КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2012                                                                                           № 42/281

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рябухи  В.І.

суддів:            Ропій  Л.М.

          Кондес  Л.О.

за участю секретаря: Філоненко М.В.,

за участю представників:

від позивача                              ОСОБА_1, дов. від 19.12.11,

від відповідача                    не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.11 (підписане 31.10.11)

у справі №42/281 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"

до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про  зобов'язання укласти додаткову угоду

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (далі – позивач, ПАТ "Донецькміськгаз") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі – відповідач, НАК "Нафтогаз України"), в якому просить  зобов’язати відповідача укласти з позивачем доадткову угоду від 01.07.11 до договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.11 №14/116/11.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.11 позов задоволено частково. Змінено договір купівлі-продажу від 31.01.11 №14/116/11, укладений між позивачем та відповідачем, викладено його в редакції додаткової угоди, запропонованої позивачем, окрім п.2.1.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.11 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.11 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.12.11. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 25.11.11) відповідачу – 01.12.11 та позивачу – 05.12.11,  долучені до матеріалів справи.

19.12.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

За клопотанням відповідача ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.11 у судовому засідання оголошено перерву до 25.01.12.

25.01.12 у судовому засіданні представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.11 – без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі відповідача, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Отже, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.11 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/116/11 (далі - договір), відповідно до якого продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) у 2011 році імпортований природній газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ в обсязі до 72200 тис.куб.м. (пункт змінено додатковою угодою від 30.09.11).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.11 і діє у частині поставки газу до 31.12.11 включно, а участь у частині розрахунків – до їх повного здійснення (п.11.1 договору).  

Договір укладено відповідно до вимог Закону України "Про нафту і газ", постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 №1729 "Про забезпечення споживачів природнім газом", керуючись "Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України", затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.94 №355, тощо.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема, належить затвердження типових договорів на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу).

14.02.11 набрала чинності постанова Національної комісії регулювання електроенергетики від 10.02.11 № 212 "Про затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)" (далі – постанова НКРЕ від 10.02.11 №212), якою зобов’язано власників природного газу та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) у двотижневий термін з дати набрання чинності цією постановою (п.2 постанови від 10.02.11 №212).

На виконання вимог постанови НКРЕ від 10.02.11 №212 позивач листом від 18.07.11 №21/3222 запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до основного договору, надіславши її проект.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що між сторонами виникли правовідносини з приводу зміни договору купівлі-продажу природного газу, врегульовані ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності визначених умов у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що розірвання спірного договору суперечитиме суспільним інтересам, оскільки позбавить населення міста Донецька можливості отримувати природний газ, і потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення договору сторони не передбачали настання законодавчих змін, тому виконання договору на попередніх умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, крім того, з суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.

Умови запропоновані позивачем в додатковій угоді відповідають вимогам чинного законодавства, Типовому договору на купівлю-продаж природного газу, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України)за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Всупереч цих вимогам відповідач в установлений двадцятиденний строк не надіслав позивачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаною додатковою угодою.

Згідно умов ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб’єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Як свідчать матеріали справи, 30.09.11 сторони у справі уклали додаткову угоду до договору, якою змінили п. 2.1 договору щодо обсягу поставки природного газу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що заявлений позов відповідно до вимог ст. 187 ГК України підлягає частковому задоволенню, за виключенням умов п. 2.1, зміненого сторонами додатковою угодою від 30.09.11. При цьому, порушене право позивача відповідно до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України підлягає захисту шляхом зміни спірного договору за рішенням суду, що відповідає вимогам ст. 187 ГК України, а не шляхом зобов’язання відповідача вчинити дії, спрямовані на укладення додаткової угоди до договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.11 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.11 у справі №42/281 - без змін.

2.           Матеріали справи №42/281  повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Рябуха  В.І.

Судді                                                                                          Ропій  Л.М.

                                                                                          Кондес  Л.О.

27.01.12 (відправлено)