Справа  №  22/1710                                            Головуючий  у   1   інстанції:   Кочетов  Л.Г.

Категорія  5                                                                                    Доповідач:   Головчук С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 вересня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Головчук С.В.

суддів Невмержицької Т.І., Худякова A.M.

при секретарі Прищепі О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі ци­вільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  відшкодування матеріальної шко­ди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 14 ли­пня 2006 року, -

встановив:

в липні 2006 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, ціну позову ви­значила у 22300 грн. З метою забезпечення позову просила на­класти арешт на частину будинку відповідача.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 14 липня 2006 року накладено арешт на майно або грошові суми, що належать ОСОБА_2 і знаходяться у нього або у інших осіб на суму 22300 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу, посилаючись на те, що забезпечуючи позов, суд не звернув уваги на те, що позивачка не надала доказів про заподіяння їй будь-якої шкоди, про наміри відповідача реалізувати чи передати в користь інших осіб належне йому майно. Позивачка зловживає до­вірою суддів, що підтверджується скасуванням двох ухвал про забезпечення її позовів шляхом накладення арештів на майно відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали відповід­но до вимог ст.303 ЦПК, суд вважає, що апеляційна скарга під­лягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.8 ст. 153 ЦПК суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухва­лу.

З матеріалів справи видно, що заява ОСОБА_1 про забез­печення позову включена до позовної заяви. При цьому в заяві ОСОБА_1 не вказала причини, у зв'язку з якими потрібно за­безпечити позов, не навела обґрунтування забезпечення позову, тобто її заява за змістом не відповідала вимогам ст.151 ЦПК України. Суд на це уваги не звернув та не вирішив питання про можливість її прийняття.

Забезпечуючи позов, суд наклав арешт на майно або грошові суми, що належать ОСОБА_2 і знаходяться у нього або у інших осіб на суму 22300 грн.

Проте з із змісту заяви ОСОБА_1 випливає, що вона про­сила забезпечити позов шляхом накладення арешту на частину бу­динку, що належить відповідачу ОСОБА_2 Розмір матеріальної шкоди позивачкою не обгрунтовано.

Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими вимогами. Обираючи інший вид забезпечення позову, суд не вра­хував, що виходячи із змісту заявлених ОСОБА_1 вимог, за­значений нею вид забезпечення позову (шляхом заборони відчужу­вати частину будинку, що належить відповідачу) є найбільш аде­кватним.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.153 ЦПК суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зло­вживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний ра­хунок суду в розмірі не більшому за розмір ціни позову.

Виходячи із змісту заявлених вимог у суду були підстави обговорити питання щодо забезпечення позову ОСОБА_1 заста­вою.

Враховуючи викладене, ухвала підлягає скасуванню з направ­ленням на новий розгляд заяви ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.303,307,312,313-315,317 ЦПК України,

ухвалив :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольни­ти.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 14 липня 2006 року скасувати, направити на новий розгляд заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий Судді;