УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2007 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Віхрова В.В., Гайдук В.І., Козлова С. П.
розглянувши у касаційному порядку (Закон України №697-V від 22.02.2007 р.) в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу колегії .суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 02 липня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Ремонтно-будівельного управління Головного управління МВС України в Київській області про відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача про повернення сплачених нею на їх рахунок для виконання будівельних робіт 236, 34 грн. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В ході судового засідання позивачка уточнила свої позовні вимоги, відмовилася від повернення 236, 34 грн., які відповідач їй перерахував та остаточно просила стягнути на її користь моральну шкоду, визначену у висновку судово-психологічної експертизи у розмірі 36 мінімальних заробітних плат (7 380 грн.), 799 грн. 14 коп. - вартість проведеної судово-психологічної експертизи та 39 грн. 14 коп. понесених судових витрат.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 березня 2004 року позов задоволено.
Ухвалою колегії суддівсудової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 02 липня 2004 року рішення місцевого суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставить питання про скасування ухвали колегії суддів судової палати цивільних справах апеляційного суду Київської області від 02 липня 2004 р0ку та залишення у силі Рішенням Ірпінського міського суду Київської області віл 19 березня 2004 року.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив з того, що місцевий суд при розгляді справи не з'ясував усіх обставин, що мають значення для її правильного вирішення, допустив одночасне застосування норм матеріального права, які виключають одна одну.
Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.
Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку і передачі справи на новий розгляд були визначені ст. 307 ЦПК України 1963 року, який діяв на час розгляду справи. В ухвалі апеляційного суду такі підстави не наведено.
Відповідно до ст. 309 зазначеного Кодексу неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, визначено як підставу для скасування рішення і ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.
Крім того, апеляційний суд в порушення вимог ч.2 ст. 301 ЦПК України 1963 року не врахував, що суд апеляційної інстанції міг встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувались з порушенням встановленого цим Кодексом порядку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому його ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 333, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 02 липня 2004 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.