КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2012 № 52/342
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Кондес Л.О.
Ропій Л.М.
за участю секретаря: Філоненко М.В.,
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1, дов. від 03.07.11,
від відповідача ОСОБА_2 дов. від 19.12.11 №1026/2011,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Укркосмос”
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.11
у справі №52/342 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Наша Прага”
до Державного підприємства „Укркосмос”
про визнання недійсним п.7.2 контракту
В С Т А Н О В И В :
У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша Прага» (далі – позивач, ТОВ „Наша Прага”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства „Укркосмос” (далі – відповідач, ДП „Укркосмос”) про визнання недійсним п. 7.2. контракту від 17.05.07 № 7/2007 на надання послуг з технічного забезпечення передачі ТВ сигналу через супутник.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.11 позов задоволено. Визнано недійсним п.7.2 контракту від 17.05.07 №7/2007, що укладений між ДП „Укркосмос” та ТОВ „Наша Прага”. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.11 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, прийнявши рішення у даній справі, неправильно застосував норми матеріального права та неправильно з`ясував всі фактичні обставини у даному спорі, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.11 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі №52/342, розгляд справи призначено на 12.12.11. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 №75.
09.12.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивачем надано відзив на апеляційну скаргу.
12.12.11 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.12.11.
22.12.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідачем надано заперечення на відзив на апеляційну скаргу.
26.12.11 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.01.12.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.01.12 продовжено строк розгляд спору.
23.01.12 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.11 скасувати.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.07 між ДП «Укркосмос» (виконавець) та ТОВ «Наша Прага» (замовник) укладено контракт № 7/2007 (далі - контракт), відповідно до якого виконавець надає послуги з технічного забезпечення супутникової передачі телесигналу телевізійного каналу замовника (п.1.1 контракту).
Відповідно до п. 7.2. договору в разі несвоєчасної оплати послуг замовником він сплачує за кожний день прострочення пеню, яка нараховується з вартості послуг в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну затримки.
26.05.08 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до контракту, якою п. 7.2 викладено у наступній редакції: «У випадку прострочення замовником фінансових зобов'язань відповідно до контракту більше ніж на 5 (п'ять) банківських днів, замовник сплачує штрафні санкції в розмірі 500 (п'ятсот) грн. за кожний банківський день прострочення. Штрафні санкції не звільняють замовника від сплати поточних платежів. Вартість штрафних санкції нараховується виконавцем та включається в поточний рахунок окремим рядком з дати виникнення штрафних санкцій згідно з п. 7.2 контракту до повного погашення заборгованості та штрафних санкцій».
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України (далі – ГК України) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що штрафні санкції, визначені у п. 7.2. контракту від 17.05.07 № 7/2007 в редакції додаткової угоди від 26.05.08 №1, є ні штрафом, ні пенею в розумінні ст. 549 ЦК України, оскільки обчислюються у твердій грошовій сумі, а не у відсотках і не залежать від суми неналежно виконаного зобов'язання.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, ч. 6 ст. 231 ГК передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до зазначеної вище правової норми та зважаючи на те, що позивач має перед відповідачем грошове зобов'язання (оплата вартості наданих відповідачем послуг), розмір штрафних санкцій повинен бути встановлений сторонами у відсотках, а не у визначеній грошовій сумі, як це передбачено контрактом.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив визнати недійсним п.7.2 контракту в редакції додаткової угоди від 26.05.08 №1.
Стосовно посилання в апеляційній скарзі на позбавлення відповідача права стягнення санкцій за контрактом у випадку несвоєчасної оплати позивачу отриманих послуг , колегія суддів зазначає, що зміни, внесені додатковою угодою від 26.05.08 №1 до спеціального п. 7.2 контракту лише посилили відповідальність за порушення грошового зобов’язання на певному етапі його виконання, а не визначили пункт в попередній редакції як такий, що суперечить характеру правовідносин (тобто така редакція в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства).
Тому, після визнання недійсним п. 7.2 контракту в редакції додаткової угоди від 26.05.08 №1 сторони не позбавлені можливості користуватись попередньою редакцією п.7.2 контракту, яка не була предметом позову про визнання його недійсним.
З огляду на викладене вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.11 у даній справі, оскільки вона відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд.
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укркосмос" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.11 у справі №52/342 - без змін.
2. Матеріали справи №52/342 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді Кондес Л.О.
Ропій Л.М.
25.01.12 (відправлено)