УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2007 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Віхрова В. В., Гайдук В. І., Дерев'янка О. Г.,
розглянувши відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-V від 22.02.2007) в касаційному порядку в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської сільської ради про встановлення меж користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2005 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до сільської ради, посилаючись на те, що їй у 1964 році надана в користування земельна ділянка, про приватизацію якої вона звернулася до сільради, і при встановлені меж ділянки на місцевості виявилося, що її площа 0, 167 га, а не 0, 15 га як визначено в документах, через що за набувальною давністю просить визначити її земельну ділянку у межах фактичного користування 0, 167 га.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2005 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2005 року рішення місцевого суду залишене без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. вказує на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального закону і неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати судові рішення з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної скарги, дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень місцевого та апеляційного судів та їх скасування відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що позивач зверталася до відповідача з заявою про приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться в її користуванні, у зв'язку з чим прийнято 29.12.1999 рішення відповідачем про надання позивачу земельної ділянки 0, 15 га, що вулицею Михайлівська, 6, у селі Шевченкове та за актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки 02.02.2004 встановлені межі земельної ділянки позивача у 0, 15 га.
Судами першої і апеляційної інстанцій відзначено, що порушення будь-ким цих меж не встановлене. Відмовляючи у задоволені позову, місцевий та апеляційний суди обгрунтовано вказали, що ст. 119 ЗК України 2001 року не підлягає застосуванню через застереження часом.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
Суд за ст. 335 ЦПК України цю справу переглядає в касаційному порядку в межах касаційної скарги і лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, тобто з приводу яких відкривалося провадження у цивільній справі.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, зокрема, ухвали суду, судової повістки, протоколу судового засідання (а.с. 1, 26, 38) судове засідання призначалося і мало місце 04.07.2005 і у цьому судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати проголошене рішення суду у цій справі (а.с. 29). За матеріалами справи зауваження на протокол судового засідання не приносилися. За таких обставин суд
Справа № 33ц-898кс07; 6-6242 кс05
Головуючий у першій інстанції: Костюк Л.О.
Суддя - доповідач: Віхров В. В.
касаційної інстанції відзначає, що відсутні порушення ст. 197 ЦПК України 1963 року, а, оформлюючи рішення у справі, головуючий у суді першої інстанції припустився описки у даті ухвалення рішення, яка ним не була виправлена відповідно до ст. 219 ЦПК України, що потягло плутанину і описки у судовому рішенні суду апеляційної інстанції. Проте ці порушення процесуального закону не свідчать про порушення прав позивача на справедливий судовий розгляд за ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і, за всякого випадку, не потягли неправильного вирішення цієї справи.
Колегія суддів відзначає, що підставою позову визначене закінчення строків набувальної давності, коли вимоги з підстав вирішення відповідачем земельного спору щодо меж суміжних ділянок, рівно як вимоги про захист правомірного володіння у цій справі не заявлені.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси і фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. У зв'язку з цим, виходячи зі змісту ст. ст. 152, 158 ЗК України та принципу поділу влади за ст. 6 Конституції України, суди першої та апеляційної інстанції правильно дійшли висновку, що позивач порушує питання не стільки про захист права землекористування, яке за нею визнане державою і ніким не оспорюється, скільки про свої майнові інтереси, а зміст заявленого позову вказує на спосіб захисту, що не передбачений законом.
Таким чином, встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків місцевого та апеляційного судів не спростовують.
Керуючись, ст. ст. 332, 336, 342-345 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.