ВИРОК

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Дембовського С. Г.,

суддів: Скавроніка В. М., Дмитренко Г. М.,

прокурора Решетняк Н. О.,

захисників ОСОБА_1., ОСОБА_2.,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь

в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Печерського районного

суду міста Києва від 01.03.2007 року,

встановила:

Цим вироком                        ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

 судимий 17.06.2005 року за ч. 1 ст.

309 КК України на два роки позбавлення волі та

на підставі ст. 75 КК України звільнений від

відбування     покарання     з     випробуванням,

іспитовим   строком,  тривалістю     3   роки,   з

покладенням на нього обов'язків, передбачених

ст. 76 КК України,

визнаний винним і засуджений за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 ЮС України до

покарання у виді штрафу в розмірі пятидесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КК України суд вказав про те, що вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17.06.2005 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі та на

Справа № 11 -а-1422                                            Категорія  ч. 2 ст.15 - ч. 2 ст. КК України

                                Головуючий в суді 1-ї інстанції Підпалий В. В.Доповідач Скавронік В. М.

підставі ст. 75 ЮС України звільнено від призначеного покарання з випробуванням, іспитовим строком, тривалістю три роки, має виконуватись самостійно, оскільки покарання у виді штрафу складанню з іншими видами покарань не підлягає.

Засудженого звільнено з-під варти в залі суду.

Як вказано у вироку, ОСОБА_3., 01.02.2006 року, приблизно о 17 год. 40 хв., перебуваючи в приміщенні магазину «Склади України», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 8, вчинив замах на таємне викрадення чужого майна, яке належить ПП «ОСОБА_4», а саме - однієї пари штанів, вартістю 550 грн., одягнувши їх в примірочній на себе, а на них свої штани, однак не зміг довести злочин до кінця по незалежним від нього причинам, оскільки на виході з магазину був затриманий працівниками охорони.

Прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, у відповідності із ст. 67 КК України визнати обставиною, що обтяжує покарання, рецидив злочину і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

Відповідно до ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком призначити ОСОБА_3. остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на два роки і шість місяців, змінивши міру запобіжного заходу щодо нього з підписки про невиїзд на тримання під вартою.

При цьому прокурор послався на те, що суд у вироку безпідставно вказав на вчинення ОСОБА_3. злочину у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, оскільки на момент вчинення злочину він працював електриком ЖСК «Пдроприбор-1», не врахував рецидив злочину, зазначивши у вироку, що обтяжуючі покарання обставини відсутні. Крім того, суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_3. вчинив злочин в період іспитового строку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію, засудженого і його захисників, які проти апеляції заперечували, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції в частині висновку суду про відсутність у справі обставин, що обтяжують покарання ~ скасуванню з постановлениям нового вироку з наступних підстав.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена і підтверджується дослідженими судом і викладеними у вироку доказами в їх сукупності.

Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ~ ч. 2 ci. 185 КК України, оскільки судом встановлено, що він вчинив замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), яку не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Ні доведеність вини засудженого, яку він визнав в повному обсячі, ні кваліфікація його дій сумнівів не викликають і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

В той же час, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_3. покарання безпідставно вказав у вироку про відсутність передбачених ст. 67 КК України обставин, які його обтяжують, не врахувавши рецидив злочину.

Відповідно до ст. 34 КК України, рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Згідно з даними матеріалів справи (т. 1, а. с. 63), ОСОБА_3. за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17.06.2005 року судимий за ч. 1 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком, тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Отже, маючи не зняту і не погашену судимість за попередній умисний злочин ОСОБА_3., будучи звільнений від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України, вчинив новий умисний злочин під час іспитового строку, що і є рецидивом злочинів в його діях.

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з доводами апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, про неправомірність викладеного висновку суду, як такого, що не відповідає обставинам справи.

Таким чином, згідно із ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3

Разом з тим,                дана обставина, па думку колегії суддів, не   впливає

на рішення суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_3. покарання, оскільки воно призначено у відповідності із вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням cry неню тяжкості вчиненого ним злочину та даних про його особу.

ОСОБА_3. за місцем постійного проживання та роботи характеризується позитивно, страждає на ряд захворювань, має на утриманні батька, пенсіонера, та мати, яка хворіє на тяжку хворобу - цукровий діабет.

Згідно із ст. 66 КК України суд правомірно визнав обставиною, яка пом'якшує покарання, щире каяття часудженого.

Крім того, колегія суддів чачпачає, що ОСОБА_3. після його затримання за вчинення інкримінованого злочину до постановления вироку більше року перебував під вартою в СІЗО № 13 м. Києва, а також виконав призначене йому покарання, повністю сплативши штраф в сумі 850 грн. в дохід держави.

В решті вирок Печерського районного суду м. Києва від 01.03.2007 року стосовно ОСОБА_3, у тому числі і в частині призначеного йому покарання має бути залишений без зміни.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів

засудила:

Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Печерського районного суду міста Києва від 01.03.2007 року стосовно ОСОБА_3 в частині визнання відсутніми обставини, що обтяжують його покарання, скасувати.

У відповідності із ст. 67 КК України визнати обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 рецидив злочину.

Вважати ОСОБА_3 засудженим вироком Печерського районного суду міста Києва від 01.03.2007 року за ч. 2 ст. 15 ~ ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

В решті вирок Печерського районного суду міста Києва від 01.03.2007 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни.