Справа № 22ц- 341/2008р. Головуючий у 1 інстанції - Артюх К.В.
Доповідач -Страшний М.М.
|
|
|
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2008 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого - Іваненко Л.В.,
Суддів -Страшного М.М., Шарапової О.Л.,
при секретарі - Сетченко Н.М.,
з участю - ОСОБА_4, ОСОБА_2., ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ТОВ „Видавництва „Аспект-Поліграф про захист честі, гідності та ділової (авторської) репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
С Т А Н О В И В :
В липні 2007 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3, ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф”, в якому просив визнати відомості, викладені в книзі „Слідами Чернігівського підпілля” такими, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність та ділову „авторську” репутацію; зобов”язати відповідачів спростувати в засобах масової інформації ці відомості, які не відповідають дійсності у відповідності до чинного законодавства; стягнути на його користь з відповідачів відшкодування нанесеної матеріальної шкоди 100 тис.грн., моральної шкоди 1700 грн.; зобов”язати відповідачів вилучити із обігу бібліотек, музеїв, книгарень та інших місць знаходження книг „Слідами Чернігівського підпілля” як таких, що дискридитують його та партизан-підпільників Чернігівщини.
В вересні 2007 р. позивач подав доповнення та уточнення до позовної заяви та просив визнати відомості, викладені в книзі „Слідами Чернігівського підпілля” та особливо на сторінках: 15, 21, 26, 53, 54, 57, 67, 71, 91, 95-98, 102, 113, 117, 120, 124, 126, 132, 138-140, 142, 143, 145, 146, 148, 150, 152, 153, 156, 157, 161, 162-168, 170, 171-175, 178, 182, 184, 186, 188, 190, 192-196, 198, 201, 204, 207, 208, 212, 214, 227, 228 такими, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність та ділову „авторську” репутацію; зобов”язати відповідачів спростувати в засобах масової інформації ці відомості, а саме в газеті „Гарт” та „Чернігівські відомості”, які не відповідають дійсності у відповідності до чинного законодавства; стягнути на його користь з відповідачів у відшкодування нанесеної матеріальної шкоди 100 тис.грн., моральної шкоди 200 тис.грн.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 грудня 2007 р. позов задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, викладену в книзі „Слідами Чернігівського підпілля” під авторством ОСОБА_1., науковий рецензент ОСОБА_3., редактор ОСОБА_2., виданої та друкованої ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф” на аркуші 15, 117, 146, 163, 165, 166, 168, 171-175, 181, 182, 184, 186, 188, 201, 227, 228 та зобов”язано відповідачів ОСОБА_1, наукового рецезента ОСОБА_3, редактора ОСОБА_2. спростувати заначені відомості у засобах масової інформації Чернігівських міських газетах „Чернігівські відомості” та „Гарт”, як такі, що не відповідають дійсності у відповідності до чинного законодавства.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1., ОСОБА_3, та ОСОБА_2. на користь ОСОБА_4 по 7 грн. 50 коп. з кожного витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.
Стягнуто з ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф” на користь ОСОБА_4 7 грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 55 грн. 66 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2. на користь держави судовий збір в сумі 55 грн. 66 коп.
Стягнуто з ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф” на користь держави судовий збір в сумі 5 грн. 66 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. просять скасувати рішення та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, що рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права, а саме: судом порушено п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України, всупереч якої суд не мотивував причини відхилення наданих відповідачами документальних доказів по справі. Посилаються на те, що відповідно до ст.47-1 ЗУ „Про інформацію” в книзі ОСОБА_1. містяться оціночні судження, які не носять характер образ чи наклепу з вживанням гіпербол, алегорій, сатири, тому такі оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, що збирання та відтворення у книзі відомостей про позивача здійснено у відповідності із ст.ст. 14, 17, 18, 20, 23, 24, 29, 30, 37, 46 ЗУ „Про інформацію” та ст.15 ЗУ „Про Національний архівний фонд і архівні установи” і взагалі книга ОСОБА_1. „ Слідами Чернігівського підпілля” не про позивача, а про діяльність Чернігівського міського підпілля на чолі з ОСОБА_5. Також вважають, що не було доведено наявність заподіяння моральної шкоди ОСОБА_4., протиправність діяння її заподіювачів, наявність причинного зв”язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювачів, вини останніх в її заподіянні. При вирішенні даної справи судом не було враховано оцінку ОСОБА_3 - доктора історичних наук, який позитивно поставився до роботи ОСОБА_1. Крім того, апелянти вказують на те, що під час розгляду справи ОСОБА_4 змінив низку своїх оприлюднених спогадів, що руйнує основу його позову до суду. Щодо присвоєння ОСОБА_4. звання „Почесний громадянин Чернігова”, то судом не враховано, що як член міської територіальної громади ОСОБА_1. мала право висловити своє критичне зауваження щодо цього. Суд першої інстанції не врахував, що з точки зору захисту репутації та прав осіб на вільне висловлення власних думок і захисту особистих немайнових прав людини за п.2 ст. 10 Європейської конвенції важливим є перехід від тлумачення певних оцінок як „ неправильних” до їх визнання „ неприємними”. Тому апелянти вважають оцінки діяльності позивача неприємними для нього.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення виходячи з наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані докази того, що відповідачі поширили відомості, які порочать честь та гідність позивача, а саме: в книзі „Слідами Чернігівського підпілля” під сумнів ставляться обставини особистого життя позивача, його діяльності, поширені відомості відносно нього та його матері, які носять особистий характер, при цьому позивачем згоди на поширення даної інформації не надавалося, навпаки ним застерігалося про недопустимість втручання у його життя, при цьому в книзі відповідачі не просто зазначають факти але й ставлять під сумнів правдивість слів позивача зазначених в його автобіографіях та наявність і правдивість інших документів про життя та нагороди позивача, проте доказів правомірності своїх дій, відповідно до ст.60 ЦПК України та ч.3 ст.277 ЦК України, відповідачами не надано, тому позовні вимоги позивача в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, викладену в книзі „Слідами Чернігівського підпілля” на аркушах 15, 117, 146, 163, 165, 166, 168, 171-175, 181, 182, 184, 186, 188, 201, 227, 228, підлягають задоволенню.
Проте, з таким висновком суду не може погодись апеляцйний суд виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, які є недоторканими. Фізична особа має право звернутись до суду з позовом про захист її честі, гідності та ділової репутації.
По справі встановлено , що в 2005 році під авторством позивача ОСОБА_4 була написана на надрукована тиражом 2000 єкземплярів книга «Растерзанный Чернигов, или юность опаленная войной». В своїй книзі автор відобразив фрагменти великої трагедії радянського народу під назвою Велика Вітчизняна війна очами п'ятнадцирічного підлітка, а потім і рядового бійця партизанського з'єднання. Також в книзі наведені деякі факти з того тяжкого часу, які невідомі широкому колу громадськості.
В 2007 році під іншим авторством ОСОБА_1 тиражом 700 екземплярів була надрукована книга „Слідами Чернігівського підпілля”. Документальни нариси. У книзі розкрито маловідомі сторінки діяльності Чернігівської міської підпільної організації 1941-1943 роках на чолі з ОСОБА_5. При написанні книги, автор використовував документи архівних установ Чернігова, Житомира, Москви, Приморського краю, Одеси, Мінська, спогади учасників подій, наукові розробки сучасних українських, російських і болоруських істориків, а також вперше розповідає про фальсифікаторів діяльності Чернігівського підпілля. Науковим рецензентом даної книги є доктор історичних наук ОСОБА_3., а редактором ОСОБА_2.
Позивач посилається на те, що в даній книзі, ОСОБА_1. на сторінках 15, 21, 26, 53, 54, 57, 67, 71, 91, 95-98, 102, 113, 117, 120, 124, 126, 132, 138-140, 142, 143, 145, 146, 148, 150, 152, 153, 156, 157, 161, 162-168, 170, 171-175, 178, 182, 184, 186, 188, 190, 192-196, 198, 201, 204, 207, 208, 212, 214, 227, 228 поширила інформацію, що не відповідає дійсності, ганьбить його честь, гідність та ділову „авторську” репутацію.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 року №7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” (з подальшими змінами та доповненнями), під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. А також, поширенням відомостей є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать честь і гідність громадянина або організації.
Відповідно до ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім”ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена на особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Відповідно до ч.1, 2 ст.47-1 Закону України „Про інформацію”, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Апеляційний суд приходит до висновку, що в засіданні суду знайшли своє підтвердження факти поширення на аркушах 15 та 227 книги „Слідами Чернігівського підпілля” під авторством ОСОБА_1. недостовірної інформації як такої, що принижує часть та гідність позивача, а саме: на аркуші 15: „Аналіз архівних документів (довідок, анкет, автобіографій тощо), які належать ОСОБА_4у, дають підставу говорити про те, що в роки тимчасової окупації Чернігова він служив в одному з німецьких формувань. Боячись відповідальності, ОСОБА_4 тікає з міста за місяць до його визволення радянськими військами. А далі починається друге, „нове” життя дев”ятнадцятирічного хлопця: на ОСОБА_4 впливають оперативники „СМЕРШу” (військова контррозвідка „Смерть шпигунам”, створена у 1943 р.) і для подальшої співпраці з ним (згодом переданий до органів безпеки СРСР) вони переписали його біографію, яка сьогодні в нашому українському суспільстві без КДБ повинна нарешті бути відкрита. До Чернігова на постійне місце проживання ОСОБА_4 повернувся у серпні 1959 року. З того часу - він інформатор Чернігівського обласного управління КДБ” та на аркуші 227: „Після війни агентуру з колишніх колабораціоністів було передано органам державної безпеки, які вели їх по життю за руку, створивши комфортні умови існування. Серед них - ОСОБА_4”.
Відповідач не довів в судовому засіданні, що поширені автором книги ці відомості, відповідають дійсності.
Вимоги позивача про спростування відомостей, викладених на сторінках 21, 26, 53, 54, 57, 67,71, 91, 95-98, 102, 113,117, 120, 124, 126, 132, 138-140, 142, 143, 145, 146, 148, 150, 152, 153, 156, 157, 161, 162-168, 170, 171-175, 178, 182, 184, 186, 188, 190, 192-196, 198, 201, 204, 207, 208, 212, 214, та 228 книзі ОСОБА_1. задоволенню не підлягають , оскільки книга „ Слідами Чернігівського підпілля” являлась документальним нарисом, в якій автор досліджувала оприлюднені Кузнецовим Г.О. у мемуарах та статтях факти власної біографії, для їх уточнення робила запити до державних архівів України та Росії і на підставі численних архівних документів виклала свою точку зору в надрукованому виданні з посиланням на конкретні джерела інформації.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2., / наукового рецензента та редактора/ моральної шкоди, оскільки зазначені вище особи надали оцінку викладеним у виданні обставинам і за змістом ст. 277 ЦК України не несуть відповідальності за поширення недостовірної інформації.
Позовні вимоги ОСОБА_4 про зобов”язання спростувати недостовірну інформацію в газетах „ Гарт” та „ Чернігівські відомості” також задовленню не підлягають, оскільки ці відомості через зазначені засоби масової інформації не поширювалась і це б суперечило положенням ст.277 ЦК України.
Також не підлягають задовленню вимоги ОСОБА_4 про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди в сумі 100 00 грн. які на його думку він мав отримати від реалізації книги, оскільки останнім не надано безперечних доказів про те, що реалізація книги „ Растерзанный Чернигов” з 2005 по 2007 рік не відбулась з вини відповідача.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має права на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт поширення недостовірної інформації на аркушах 15 та 227 книги „Слідами Чернігівського підпілля”, що принижують честь та гідність позивача, та виходячи з принципів розумності, справедливості та виваженості, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1, ак автора надрукованного видання, на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 200 грн.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись ст.ст. 23, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3- задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 грудня 2007 року - скасувати.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_4 інформацію, викладену в книзі „Слідами Чернігівського підпілля” під авторством ОСОБА_1, науковий рецезент ОСОБА_3, редактор ОСОБА_2, виданої та друкованої ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф” на аркуші 15, а саме: „Аналіз архівних документів (довідок, анкет, автобіографій тощо), які належать ОСОБА_4у, дають підставу говорити про те, що в роки тимчасової окупації Чернігова він служив в одному з німецьких формувань. Боячись відповідальності, ОСОБА_4 тікає з міста за місяць до його визволення радянськими військами. А далі починається друге, „нове” життя дев”ятнадцятирічного хлопця: на ОСОБА_4 впливають оперативники „СМЕРШу” (військова контррозвідка „Смерть шпигунам”, створена у 1943 р.) і для подальшої співпраці з ним (згодом переданий до органів безпеки СРСР) вони переписали його біографію, яка сьогодні в нашому українському суспільстві без КДБ повинна нарешті бути відкрита. До Чернігова на постійне місце проживання ОСОБА_4 повернувся у серпні 1959 року. З того часу - він інформатор Чернігівського обласного управління КДБ” та на аркуші 227, а саме: „Після війни агентуру з колишніх колабораціоністів було передано органам державної безпеки, які вели їх по життю за руку, створивши комфортні умови існування. Серед них - ОСОБА_4”.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 грн.
В решті позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий : Судді :