№ 2-329/08

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                        І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

18.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Музиченко О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2,ОСОБА_3,треті особи ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6,Орган опіки та піклування Деснянської райдержадміністрації м.Києва,про визнання договору дарування недійсним і поновлення права власності на квартиру,

                                                                 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що                                                        

2 липня 2005 року між ним і відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які діяли від імені неповнолітньої дочки ОСОБА_7, був укладений договір

дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Макарівського

районного нотаріального округу Київської області.

Його  батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 маючи на меті проживати ближче до дітей в жовтні 2001 року у м. Оріхів Запорізької області, продали трикімнатну квартиру, в якій проживали довгий час, а в листопаді цього ж року , за виручені кошти від продажу, купили двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Але так як не вистачало грошей для купівлі квартири батьки продали ще належний їм автомобіль ВАЗ-21011 і договір купівлі - продажу квартири був оформлений на нього, щоб менше платити державного мита, так як він має пільгове посвідчення.

3          25 січня 2002 року  батьки ОСОБА_4 таОСОБА_5

зареєстровані за вказаною адресою і проживають по даний час.

Укладення договору дарування було викликано тим, що їхні батьки непрацездатні, за віком і станом здоров"я потребують догляду, матеріальної та іншої допомоги.

Відповідачі - його брат ОСОБА_2 та невістка ОСОБА_3- обіцяли довічно доглядати батьків, зробити ремонт та автономне опалення в квартирі та постійно піклуватися про них. У разі виконання цих та інших зобов'язань по догляду за батьками, вони набували права користування і володіння квартирою, а після смерті батьків мали б розпоряджатися нею за власним розсудом.

За цих умов він  погодився підписати договір, текст якого не читав, вважаючи, що в договорі передбачені права і обов'язки сторін, про які вони домовилися з відповідачами. Проте виявилось, що договір має інший зміст і не передбачає ніяких зобов'язань, позбавляє права власності на квартиру. Після оформлення договору відповідачі змінили ставлення до нього та їхніх батьків. Виникли проблеми матеріального характеру, які довелося вирішувати в Макарівському районному суді. Також, за частково проведений ремонт в квартирі, а саме: зроблене автономне опалення та встановлені два пластикові вікна відповідачі потребували з батьків 5000 грн. яким нічим було заплатити сину. Відносини між їхніми батьками та відповідачами ще глибше погіршилася після того як, відповідачі з метою поліпшення своїх житлових умов вирішили продати в м. Києві свою однокімнатну та купити трикімнатну квартиру ( на даний час вони її мають), для чого їм знадобилися довідки та дозвіл опікунської ради і вони стали виганяти батьків з квартири, де крім них зареєстрована та проживає їхня тяжко хвора та паралізована бабуся ОСОБА_6, яка також потребує стороннього догляду.

Відповідачі повністю відмовилися від взятих на себе зобов'язань по утриманню та доглядом за батьками, що підтверджується також листом написаним у вересні 2007 року, зазначаючи, що вони, тобто батьки, "... ви для нас никто."

Просив суд на підставі статей 216, 235, 744 ЦК України, -визнати договір дарування, укладений між ним і ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які діяли від імені неповнолітньої дочки ОСОБА_7 та посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області, що зареєстровано в реєстрі за № 4108, недійсним,поновити за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач,третя особа ОСОБА_8 підтвердили наведені в позові обставини.

Відповідачі в судове засідання не з”явились,повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення позивача,третьої особи ОСОБА_8,дослідивши  письмові докази,суд прийшов до висновку,що в задоволенні позову необхідно відмовити.

З договору дарування від 2.07.2005 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 та ОСОБА_3,які діяли від імені малолітньої дочки ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1.

 З п.6 вказаного договору вбачається, що вимоги законодавства щодо змісту та правових наслідків договору,що укладається сторонами,їм нотаріусом роз”яснено.Сторони підтверджують,що договір не носить характеру уявного  чи удаваного правочину.Дарування вчинено за доброю волею,без будь-яких погроз,морального чи фізичного примусу чи насильства.

З тексту договору не вбачається,що встановлено обов”язок обдарованих на користь третіх осіб (ст..ст. 725,726 ЦК України).

Позивач не зазначив в позові і не зміг в судовому засіданні назвати правову підставу,передбачену ЦК України, для визнання вказаного правочину недійсним.

 У відповідності до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

             Керуючись ст..ст.60,215,224  ЦПК України, суд

                                                                    В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути  подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

                                                     Суддя                                  П.М.Тюхтій