору.

Одночасно, колегія суддів бере до уваги те, що умовами договору поставки від 23.11.2010 року №23/11-10 (п. 2.11. договору) сторонами передбачено, що у випадку, якщо відповідачем не виконано вимоги п. 2.5. договору, відповідач зобов’язаний сплатити позивачеві вартість товару згідно п. 2.3. договору у строк до 01.04.2011 року.

Тобто, негативні наслідки для позивача від невиконання відповідачем свого зобов’язання щодо вирощування квітів покриваються сплатою останнім позивачеві вартості товару у розмірі 56400,00 грн. до 01.04.2011 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача 70500,00 грн. неодержаних доходів правомірними та такими, що відповідають обставинам справи.

Поряд із тим, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3161,49 грн., нараховану за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання з поставки квітів з 04.03.2011 року по 13.07.2011 року.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.6. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання зобов’язання, передбаченого п. 2.6. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від загальної суми товару згідно з п. 2.3. договору.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевим господарським судом правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 3161,49 грн. пені за період прострочення виконання зобов’язання з 04.03.2011 року по 13.07.2011 року на підставі п. 5.6. договору.

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду міста Києва про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача 90000,00 грн. штрафу на підставі п. 5.5. договору виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.5. договору у випадку порушення виключного права постачальника, передбаченого п. 2.8. договору, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10000,00 грн. за кожен встановлений факт порушення виключного права.

На підтвердження продажу відповідачем квітів в порушення переваженого права позивача, визначеного п. 2.8. договору, позивач надав суду копії розписок про відпуск тюльпанів від 09.03.2011 року у кількості 725 шт., від 11.03.2011 року у кількості 600 шт., від 14.03.2011 року у кількості 325 шт., від 06.03.2011 року у кількості 3000 шт., від 07.03.2011 року у кількості 2000 шт., без дати у кількості 2125 шт., від 06.03.2011 року у кількості 750 шт., від 01.03.2011 року у кількості 3700 шт. та від 08.03.2011 року у кількості 1400 шт.

Суд першої інстанції вірно вказав, що товар, право на виключну реалізацію якого мав позивач, не є індивідуально визначеним та відноситься до речей з родовими ознаками – квіти відповідних сортів.

Вказані вище розписки не містять даних про те, які сорти квітів відпускались відповідачем, так і не вказують жодним чином на походження таких квітів. Також, матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач реалізовував квіти, вирощені саме з поставлених позивачем цибулин, право на реалізацію яких у позивача є переважним.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні позову про стягнення з відповідача 90000,00 грн. штрафу у зв’язку з недоведеністю.

При цьому, місцевий господарський суд вірно врахував те, що відповідачем укладено договори на поставку цибулин квітів не лише з позивачем, що підтверджено копіями таких договорів (а.с. 119-130).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року у справі №5/148.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торф Трейд» на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року у справі №5/148 залишити без задоволення.

2.          Апеляційну скаргу комунального підприємства по утримання зелених насаджень Дарницького району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року у справі №5/148 залишити без задоволення.

3.          Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року у справі №5/148 залишити без змін.

4.          Справу №5/148 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Агрикова О.В.

Судді                                                                                          Суховий В.Г.

                                                                                          Чорногуз  М.Г

30.01.12 (відправлено)