УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2007 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Віхрова В. В., Гайдук В.І. Дерев'янка О. Г.,
розглянувши відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-V від 22.02.2007) в касаційному порядку в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради та ОСОБА_3 про визнання рішень ради незаконними та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним за касаційною скаргою законного представника позивача ОСОБА_2на рішення апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2005 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою на захист права користування земельною ділянкою посилаючись на те, що він від імені свого сина ОСОБА_1 придбав 7/25 частин жилого будинку (садиби) та в подальшому узаконив самочинне будівництво, у зв'язку з чим його частина склала 53/100 жилого будинку (садиби), коли земельна ділянка перебувала у спільному користуванні з ОСОБА_3., через що вони визначили межі відповідно до часток у 53/100 та 47/100, але рішенням міської ради ОСОБА_3. виділена земельна ділянка у власність розміром 784 м2 проти 307 м2, що виділені ОСОБА_2., на підставі чого ОСОБА_3. отримала державний акт на право власності на цю земельну ділянку.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2005 року позов ОСОБА_2 задоволений повністю і визнані недійсними рішення Боярської міської ради від 09.10.2003 про затвердження схеми розділу земельної ділянки, що вАДРЕСА_1, рішення Боярської міської ради від 24.06.2004 про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3. земельної ділянки у 784 м2, державний акт на право власності на земельну ділянку у 784 м2, виданий 22.09.2004 ОСОБА_3. (НОМЕР_1).
Рішенням апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2005 року скасоване рішення місцевого суду і у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує на незаконність рішення апеляційного суду через неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення і залишити в силі рішення місцевого суду, що помилково скасоване.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної скарги, дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень місцевого та апеляційного судів та їх скасування відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що позивач 22.01.2000 придбав 7/25 частин жилого будинку, що вАДРЕСА_1, за договором, яким нічого не обумовлено щодо переходу права користування земельною ділянкою, а інші 18/25 цього будинку належать відповідачу ОСОБА_3. Земельна ділянка, на якій розташований цей будинок, за рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 22.09.1997 передана співвласникам будинку у спільне користування площею 1 089 м2.
Рішення Боярської міської ради від 09.10.2003 затверджена схема розділу земельної ділянки, що вАДРЕСА_1, а рішенням Боярської міської ради від 24.06.2004 передана безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3. земельна ділянка у 784 м2, державний акт на чраію власності на яку виданий 22.09.2004.
Справа № 33ц-501 кс/07; 6-11866 кс05
Головуючий у першій інстанції: Волчек А. Я
Суддя - доповідач: Віхров В. В.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконані прибудови, у зв'язку з чим збільшилася його частина від всього домоволодіння до 53/100, а тому затвердження землекористування відповідачем, міською радою, відповідно до частин у 7/25 та 18/25 та подальша приватизація, відповідно, 784 м2 порушують права позивача.
Судом апеляційної інстанції відкинута та обставина, що до відчуження 22.01.2000 попередні власники, які користувалися земельною ділянкою спільно, визначили порядок користування і встановили межі земельних ділянок, як і та обставина, що позивач з відповідачем ОСОБА_3. користувалися рівними частками земельної ділянки у 550 м2. Відповідно, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, вказав на те, що за ст. 42 ЗК України 1992 року зміна часток у спільній власності на будинок за рахунок прибудов не змінює порядку користування і розпорядження земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 2 ст. 320 ЦПК України (1963 року) підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
Суд у цій справі за ст. 335 ЦПК України (2004 року) під час її розгляду в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Оскільки, акт погодження меж землекористування і порядок землекористування не затверджувався рішенням відповідача, міської ради, то за змістом ст. ст. 22-23 ЗК України 1992 року апеляційний суд законно дійшов висновку, що порядок землекористування земельною ділянкою до придбання позивачем нерухомості не погоджувався.
Колегія суддів відзначає, що згідно зі ст. 30 ЗК України 1992 року відчужувач не міг передати позивачу більше прав, аніж мав сам згідно з вимогами пропорційності за ст. 42 ЗК України 1992 року, через що позивач, оскільки іншого не обумовлено договором купівлі-продажу, отримав в користування 307 м2 земельної ділянки, що відповідає 7/25 частин придбаного будинку. Відповідно, апеляційним судом справа вирішена за суттю правильно з ухваленням справедливого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 100-105), особи, які беруть участь у справі, апеляційним судом повідомлені про час і місце розгляду належним чином і суд мав відомості про вручення повісток. За таких обставин суд касаційної інстанції знаходить, що відповідно до ст. 303 ЦПК України (1963 року) апеляційний суд мав право відхилити клопотання законного представника позивача і розглянути справу у відсутність адвоката (представника позивача).
Таким чином, встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційним судом ухвалене з суворим додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і не може бути скасоване з формальних міркувань.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.
Керуючись, ст. ст. 332, 336, 342-345 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_2відхилити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.