4
2
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бойчука І.В.,
суддів Шалаути Г.І., Горблянського Я.Д. секретаря Сурмачевської У.С.,
сторін: ОСОБА_1, представника ПП «Станіслав-Транс»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Станіслав-Транс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ПП «Станіслав-Транс» на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 листопада 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 листопада 2011 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Станіслав-Транс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Стягнуто з ПП «Станіслав-Транс» на користь ОСОБА_1 146 грн. 05 коп. матеріальної та 1500 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ПП «Станіслав-Транс» на користь ОСОБА_1 450 грн. 00 коп. витрат по оплаті правової допомоги. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду частково не відповідає дійсним обставинам справи, і вимогам закону, та таким що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує що судом першої інстанції, приймаючи рішення, не надав належної оцінки зібраним доказам, які містяться в матеріалах справи. Вона зазначає, що згідно довідки про доходи, виданої управлінням освіти і науки виконавчого
___________________________________________________________________
Справа №0907/2-856/2011р. Головуючий у 1 інстанції – Антоняк Т.М.
Провадження №22ц/0990/337/2012р. Суддя-доповідач – Бойчук І.В.
Категорія 32
комітету Івано-Франківської міської ради 25.03.2010 року за №526, вона перебувала на лікарняному у період з 08 вересня по 23 жовтня 2009 року і загальна сума доходу за цей період становить 4399,26 грн. 26 коп. У зв’язку з тривалим розглядом даної справи, нею було збільшено розмір позовних вимог шляхом індексації сум потрачених нею на лікувальні препарати та втраченого заробітку.
ОСОБА_1 просить рішення скасувати у частині відмови їй у:
- стягненні 5293, 92 грн. 92 коп. заподіяної моральної шкоди;
- стягненні 4746 грн. за санаторно – курортне лікування;
- стягненні 18700 грн. моральної шкоди.
У решті рішення просить залишити без змін.
ПП «Станіслав-Транс» подало апеляційну скаргу і посилається на те, що ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах вказує, що 08.09.2009 року їхала в автобусі по маршруту №31 і при цьому впала лівим боком на металевий поручень, який відділяє місце водія від салону автобуса. Спочатку їй був діагностовано забій грудної клітки зліва. Через деякий час, а саме 25.09.2009 року їй було діагностовано порушення цілісності 3 ребра зліва та перелом 4 ребра зліва, а згодом – перелом 7 та 8 ребер зліва. Таким чином, позивачкою періодично встановлювалися різні діагнози.
По справі на підставі п.1 ст. 145 ЦПК України було призначено та проведено судово-медичну експертизу, якою спростовані переломи ребер у позивачки.
ПП «Станіслав-Транс» також вказує що висновки суду по даній справі не відповідають обставинам справи, а обставини на які посилається позивачка, є недоведеними і спростовані висновками експертів.
Просить рішення скасувати, і в задоволенні позову відмовити.
В засіданні апеляційного суду апелянти підтримали доводи своїх апеляційних скарг з мотивів, наведених у них. Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та відхилення апеляційної скарги ПП «Станіславів-Транс» з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач 08.09.2011 року, їдучи в маршрутному автобусі №31, що належить приватному підприємству «Станіслав Транс», внаслідок різкого гальмування водієм для підсадки пасажира у невстановленому місці, зазнала травм, що підтверджено копіями листів непрацездатності, довідками лікувальних установ (а.с.27-29) та листом Відділу транспорту і зв’язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 04.12.2009 року №371 (а.с.30).
Як вбачається, зокрема, з листа Відділу транспорту і зв’язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 04.12.2009 року №371, для розгляду скарги позивача та прийняття відповідного рішення у відділ був запрошений директор ПП «Станіслав Транс» ОСОБА_3, який є власником вказаного автобуса. У перевізника ОСОБА_3 було взято письмове пояснення, у якому говориться, що по факту порушення посадки пасажирів водій ОСОБА_4 притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказом по підприємству (а.с. 30).
За змістом ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.
З наявних в матеріалах справи товарних чеків на придбання ліків (а.с.32) встановлено, що позивач витратила на лікування кошти в сумі 146 грн. 05 коп., а тому з приватного підприємства «Станіслав-Транс» слід стягнути зазначену суму.
Оскільки позивачкою не представлено доказів, які б свідчили про не отримання нею заробітку в спірний період, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку та стягнення коштів в сумі 4746,97 грн. за санаторно-курортне лікування їй судом першої інстанції правильно відмовлено за недоведеністю.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки №678 від 07.02.2011 року, ОСОБА_1 дійсно було рекомендоване санаторно-курортне лікування в санаторії кістково-м’язевого профілю, також, в матеріалах справи наявна копія рахунку за санаторно-курортне лікування ДП санаторію «Черче». Однак, позивачем не представлено доказів того, що санаторно-курортне лікування рекомендоване і призначене їй внаслідок шкоди, завданої відповідачем.
Також обґрунтовано суд відмовив ОСОБА_1 у стягненні матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції, оскільки така не доведена доказами.
З аналізу ч.2 ст. 625 ЦК України вбачається, що з урахуванням інфляції підлягають стягненню виплати, пов’язані з простроченням виконання грошового зобов’язання. Спірні ж відносини не пов’язані з грошовим зобов’язанням.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживань, погіршення стану здоров’я.
Задовольняючи частково вимоги позивачки щодо завдання їй моральної шкоди, суд першої інстанції об’єктивно прийшов до висновку, що в судовому засіданні доведено факт спричинення ОСОБА_1 такої шкоди.
Однак, на думку колегії суддів, розмір завданої моральної шкоди суд необґрунтовано зменшив до суми в 1500 грн.
Судом першої інстанції взяті до уваги ті обставини, що відповідач не заперечує самого факту події з позивачем, а оскільки іншим доказом - листом Відділу транспорту і зв’язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 04.12.2009 року №371 (а.с. 30) такий причинний зв'язок підтверджено, то слід вважати, що заподіяння шкоди позивачу мало місце.
Визначаючи розмір морального відшкодування, суд виходив з вимог ч.3 ст.23 ЦК України, згідно якої розмір грошового відшкодування такої шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у результаті події, яка мала місце з позивачкою 08.09.2009 року у маршрутному автобусі №31 у м. Івано-Франківську, остання від падіння, яке не залежало від її волі, а спричинено діями водія, який перебував у трудових відносинах з власником ПП «Станіслав-Транс», отримала тілесні ушкодження. Дане стверджується записом журналу медичного пункту вокзалу ст. Івано-Франківськ, куди слідував маршрут автобуса. Потерпіла машиною швидкої допомоги була доставлена у травмпункт, де їй було надано медичну допомогу. Після цього вона проходила лікування, перебувала на лікарняному.
Однак, на думку колегії суддів, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди тільки в сумі 1500грн, суд першої інстанції не врахував істотність змін у житті потерпілої внаслідок отриманих ушкоджень здоров’я та наслідків такої події. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала постійний догляд за своєю матір’ю, яка має похилий вік та важкі захворювання. Внаслідок отриманих 08.09.2009 року травм та необхідності лікування ОСОБА_1 не змогла продовжувати догляд за своєю матір’ю. Ця обставина посилила її моральні страждання, істотно змінила звичний для неї спосіб життя. Крім того, позивачка працює педагогом у спеціалізованій школі з дітьми, які є хворими на дитячий церебральний параліч. Після отриманих нею ушкоджень здоров’я вона не могла належним чином по завершенню лікування надавати фізичну підтримку учням, оскільки була ослаблена.
Приймаючи до уваги наведені вище обставини, а також тривалість лікування ОСОБА_1, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, які зазнав позивач, характер і тривалість її немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, колегія суддів, керуючись п.п.3; 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами та доповненнями "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", вважає, що розмір спричиненої позивачу моральної шкоди в дійсності дорівнює не 1500 грн, а є значно більшим. Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка дорівнює 5000 грн. Тому оскаржене рішення в даній справі у зазначеній частині слід змінити.
В решті рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційних скаргах, не встановлено.
Керуючись ст.ст.307,309,313,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ПП «Станіслав-Транс» відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 листопада 2011 року в частині стягнення моральної шкоди змінити.
Стягнути з Приватного підприємства «Станіслав-Транс» на користь ОСОБА_1 5 000 (п’ять тисяч) грн. моральної шкоди.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: І.В. Бойчук Г.І. Шалаута Я.Д. Горблянський
Згідно з оригіналом
Суддя: І.В.Бойчук