Справа № 2-1173/11

                                                            Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ    

21.11.2011  року Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:                                                                          

головуючого судді                                                                       Масендич В.В.

при секретарі                                                                                 Орловій О.В.

за участі позивача                                                                      ОСОБА_1

за участі відповідача                                                                      ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 «про визнання договору дарування недійсним та про визнання права власності на квартиру», -

В С Т А Н О В И В:

          02 червня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним та про визнання права власності на квартиру до відповідача ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу, в обґрунтування якого зазначив, що 14.03.2005 року за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, позивач подарував належну йому двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 відповідачу по справі ОСОБА_2, за умови, що останній буде надавати матеріальну та фізичну допомогу, оскільки позивач є людиною похилого віку та потребує матеріальної підтримки та уваги. В силу свого похилого віку та у зв’язку з неграмотністю у діючому законодавстві, позивач вважав, що підписав з відповідачем договір довічного утримання. В останній час взаємовідносини з відповідачем значно погіршилися у зв’язку з тим, що відповідач створює для позивача нестерпні умови проживання у вказаній квартирі, виганяє його, аргументуючи тим, що квартира належить йому на підставі договору дарування. Позивач був змушений тимчасово проживати у квартирі своєї доньки Тетяни, однак, у даній двокімнатній квартирі проживають ще двоє неповнолітніх дітей та житлові умови несприятливі для людини похилого віку. Просив суд визнати договір дарування від 14.03.2005 року недійсним та повернути сторони у первісний стан, визнавши за ним право власності на спірну квартиру.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

Третя особа до судового засідання не з’явилася, про час та день розгляду справи повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила. Суд, на підставі ст. 169 ч. 2 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутністю третьої особи.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник)  передає або зобов'язується передати в майбутньому другій  стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

         У частині 1 ст. 202 ЦК України вказано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

         Частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі  недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі  неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України Якщо особа, яка вчинила правочин,  помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

          З пункту 19 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вбачається, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Як встановлено у судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1 до укладення договору дарування від 14.03.2005 року належала ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі –продажу, посвідченого 22.12.1992 року Третьою Донецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-4401, зареєстрованого в БТІ м. Донецька у реєстрову книгу №207 за реєстровим №57978, про що 24.12.1992 року надано реєстраційне посвідчення. (п.2 договору дарування квартири від 14.03.2005 року)

З наданої суду копії договору дарування квартири від 14.03.2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.03.2005 року і зареєстрованого у реєстрі за №2868, вбачається, що ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняв з подякою в дар квартиру №5, яка складається з двох кімнат, загальною площею 49,20 кв. м., у тому числі жилою –28,50 кв.м., у жилому будинку номер АДРЕСА_1 (а.с.6-7), що також підтверджується наданою суду копією Витягу з Державного реєстру правочинів №9794722. (а.с.8-9)

За таких обставин, враховуючи той факт, що під час укладання вищевказаного договору дарування ОСОБА_1 в силу свого похилого віку, вважав, що укладає з ОСОБА_2 договір довічного утримання, а не договір дарування квартири, тобто припустився помилки під час вчинення правочину, проти чого не заперечував відповідач у судовому засіданні  , суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, визнавши договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 14.03.2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.03.2005 року і зареєстрований у реєстрі за №2868 –недійсним та визнавши за ОСОБА_1 право власності на квартиру №5, яка складається з двох кімнат, загальною площею 49,20 кв. м., у тому числі жилою –28,50 кв.м., у жилому будинку номер АДРЕСА_1

На підставі викладеного,  керуючись ст. ст. 202,216,229,717 ЦК України, п. 19 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 10, 11, 45, 60, 169, 213, 214, 215, 293  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 «про визнання договору дарування недійсним та про визнання права власності на квартиру»–задовольнити.

          Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.03.2005 року і зареєстрований у реєстрі за №2868 –недійсним.

          Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру №5, яка складається з двох кімнат, загальною площею 49,20 кв. м., у тому числі жилою –28,50 кв.м., у жилому будинку номер АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                                     Суддя                                                               В.В. Масендич