УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 серпня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі: головуючого - судді Дембовського С. Г., суддів: Скавроніка В. М., Дмитренко Г. М., прокурора Решетняк Н. О., захисника ОСОБА_1., засудженого ОСОБА_2.,

розглянувши кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2. на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2006 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий, визнаний винним і засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на п'ять років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання йому визначено з дня проголошення вироку. 19 вересня 2006 року.

Утримується під вартою в СІЗО № 13 м. Києва.

Як вказано у вироку, ОСОБА_2. 29.12.2005 року, приблизно о 19

годині, у вагончику будівельного майданчика будівельного підприємства

«Євротранс», , розташованого біля будинку АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих

неприязних стосунків і сварки зі своїм знайомим ОСОБА_4., умисно

наніс удари кулаками та коліном правої ноги у лівий бік його тулуба, в

результаті чого ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у виді

закритих переломів 7-го, 8-го та 9-го ребер зліва, розриву лівої легені з

явищами лівостороннього гемопневмотораксу, які згідно з висновком

судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких і є небезпечні

Справа № 11-а-1420                                                   Категорія ч. 1 ст. 121 КК України

Головуючий в суді 1-ї інстанції Рибак І. О.                          Доповідач Скавронік В. М.

для життя в момент заподіяння.

В апеляціях та доповненнях до них: захисник ОСОБА_3. просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, постановити новий вирок, яким ОСОБА_2. визнати невинним і закрити справу за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України;

засуджений, частково змінивши в судовому засіданні апеляційні вимоги, просить вирок суду скасувати з причини неповноти та односторонності досудового слідства, а справу направити прокурору на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1. і засудженого ОСОБА_2., які підтримали апеляції, прокурора Решетняк Н. О., яка заперечувала проти них, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не вбачає жодних підстав для задоволення апеляцій, втім вважає за необхідне змінити вирок і пом'якшити призначене засудженому покарання з наступних підстав.

Вина ОСОБА_2. в інкримінованому злочині повністю доведена і

підтверджується дослідженими судом і викладеними у вироку доказами в їх

сукупності, а саме: даними, що містяться в поясненнях та показаннях

потерпілого ОСОБА_4. на досудовому слідстві і в суді, які є

послідовними, логічно взаємопов'язаними між собою і, узгоджуються з

іншими доказами у справі та підтверджуються ними.                                                 *

Так, згідно з даними протоколу усної заяви (повідомлення) про злочин від 21 січня 2006 року (т. 1, а. с. 4), записаної зі слів ОСОБА_4., 29. 12. 2005 року, приблизно о 19 год., у вагончику будівельного майданчику на АДРЕСА_1  його колега по роботі ОСОБА_2. наніс йому тілесні ушкодження.

В своєму поясненні на ім'я начальника Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 21.01.2006 року (т. 1, а . с 5-8) потерпілий прямо вказав на ОСОБА_2., як на особу, яка на грунті неприязних стосунків, які виникли у зв'язку з тим, що він доповів керівництву будівництва про нестачу електродів звинувативши в ній саме ОСОБА_2., у зазначеному вагончику за наведених обставин побив його кулаками і коліном по тулубу, у т. ч. і по ребрам, після чого він, вживши обезболюючі пігулки поїхав до свого знайомого ОСОБА_5., розповівши йому, що трапилося і його автомашиною «Швидка допомога» було доставлено в Київську обласну клінічну лікарню, де був зроблений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом 7, 8 і 9 ребер зліва та інші тілесні ушкодження та операцію. В лікарні він перебував аж до 21.01.2006 року.

Повністю підтвердивши під час допиту як потерпілого 07.03.2006 року викладені обставини заподіяння йому ОСОБА_2. тілесних ушкоджень, ОСОБА_4. власноруч додав в протоколі допиту, що ОСОБА_2. під час його побиття знаходився у стані алкогольного сп'яніння (т. 1, а. с. 35).

Будучи додатково допитаним, ОСОБА_4. наполягав на тому, що всі удари кулаками та коліном ОСОБА_2. наніс у лівий бік його тулуба. Саме після нанесення цих вдарів він відчув хруст і різкий біль в лівому боці тулуба і, запідозривши перелом ребер, сказав про це ОСОБА_2 Тому він впевнено стверджує, що ребра йому зламав саме ОСОБА_2. (т. 1, а. с 36 - 37).

Свої показання потерпілий повністю підтвердив під час відтворення обстановки і обставин події (т. 1, а. с 39 -- 47), коли на місці показав де, за яких обставин і у який спосіб ОСОБА_2. побив його і заподіяв йому перелом 7, 8, і 9 ребер зліва та інші тілесні ушкодження, а також на очній ставці з підозрюваним ОСОБА_4. 13.03.2006 року (т. 1, а. с. 55 ~ 57).

Свої показання, в яких він послідовно і наполегливо звинувачував ОСОБА_2. в переломі ребер та нанесені йому інших тілесних ушкоджень, потерпілий підтвердив і в судовому засіданні, т. 1, а. с.).

Допитаний на досудовому слідстві (т. 1, а. с. 97 ~ 98) і в суді( т. 1, а. с. 246 (зв.) ~ 247) свідок ОСОБА_5. повністю підтвердив показання потерпілого телефонну розмову з останнім 29.12.2005 року, приблизно о 22 год. ЗО хв., під час якої ОСОБА_4. просив прийняти його вдома, розказавши йому, що він знаходиться у вагончику будівельного майданчика, де ОСОБА_2. побив його.

Про різке погіршення стану здоров'я потерпілого ОСОБА_4. після його побиття засудженим свідчать дані, що містяться в показаннях свідка ОСОБА_6. (т. 1, а. с. 84-86), який спілкувався з потерпілим 29 грудня 2005 року приблизно о 16 годині і біля 20 години.

Наявність конфлікту у зв'язку з нестачею на будівництві біля будинку АДРЕСА_1 електродів та неприязних на цьому грунті відносин між ОСОБА_4. і ОСОБА_2. та побиття останнім потерпілого підтвердили в своїх показаннях свідки ОСОБА_7. (т. 1, а. с. 226 ~ 228) і ОСОБА_8. (т. 1, а. с. 244 -- 246), яким, як колегам по роботі, розказав про це сам ОСОБА_4., а також свідки ОСОБА_9. (99 - 101, ОСОБА_10. (т. 1, а. с. 70 -- 72, 248 -- 249), ОСОБА_11(т. 1, а. с. 91 - 93, 258) яким з розмов, що точилися на будівництві стало відомо про побиття ОСОБА_4. ОСОБА_2. у вагончику будівельного майданчика 29.12.2005 року.

Згідно з записами, вчиненими в копії карти виїзду бригади швидкої медичної допомоги від 30.12.2005 р. № 79 ОСОБА_4. повідомнії її працівників, що 29.12.2005 року, о 19 год. його побили співробітники у вагончику на будівництві на АДРЕСА_1, тобто ОСОБА_2. і ОСОБА_12., кримінальну справу стосовно якого закрито 26.04.2006 року за відсутністю в його діях злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КІС України (т. 1, а. с. 122).

Отже, від моменту побиття і включно до кінця його допиту в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4. незмінно стверджував про те, що тілесні ушкодження у виді перелому ребер зліва та інших заподіяв йому саме ОСОБА_2., а не інша особа. При цьому він повідомив медичним установам, правоохоронним органам, органу досудового слідства одні і ті ж відомості про обставини, за яких йому були заподіяні вказані тілесні ушкодження, вказавши такі дані і подробиці про них та про час і місце його побиття, які відомі тільки йому та засудженому і які повністю співпадають з даними показань зазначених у вироку свідків, зокрема про те, що саме у ОСОБА_2. були претензії до потерпілого, який начебто звинуватив його перед керівництвом в причетності до нестачі електродів на будівництві.

За даними висновку судово-медичної експертизи від 14.04.2006 року № 259/И Київського міського бюро судово-медичної експертизи у ОСОБА_4., доставленого 30.12.2005 року автомашиною «Швидка допомога» в Київську міську клінічну лікарню, виявлені тілесні ушкодження у виді закритого перелому 7, 8 і 9 ребер зліва, розриву лівої легені з явищами лівостороннього гемопневмотораксу. Вказані тілесні ушкодження спричиненні тупими предметами, могли утворитись 29.12.2005 року в результаті не менше двох травматичних впливів руками (ногами) і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя (т. 1, а. с. 113-114).

Дані тілесні ушкодження зафіксовані при судово-медичному обстеженні ОСОБА_4. (т. 1, а. с. 115 - 116).

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_13. (т. 1, а. с. 302) підтвердив наявність у потерпілого вказаних тілесних ушкоджень, вказавши при цьому, що за умови ненадання вчасної медичної допомоги ОСОБА_4 могла настати його смерть.

Таким чином, колегія суддів розділяє висновок суду першої інстанції про те, що на підставі проаналізованих ним доказів в їх сукупності «вина ОСОБА_2. у вчинені інкримінованого злочину повністю і об'єктивно знайшла своє підтвердження в ході судового слідства».

Викладені докази повністю спростовують доводи засудженого про те, що він не вчиняв злочину, в якому його звинувачують.

Заперечення ОСОБА_2. своєї вини у вчиненому, колегія суддів розцінює як його намагання уникнути відповідальності за інкримінований злочин.

Кваліфікація дій ОСОБА_2. є правильною, оскільки встановлене), що він умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виправлення ОСОБА_2. можливе лише в умовпх ізоляції від суспільства.

Проте, при призначенні покарання ОСОБА_2 судом не н і іонні її мірі враховані вимоги ст. 65 КК України: ОСОБА_2. не судимий, одружений, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно .

1, а. с. 142), претензій матеріального характеру з боку потерпілого немає, тому колегія суддів вважає можливим застосувати до нйого ст. 69 КК України і пом'якшити призначену йому міру покарання, знизивши строк позбавлення волі до трьох років, що в більш повній мірі буде відповідати як ступеню тяжкості вчиненого ним злочину і його особі, так і обставинам вчинення цього злочину, зокрема вчиненню злочину на грунті неприязних відносин з потерпілим, що склалися під час їх спільної роботи на будівництві будинку в м. Києві.

На переконання колегії суддів саме такий термін покарання буде не тільки карою за заподіяне ОСОБА_2., а й має сприяти виправленню засудженого та запобіганню вчинення ним нових злочинів, що згідно із статтею 50 КК України є метою будь-якого кримінального покарання.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає жодних підстав для задоволення апеляцій захисника і засудженого та скасування вироку.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляції захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2. залишити без задоволення.

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2. змінити.

Пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання, застосувавши до нього ст. 69 КК України.     

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 121 К К України до позбавлення волі, строком на три роки.

В решті вирок залишити без зміни.