УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року серпня 27 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого: Віхрова В. В.,
Суддів: Гайдук В. І., Дерев'янка О. Г,
Козлова С. П., Красвітної Т. П.,
розглянувши відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-V від 22.02.2007) в касаційному nor дку у судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» лро визнання частково недійсним договору страхування, стягнення страхового відшкодування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 10 червня 2004 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовами до HACK «Оранта» про визнання частково недійсним договору страхування в частині адреси застрахованого будинку і про стягнення страхового відшкодування в сумі 2 800 гривень з тих підстав, що позивач є власницею будинків за АДРЕСА_1, і 04.04.2002 уклала договір страхування на будинок за № 10а, вартість якого складала 3 362 гривні, про що їй видано страхове свідоцтво та квитанція про внесення 04.04.2002 страхового платежу розміром п'ять гривень 38 коп., але під час заповнення страхового свідоцтва працівник HACK «Оранта» помилково зазначив адресу вул. Толстого, 10. Близько 06 год. 00 хв. 05.04.2002 будинок за № 10а знищила пожежа, і відповідач визначив страхове відшкодування у розмірі 2 800 гривень, але відмовився виплатити його, мотивуючи тим, що будинок за № 10а не застрахований на момент настання страхового випадку.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2003 року позови ОСОБА_1 задоволені: договір страхування від 04.04.2002 визнаний недійсним в частині адреси застрахованого будинку і визнано, що за цим договором застрахований будинок № 10а, що вулицею Толстого у селищі Буча, та стягнуто на користь ОСОБА_1 з HACK «Оранта» 2 800 гривень страхового відшкодування.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 10 червня 2004 року рішення місцевого суду скасоване повністю, а в задоволенні позовів ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність рішення апеляційного суду через порушення норм процесуального права щодо з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення місцевого суду, що помилково скасоване.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню повністю за таких підстав.
Вирішуючи спір суди виходили з наступних обставин справи.
справа № 33ц-64кс/07; 6-18920 кс04
Головуючий у першій інстанції - Ігнатюк О.В.
Доповідач - Віхров В.В.
Позивач була власницею домоволодіння АДРЕСА_1 з вартістю житлового будинку 18 929 гривень, а після переобладнання будівлі під літ. «Б» в житловий будинок і введення його в експлуатацію рішенням виконавчого комітету Ірпінскьої міської ради від 27.02.2001 за № 47/2 цей будинок вартістю 3 362 гривні з господарськими спорудами виділений в окреме домоволодіння під АДРЕСА_2, яке також належало на праві власності позивачу.
04.04.2002 позивач уклала договір майнового страхування зі страховим агентом відповідача Антонюк Г. П., отримавши страхове свідоцтво НОМЕР_1. За умовами договору застрахований будинок вартістю у 3 362 гривні, належний позивачу, за адресою: АДРЕСА_1.
05.04.2002 біля 06 години пожежею знищений житловий будинок АДРЕСА_2. Ймовірна причина пожежі - необережне поводження з вогнем мешканця будинку ОСОБА_2., який загинув під час пожежі і доводився сином позивачу. Відповідач провів розслідування страхового випадку та визначив розмір страхового відшкодування у 2 800 гривень, але відмовив у його виплаті.
Задовольняючи позови, суд першої інстанції виходив з того, що страховий агент, заповнюючи страхове свідоцтво, допустила помилку при написанні адреси застрахованого майна, на що вказує вартість застрахованого майна і прийнятий нею від позивача за квитанцією 04.04.2002 страховий платіж розміром п'ять гривень 38 коп., що вирахуваний з вартості застрахованого майна у 3 362 гривні, а пожежа сталася не за вини позивача.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд виходив з того, що страховий платіж сплачений, і договір страхування на знищений від пожежі будинок укладений - після настання страхового випадку 05.04.2002, через що у позові належить відмовити.
Суд не знаходить за можливе погодитися з висновками апеляційного суду.
Суд у цій справі за ст. 335 ЦПК України під час її розгляду в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги і заявлених у суді першої інстанції позовних вимог правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним. З огляду на це суд касаційної інстанції зважує на те, що відповідач зустрічних вимог про визнання договору страхування недійсним згідно зі ч. 2 ст. 29 Закону України «Про страхування» не заявляв.
Суд касаційної інстанції відзначає, що суд першої інстанції встановив фактичні обставини згідно зі ст. ст. 15і, 30 ЦПК України (1963 року) на підставі наданих суду особами, які беруть участь у справі, доказів, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Як вбачається з протоколу судового засідання та рішення місцевого суду, висновки суду про обставини укладення договору ґрунтуються, зокрема, на досліджених у судовому засіданні документах на знищений будинок (а.с. 7-13), квитанції про оплату страхового платежу та страхових свідоцтв (а.с. 14-16), виписці зі страхового свідоцтва від 10.04.2002 (а.с. 51).
З протоколу судового засідання апеляційного суду (а.с. 139-140) не вбачається, що апеляційним судом в судовому засіданні перевірялися зазначені письмові докази, оцінивши які суд першої інстанції встановив обставини у справі. Відповідно до ст. ст. 202, 301-302 ЦПК України 1963 року суд апеляційної інстанції може встановити нові факти, відкинувши факти встановлені судом першої інстанції, перевіривши їх доказами, які були досліджені судом апеляційної інстанції у судовому засіданні, однак всупереч цим вимогам процесуального закону апеляційний суд встановив нові обставини без дослідження відповідних доказів у справі, не навівши відповідних мотивів, через що такі обставини не можуть бути законно встановленими, рівно як не може вважатися законним рішення апеляційного суду, яке ними обґрунтовано.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування» страховий агент - це особа, яка діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності, зокрема, укладає договори страхування, одержує страхові платежі, а тому, оскільки іншо. j не об., мовлено договором, прийнятий страховий платіж таким агентом є сплатою належній стороні за договором, а договір, таким чином, є укладеним.
Тож, оскільки судом першої інстанції встановлено, що, вчиняючи угоду майнового страхування, сторони діяли з приводу будинку АДРЕСА_2, а страховий випадок стався у перший день дії договору, то у відповідача, як страховика, виникло зобов'язання з договору з виплати страхового відшкодування, яке відповідач не виконав належним чином, через що права позивача згідно зі ст. ст. 6, 161-162 ЦК УРСР підлягають захисту.
Таким чином, рішення місцевого суду ухвалено згідно із законом та скасоване апеляційним судом без передбачених на то підстав.
Керуючись, ст. ст. 336, 339, 343-345 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення апеляційного суду Київської області від 10 червня 2004 року скасувати і залишити в силі рішення Іртиського міського суду Київської області від 25 грудня 2003 року, що було помилково скасоване апеляційним судом.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.