2-3249/11           

2/0418/1209/2012

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08.02.2012  Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

судді                                          - Ходасевича О.В.,

при секретареві                        - Ребізант Ю.В.,

представника позивача            - Стрєльнікова Є.А.,

відповідача                                - ОСОБА_2,

прокурора                                  - Ступи  Д.А.,

представника третьої особи     - Александрової Н.М.,

             розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Кіровського району м.Дніпропетровська про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

В С Т А НО В И В :

           До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник позивач із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Кіровського району м. Дніпропетровська, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 16.03.1995р. та з 14.10.1999р. відповідно  займають житлове приміщення кімнати АДРЕСА_1

На даний час відповідачі за адресою: АДРЕСА_1 не проживають, зазначені факти підтверджуються актами від 21 липня 2009 року та 10 вересня 2009 року.

          Оскільки відповідачі у спірній квартири не проживають більше шести місяців, вони вважаються таким, що втратив право користування нею, просить суд:

- визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2  такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1   

- зобов’язати Відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 з реєстраційного обліку за адресою:  АДРЕСА_1

В ході судового засідання, представник позивача посилаючись на ті самі підстави, просив позов задовольнити в повному обсязі.

            Представник третьої особи Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд зазначеної справи без участі їх представника (а.с.14).

             Представник Органу опіки та піклування Кіровського району м. Дніпропетровська в ході судового засідання просив позов розглянути на розсуд суду, згідно діючого законодавства. Підтвердив, той факт, що дійсно 16.12.2011 р. було здійснено вихід за адресою АДРЕСА_1 за якою проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за результатами обстеження було складено відповідний акт.

Відповідач ОСОБА_2 в ході судового засідання заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що данні зазначені в актах про не проживання не відповідають дійсності. У зазначеній квартирі вона постійно мешкає та сплачує комунальні послуги.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника третьої особи, прокурора, вивчивши матеріали справи у їх сукупності приходить до висновку, що у задоволенні позову Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Кіровського району м.Дніпропетровська про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням необхідно відмовити в повному обсязі.

  Так, відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та  інших осіб, які беруть участь у справі.

   В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 16.03.1995 року та з 14.10.1999 року відповідно  займають житлове приміщення кімнати АДРЕСА_1 (а.с.52,53).

Представник позивача в ході судового засідання стверджував що відповідачі були відсутності більш ніж шість місяців за місцем  реєстрації, в якості доказів надав суду акти про не проживання від 21 липня 2009 року та 10 вересня 2009 року відповідачі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

          Однак як вбачається з штемпелів у заграничному паспорті на ім’я ОСОБА_2, остання в момент складання акту, знаходилась за межами України на території держави Болгарія у черговій відпустці, у період з 02.09.2009р. по 11.09.2009р. (а.с.84).

          Окрім цього, як пояснив представник позивача, зазначені акти про не проживання складалися у робочі дні у денний час, тобто час, коли позивачка знаходилася на робочому місці та не могла знаходитися за місцем проживання.

           Згідно договору про користування електричною електроенергією для побутових споживачів Дніпропетровської області № 312630 від 30.09.2009 р.  відповідачка користується та сплачує послуги за електроенергію (а.с.82,83, 97-101).  

           Також згідно розрахунку заборгованості за надані послуги вивезення, захоронення чи утилізація твердих та негабаритних відходів відповідачка також сплачує зазначені послуги (а.с. 102).

           Окрім цього представник позивача надав суду акт про не проживання відповідачів від 29.11.2011 року, який спростовується актом обстеження умов проживання від 16.12.2011 року, згідно якого встановлено що за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.86).

Таким чином, відповідачка надала достатньо доказів, які не викликають сумнівів у суду у тому, що остання постійно мешкає за місцем своєї реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1

 Відповідач, в свою чергу, окрім зазначених спростованих актів, ніяких доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог суду не надав.  

 Частиною 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

 З урахуванням вищезазначеного, думки учасників процесу, матеріалів справи, суд проходить до висновку про те, що у задоволенні позову  КП Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: служба громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Кіровського району м. Дніпропетровська про визнання такими, що втратило право користування житловим приміщенням необхідно відмовити внаслідок його необґрунтованості та доведеності наявними в матеріалах справи доказами.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.65, 72, 73 ЖК України, ,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову КП Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: служба громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Кіровського району м. Дніпропетровська про визнання такими, що втратило право користування житловим приміщенням –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

           Апеляційна  скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                              О.В. Ходасевич