АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 вересня 2006 року                                                                                                 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Гошовського Г.М., суддів - Стана І.М., Симаченко Л.І., за участю прокурора - Фрицюк В .В., адвоката - ОСОБА_1., представника потерпілої ОСОБА_2. та засудженого ОСОБА_3., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями, які подали потерпіла ОСОБА_4 та засуджений ОСОБА_3  на вирок Перечинського районного суду від 11 липня 2006 року, яким

ОСОБА_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 українець, гр. України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працював, не судимий, засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3. визначено рахувати з 01 травня 2006 року. Запобіжний захід щодо ОСОБА_3. до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_3. на користь потерпілої ОСОБА_4 15 000 гривень - розмір заподіяної моральної шкоди.

Згідно вироку, ОСОБА_3 визнаний винуватим і засуджений за те. що 15 квітня 2006 року приблизно о 22 - й годині, біля будинку АДРЕСА_2, наздогнавши потерпілу ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_4, діючи умисно, з метою їх залякування, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс їй декілька ударів руками та ногами по тулубу та кінцівках. Одержавши удари потерпіла ОСОБА_4 упала на асфальтне покриття, де ОСОБА_3, схопив її руками за волосся і вдарив головою об бетонне покриття кювету вулиці. В зв'язку з тим, що свідок ОСОБА_4, втрутився і почав відтягувати ОСОБА_3., потерпіла ОСОБА_4 втекла з місця події. Внаслідок нанесених ударів потерпілій ОСОБА_4 заподіяно тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення.

В    апеляціях:

- потерпіла ОСОБА_4 в апеляції вказує про те, що засудженому ОСОБА_3. призначено занадто м'яке покарання. Вважає, що при призначенні покарання судом не враховано, що ОСОБА_3 учинив тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується

Справа: № 607

Категорія: 11

Головуючий у суді першої інстанції: Шешеня М.О.

Доповідач: Стан І.В.

негативно й не відшкодував завдані їй збитки. Тому, вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано застосовував щодо ОСОБА_3. вимоги ст. 69 КК України.

Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до цього ж суду в іншому складі. В доповненні до апеляції потерпіла ОСОБА_4 просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_3. призначити більш суворе покарання.

- засуджений ОСОБА_3 в апеляції вказує про те, що вирок суду є незаконним і необгрунтованим і підлягає скасуванню. Вважає, що органом досудового слідства допущена неповнота та поверховість при дослідженні обставин справи, яка в судовому засіданні усунута не була. Зокрема, в матеріалах справи відсутні історія хвороби та інші медичні документи, які підтверджують тяжкість заподіяних потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Також вказує про те, що потерпіла жодного дня не знаходилась на стаціонарному лікуванні, тому висновки судово-медичної експертизи викликають сумніви в їх достовірності. По місцю проживання він характеризується позитивно. Судом необгрунтовано стягнуто з нього 15000 гривень - розмір моральної (немайнової) шкоди й не допитано в якості свідка ОСОБА_5.

Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до цього ж суду в іншому складі.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляцій, пояснення представника потерпілої ОСОБА_2., який підтримав доводи апеляції потерпілої ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3., який підтримав викладені ним в апеляції доводи, прокурора, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни вироку не має.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_3. про те, що вирок суду є незаконним і необгрунтованим, що органом досудового слідства допущена неповнота та поверховість при дослідженні обставин справи, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину, за який його засуджено визнав повністю, щиро каявся і просив не карати його суворо. Скориставшись передбаченим ст. 63 Конституції України правом відмовився давати показання.

Потерпіла ОСОБА_4 показала, що починаючи з 2002 року майже на протязі двох років підтримувала дружні стосунки з ОСОБА_3.. Після розриву дружніх стосунків ОСОБА_3 почав погрожувати їй фізичною розправою та вимагати підтримувати відносини тільки з ним, а не з іншими особами чоловічої статі. 15 квітня 2006 року приблизно о 22-й годині біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_3 наздогнав її та свідка ОСОБА_4 й безпричинно наніс їй удари руками та ногами по тулубу та кінцівках. Від нанесених ударів вона впала на асфальт, де ОСОБА_3 продовжував наносити їй удари, а також схопив її руками за волосся та вдарив головою об бетонне покриття кювету. В цей момент ОСОБА_4. почав відтягувати від неї ОСОБА_3. й вона, скориставшись тим, що між ними виникла сутичка, піднялась із землі й втекла з місця події. Окрім того, потерпіла ОСОБА_4 показала, що злочинними діями ОСОБА_3. їй заподіяно моральну та матеріальну шкоду. Так, через нанесені їй тілесні ушкодження вона перенесла операцію, тривалий час знаходилася на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, - її батьки витратили багато коштів на придбання ліків, харчів, тощо, тому просила стягнути з ОСОБА_3. 5000 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_4. показав, що з грудня 2005 року почав дружити та постійно зустрічатися з потерпілою ОСОБА_4. У дружніх стосунках вони перебували з 5-го класу. Зі слів потерпілої йому відомо, що до вказаного часу вона зустрічалася з ОСОБА_3., однак протягом останніх двох років не підтримувала з ним відносини, незважаючи на те, що останній постійно погрожував їй при зустрічах та по телефону, при цьому, вказуючи, щоб вона не зустрічалась з іншими хлопцями. 14 січня 2006 року в приміщенні кафе-бару «Едем» ОСОБА_3 погрожував потерпілій ОСОБА_4 та йому вбивством й всіляко ображав їх словами. В середині лютого 2006 року він, повертаючись додому від ОСОБА_4, зустрів ОСОБА_3., який почав

обзивати ОСОБА_4 непристойними словами, а також став погрожувати йому, що якщо він буде зустрічатися з нею, то поб'є їх. Ці погрози ОСОБА_3. він сприймав як жарт. 15 квітня 2006 року приблизно о 22 -й годині біля будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_3. наздогнавши його та потерпілу ОСОБА_4 почав її ображати. Вони намагалися заспокоїти його, однак на їх слова він не реагував й безпричинно наніс потерпілій декілька ударів руками та ногами по тулубу та кінцівках, від чого вона впала на асфальтне покриття вулиці. Він почав відтягувати ОСОБА_3а від потерпілої, на що ОСОБА_3 вдарив його коліном у живіт, після чого знову продовжив бити потерпілу. У той час, коли вона лежала на асфальті, ОСОБА_3 схопив її за волосся і вдарив головою об бетонне перекриття кювету. Він підбіг до них та намагався відтягнути ОСОБА_3 від ОСОБА_4 й між ними виникла бійка. Під час бійки потерпіла ОСОБА_4 піднялась із землі й втекла з місця події.

Свідки ОСОБА_4  та ОСОБА_4  - батько та мати потерпілої, показали, що 15 квітня 2006 року о 23 -й годині потерпіла ОСОБА_4 зателефонувала матері й повідомила, що її б'є ОСОБА_3. Вони одразу ж вибігли на вулицю й почали шукати доньку. Знайшли її лежачою на бордюрі дороги. Взявши доньку на руки, зайшли до знайомої ОСОБА_6, звідки зателефонували в лікарню. Від доньки довідались про вказані в її показаннях обставини події.

З показань свідка ОСОБА_6. вбачається, що 15 квітня 2006 року біля опівночі до неї додому прийшло подружжя ОСОБА_4, які принесли на руках свою доньку, яка вся була в крові, особливо голова. На її запитання що трапилось подружжя пояснило, що доньку побив ОСОБА_3. Одразу ж  вони викликали машину швидкої медичної допомоги.

Свідок ОСОБА_7 показала, що ОСОБА_3 неодноразово залякував потерпілу та погрожував їй фізичною розправою, - зокрема в кінці лютого 2005 року вдома по місцю її проживання ОСОБА_3 погрожував та звинувачував потерпілу в тому, що вона зустрічається з іншими хлопцями, а також наніс їй декілька ударів по тілу.

З показань свідка ОСОБА_8. вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово ображав та принижував гідність ОСОБА_4, - зокрема в липні 2005 року на вулиці біля будинку, де проживає ОСОБА_7, ОСОБА_3 обзивав ОСОБА_4 непристойними словами та кинув у неї копійки.

З висновку судово-медичної експертизи та пояснень судово-медичного експерта ОСОБА_9 у судовому засіданні вбачається, що виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму дії, якими могли бути затиснуті в кулак руки та взуті ноги, а також внаслідок удару об тупі тверді предмети з наданням тілу прискорення, що могло бути при обставинах, на які вказує потерпіла. Виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення й не могли виникнути внаслідок падіння потерпілої з висоти власного росту. Окрім цього, з довідки, яка видана Закарпатським обласним центром нейрохірургії та неврології вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 з 17 по 24 квітня 2006 року знаходилась на стаціонарному лікуванні, що їй була проведена хірургічна операція, -видалення вдавленого перелому лівої лобної кістки.

З урахуванням даних, які містяться у висновку судово-медичної експертизи та в поясненнях судово-медичного експерта ОСОБА_9, судова колегія також відхиляє доводи апеляції засудженого ОСОБА_3. про те, що в матеріалах кримінальної справи відсутні історія хвороби та інші медичні документи, що підтверджують тяжкість заподіяних потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень що висновки судово-медичної експертизи викликають сумніви в їх достовірності, оскільки потерпіла жодного дня не знаходилась на стаціонарному лікуванні.

Таким, чином вищенаведені докази в їх сукупності підтверджують вину ОСОБА_3. в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент спричинення, вчиненого з метою залякування потерпілої та інших осіб.

Доводи апеляції про неповноту судового слідства в зв'язку з тим, що судом не було допитано в якості свідка ОСОБА_5, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані про те, що, як під час досудового слідства так і судового розгляду справи,  ОСОБА_3  заявляв клопотання про виклик і допит цієї особи як

свідка, а також не вказує для встановлення яких обставин необхідно викликати й допитати ОСОБА_5 як свідка.

Дії засудженого ОСОБА_3. за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.

Перевіркою справи в апеляційному порядку не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд або на додаткове розслідування.

Доводи апеляції про те, що судом необгрунтовано стягнуто з ОСОБА_3. 15000 гривень -розмір моральної ( немайнової ) шкоди, колегія суддів відхиляє, і вважає, що судом при вирішенні цивільного позову обгрунтовано враховано характер та конкретні обставини, за яких вчинено злочин, тяжкість перенесених потерпілою моральних страждань й переживань у зв'язку з приниженням її честі, гідності та ділової репутації.

Доводи апеляції потерпілої ОСОБА_4 про те, що засудженому ОСОБА_3. призначено занадто м'яке покарання, що при призначенні покарання судом не враховано, що ОСОБА_3 учинив тяжкий злочин і за місцем проживання характеризується негативно, колегія суддів також відхиляє і вважає, що судом першої інстанції покарання ОСОБА_3. призначено з урахуванням ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про його особу та обставин, які пом'якшують його покарання. Зокрема, при застосуванні вимог ст. 69 КК України судом обгрунтовано визнано як обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3. вчинення злочину вперше, визнання ним вини, каяття у вчиненому та молодий вік. Тому, колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3. біль суворого покарання.

Одночасно, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необгрунтовано визнано обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3. тяжкі наслідки завдані злочином, оскільки його дії кваліфіковані за ст. 121 ч. 2 КК України за ознакою умисне заподіянні потерпілій ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент спричинення й виключає з вироку посилання на цю обставину.

Керуючись   ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляції, які подали засуджений ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_4 залишити без задоволення..

З вироку Перечинського районного суду від 11 липня 2006 року щодо ОСОБА_3 виключити посилання на обставину, що обтяжує його покарання тяжкі наслідки заподіяні злочином.

В решті цей вирок залишити без зміни.