Справа №22-6056/06 p. Головуючий у 1 інстанції - Арапіна Н.Є.
Категорія - 44 Доповідач - Лоленко А.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Денисенко Л.Л.
судців: Лоленко А.В., Солодовник О.М.
при секретарі: Проляпі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, справу по апеляційній, скарзі Сніжнянсько-Торезського об"єднаного міського військового комісаріату на рішення Торезського міського суду Донецької області від 12 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Сняжнянсько-Торезського об"єднаного міськвійськкомісаріату про стягнення невиплаченої надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1979 р. він знаходився на військовій службі і звільнився в запас 2 жовтня 2004 р. в зв"язку з скороченням штатів. При звільненні відповідач не провів з ним всіх розрахунків, передбачених діючим законодавством, а саме недоплатив надбавку за безперервну службу у розмірі 8798 грн. 77 коп. Вказану суму просив стягнути на його користь.
Рішенням Торезського міського суду Донецької області від 12 квітня 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені у повному обсязі: стягнуто з Сніжнянсько-Торезського об"єднаного міськвійськкомісаріату недоплачену надбавку за безперервну службу в розмірі 8798 грн. 77 коп.
Не погодившись з рішенням суду, Сніжнянсько-Торезський міськвійськкомісаріат приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Просили постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В судовому засіданні представник міськвійськкомісаріату доводи апеляційної скарги підтримував.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, суд виходив з верховенства права і, оскільки Указом Президента України від 05.05.2003 р." Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України" визначено розмір надбавок, які підлягають виплаті, то на думку суду Міністерство оборони України не має повноважень щодо зменшення таких надбавок.
Між тим такі висновки суду не відповідають діючому законодавству.
При розгляді справи по суті судом було встановлено, що позивач дійсно з 1979 р. до 2004р. знаходився на службі в рядах Збройних Сил України. 2 жовтня 2004 р. він звільнився у запас з Сніжнянсько-Торезського об"єднаного міськвійськкомісаріату, який являється самостійною юридичною особою і відноситься до Збройних Сил України. Фінансування військових комісаріатів проводиться з Державного бюджету з коштів, передбачених на утримання Міністерства оборони України.
Відповідно до Указу Президента України від 5 травня 2003 р. „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу", зокрема Міністерству оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби (у даному випадку понад 25 років) до 90%. Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються, зокрема, Міністерством оборони України і ці виплати здійснюються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті.
У виконання Указу, Міністерством оборони України був виданий наказ від 26 травня 2003 р. про затвердження Інструкції „Про порядок та умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в ЗСУ". Згідно цієї Інструкції було передбачено виплату надбавки, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення за рішенням Міністерства оборони України. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 26 травня 2003 p., до військових частин, військкомісаріатів періодично надсилалися телеграми про розмір та порядок виплати щомісячних надбавок особам, які мають безперервний стаж. Такі вказівки Міністерства оборони України являються обов'язковими для виконання військовими частинами, військкомісаріатами і не суперечать діючому законодавству (зокрема вищеназваному Указу).
Виходячи з вищевказаних нормативних документів, відповідачем були нараховані ОСОБА_1 всі належні йому суми у розмірах, встановлених Міністерством оборони України в межах наданих йому повноважень.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем порушені права ОСОБА_1 на отримання ним соціальних гарантій, передбачених Конституцією України, не відповідають фактичним обставинам справи.
При постановленні рішення судом першої інстанції допущене неправильне застосування матеріального законодавства, що є підставами для скасування рішення з ухваленням нового.
Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Сніжнянсько-Торезського об"єднаного міського військового комісаріату задовольнити.
Рішення Торезського міського суду Донецької області від 12 квітня 2006р. скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сніжнянсько-Торезського об"єднаного міського військового комісаріату про стягнення недоплаченої суми надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання законної сили.