№ 2-790/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8.05.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Нестерчук О.С..,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до Макарівської райдержадміністрації, Липівської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай),
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом,посилаючись на те,що вона працювала і була членом колгоспу „ Комунар” Чорнобильського району . В 1986 році була евакуйована в зв”язку аварією на ЧАЕС в с.Липівка Макарівського району. .При розпаюванні земель місцевого колективного господарства її пропустили в списках членів господарства на отримання сертифікату про право на земельну частку (пай). Просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) та зобов»язати Липівську сільську раду та Макарівську райдержадміністрацію виділити земельну частку (пай) в натурі на території Липівської сільської ради.У разі відсутності на території Липівської сільської ради земель запасу чи резервного фонду виділити земельну частку (пай) за рахунок земель запасу чи резервного фонду в межах Макарівського району.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов .
Липівська сільська рада свого представника до суду не направила,згідно листа визнала позов.
Представник Макарівської райдержадміністрації визнала позов обґрунтованим,проте пояснила,що на території Макарівського району відсутні землі резервного фонду чи землі запасу,за рахунок яких можна було б задоволити вимоги позивача.Проте, якщо Липівська сільська рада наділить позивачці земельну ділянку,РДА-не буде заперечувати.
Вислухавши пояснення сторін,дослідивши письмові докази,суд вважає,що позовні вимоги підлягають задоволенню,виходячи з наступного .
Так, з довідки № 2380 від 11.05.2004 року,виданої Київською обласною державною адміністрацією,вбачається, що позивачка була членом колгоспу „Комунар” Чорнобильського району Київської області на момент евакуації,і була евакуйована у 1986 році із зони відчуження в с.Липівка Макарівського району.
У відповідності до ст.. 1 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” від 5.06.2003 року право на земельну частку (пай) мають також громадяни,евакуйовані із зони відчуження,які на момент евакуації були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств,які проживають в сільській місцевості. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за згодою таких громадян може бути виділена за рахунок земель запасу чи резервного фонду,розташованих на території іншої ради в межах області.Право на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
На підставі наведеного та керуючись Законом України від 5.06.2003 року «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указом Президента України від 8.08.1995 року «Про порядок паювання земель,переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»,ст..ст.60,215 ЦПК України,суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовільнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай),як евакуйованою з зони відчуження Чорнобильської АЕС, колишнім членом колгоспу „ Комунар”, Чорнобильського району Київської області .
Зобов”язати Липівську сільську раду Макарівського району виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) на місцевості,в натурі, за рахунок земель запасу чи резервного фонду .
Зобов»язати Макарівську районну державну адміністрацію в разі відсутності вільних земель запасу чи резерву в межах Макарівського району звернутись до Київської обласної державної адміністрації з поданням про виділення ОСОБА_1 земельної частки (паю) в натурі із земель запасу чи резервного фонду на території Київської області та дати дозвіл на виготовлення державного акту на відповідну земельну ділянку.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.
Суддя П.М.Тюхтій
№ 2- 564/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31.03..2008 р.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Нестерчук О.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_2 до Макарівської районної державної адміністрації, Забуянської сільської ради , про визнання права на земельну частку (пай),
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він працював в колгоспі „Україна” с.Забуяння з 1.08.1992 року по 10.07.1996 року , був членом КСП на час розпаювання земель господарства .Відповідно до Указу Президента України від 8.08.1995 року „Про порядок паювання земель,переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” мав право на земельну частку (пай),проте його незаконно не включили до списків на отримання земельної частки (паю),який додавався до державного акту на право колективної власності на землю,хоча був членом господарства.
Просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) та зобов”язати відповідачів виділити йому в натурі (на місцевості) земельну ділянку на території Макарівського району та видати державний акт..
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наведене в позовній заяві.
Представник Макарівської райдержадміністрації визнала позовні вимоги.
Забуянська сільська рада згідно листа визнав позовні вимоги.
Визнання відповідачами позову не суперечить закону і не порушує прав інших осіб, тому позов необхідно задовільнити.
Право позивача на отримання права на земельну частку (пай) порушене і підлягає понововленню.
На підставі наведеного та керуючись Указом Президента України від 8.08.1995 року „Про порядок паювання земель,переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям”,ст..ст.130,174 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовільнити.
Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай),як колишнім членом КСП „Україна”.
Зобов”язати Макарівську районну державну адміністрацію виділити ОСОБА_2 земельну частку (пай) розміром 4,37 в умовних кадастрових га , без визначення меж на місцевості,в натурі, за рахунок земель запасу чи резервного фонду на території Макарівського району та видати державний акт на право власності на землю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.
Суддя П.М.Тюхтій
№ 2- /08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.02..2008 р.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Лигі Л.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_3 до Макарівської районної державної адміністрації, Королівської сільської ради,СКВ НВП „Росія”,третя особа Макарівський районний відділ земельних ресурсів , про визнання права на земельну частку (пай),
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ,посвідченого Бородянською районною державною нотаріальною конторою 15.01.2005 року,вона отримала спадкове майно-грошовий вклад в Ощадному банку,які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_4,яка з 1943 року по 1957 рік працювала в колгоспі „Росія” с.Королівка Макарівського району.Мати мала право на земельну частку (пай),проте її не було включено до списків на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай),просила суд визнати за нею (позивачкою) право на земельну частку (пай),визначеному для працівників господарства КСП „Росія”.
В судовому засіданні позивачка підтвердила наведене та свої вимоги.
Королівська сільська рада свого представника до суду не направила.
Представник Макарівської районної державної адміністрації не визнала позовних вимог.Вважала,що мати позивачки не була членом КСП на час розпаювання земель господарства.
НВП „СВК „Росія” свого представника до суду не направив,згідно заяви до суду визнав позовні вимоги.
Третя особа свого представника до суду не направила.
Вислухавши пояснення сторін,дослідивши письмові докази,суд вважає,що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.Так,позивачка не надала суду доказів,що її мати ОСОБА_4 на час розпаювання земель колективної власності (15.11.1995р.) була членом господарства,чи була власником земельної частки (паю),який міг бути успадкованим позивачкою.
З пояснень позивачки вбачається, що її мати з кінця 1960-х років проживала постійно в Бородянському районі,тому відсутні підстави вважати,що ОСОБА_4залишалась членом колгоспу (КСП) с.Королівка Макарівського району,згідно представлених позивачкою витягів з пенсійної справи пенсія її матері нараховувалась відділом соціального забезпечення Бородянського району.
На підставі наведененого та керуючись Указом Президента України від 8.08.1995 року № 720 „Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям”, ст..ст.60,215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.
Суддя П.М.Тюхтій
№ 2-785/07
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.06.2007 р.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Мельниченко І.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_5,ОСОБА_6 до ОСОБА_7,ОСОБА_8,ОСОБА_9 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельних сертифікатів,витребування сертифікатів,
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішень Макарівської райдержадміністрації від 30.12.1996 року та від 15.01.1997 року їм було виділено земельні частки (пай) розміром 4,08 га на території Бишівської сільської ради та були видані сертифікати про право на земельні частки (паї).14.09.2005 року вони в Бишівській сільській раді склали заповіти,згідно з якими на випадок їхньої смерті у разі виділення земельних часток (паїв) в натурі земельні ділянки спадкуються ОСОБА_7.Цього ж числа вони видали ОСОБА_7 довіреності на право управління,користування та розпорядження земельними ділянками.Ці дії вони вчинили тому,що на початку вересня землевпорядник Бишівської сільської ради ОСОБА_11 прочитала ОСОБА_5 нормативний акт, в якому було вказано,що якщо володільці земельних сертифікатів до 31.12.2005 р. не приватизують свої земельні ділянки,то їх сертифікати пропадуть.Тому вони продали свої сертифікати за 1 тис.доларів США кожен,гроші виплатила ОСОБА_8. В даний час їм відомо,що ОСОБА_8 перепродала їх сертифікати ОСОБА_9.Вважають,що укладені договори купівлі-продажу сертифікатів незаконні,оскільки протирічать п.15 перехідних положень Земельного кодексу України.Тому просили суд визнати договори купівлі-продажу де-факто земельних сертифікатів недійсними,зобов”язати ОСОБА_9 повернути їм сертифікати,а належні з них 2 тис.доларів США звернути в доход держави.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_5,діючи також за дорученням в інтересах ОСОБА_6,підтвердив наведене в позовній заяві,вимоги підтримав.Пояснив,що готовий повернути гроші за сертифікати,оскільки земля в 2006 році значно подорожчала.
Представник відповідачки ОСОБА_7 ОСОБА_10 не визнав позовних вимог,пояснив,що ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_8 ,яка ,дізнавшись,що люди в с.Бишеві хочуть продати земельні паї,вирішила купити їх,у вересні 2005 року зустрілась з позивачами.ОСОБА_5 та його дружина передали свої сертифікати про право на земельну частку (пай),підписали довіреності в сільській раді ,щоб виділити пай на місцевості та виготовити державні Акти про право власності на земельні ділянки,за що отримали по 1000 доларів США.Позивачі самі захотіли продати сертифікати,фактично між сторонами було укладено попередній усний договір.В даний час на ім.”я позивачів виготовлені державні акти про право власності на земельні ділянки.
Представник ОСОБА_8 не визнав позовних вимог,пояснив,що в 2005 році ОСОБА_8 дійсно придбала в с.Бишеві декілька земельних паїв.Брались у людей довіреності на право розпорядження земельними ділянками.Люди добровільно давали такі довіреності,писали заяви про виділення земельних часток (паїв) в натурі.В зв”язку з тим,що цей процес тривалий ,то було запропоновано скласти заповіти на ОСОБА_7 і позивачі самі їх підписували.ОСОБА_7 хотіла придбати собі декілька паїв.
Представник відповідача ОСОБА_9 не визнав позовних вимог,пояснив,що ОСОБА_9 не бачив сертифікатів про право на земельні частки (пай),що належать позивачам.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила,що працює землевпорядником Бишівської сільської ради.В 2005 році приходив позивач питав чи можна приватизувати земельну частку (пай),вона сказала що треба приватизовуввати.Але коли сказала в яку суму обійдеться виготовлення державного акту,він відмовився,сказав,що немає таких грошей.Вона сказала позивачу,що їй сказали в земельному відділі,що треба приватизовувати землю,бо сертифікат буде недійсним.Вона не була посередником ні ОСОБА_7 ні ОСОБА_8,не бачила що позивачу давали гроші за сертифікати.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила,що працює секретарем Бишівської сільської ради,в 2005 році на прохання ОСОБА_5 посвідчувала заповіти і довіреності.Тексти заповітів та довіреностей привозила ОСОБА_8Позивач та його дружина самі розписувались в документах.Ніяких повноважень по купілі сертифікатів вона ні від кого не мала,хоча знала в чому суть угоди.ОСОБА_5 скасували свої заповіти.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснили,що також продали свої сертифікати за 1000 доларів США.Приїжджала ОСОБА_15 з якимсь чоловіком.
Вислухавши пояснення сторін,представників,свідків,дослідивши письмові докази,суд встановив,що 14.09.2005 року позивачі видали на ім.”я ОСОБА_7 довіреності (а.с.6-7),згідно яких відповідачка ОСОБА_7 від імені позивачів має право управляти,користуватись та розпоряджатися земельними ділянками ,що належали ОСОБА_5 та ОСОБА_6
В межах цих повноважень ОСОБА_7провела роботу по виділенню земельних часток (паїв) в натурі,виготовленню Державних актів про право власності на земельні ділянки на ім.”я позивачів (пояснення представника ОСОБА_7 ).Державні акти про право на земельні ділянки не є предметом позовних вимог позивачів.
Видача довіреностей відповідає вимогам ст..ст.237,238,244 ЦК України,довіреності на даний час не скасовано.
Сертифікати про право на земельні частки (паї) втрачають свою чинність після виготовлення державних актів про право власності на земельні ділянки.
Позивачі не надали суду належних доказів про те, що сертифікати про право на земельну частку (пай) були видані на їх ім.”я.
У відповідності до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В зв”язку з цим суд позбавлений можливості дати правову оцінку правовідносинам (стосункам) сторін та фактам при передачі сертифікатів (якщо такі були) та їх оплатою в 2005 році.
На підставі наведеного та керуючись ст..ст.еруючись ст.ст.60,215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.
З повним рішення суду можна буде ознайомитись 25.06.2007 року.
Суддя П.М.Тюхтій