АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді- Гошовського Г.М., суддів - Стана І.М., Машкаринця М.М., за участю прокурора - Кураха Ю.М., потерпілої ОСОБА_1., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією, яку подали потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_1. на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 09 червня 2006 року, яким
ОСОБА_3, уродженець та зареєстрований у АДРЕСА_1, фактично проживає в АДРЕСА_2, , українець, гр. України, з середньою освітою, приватний підприємець, одружений, у порядку ст. 89 КК України не судимий,
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на чотири роки позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, а за ст. 135 ч. 1 КК України на один рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3. призначено чотири роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки й у відповідності до положень ст. 76 КК України його зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи.
Стягнуто з ОСОБА_3. моральну шкоду на користь потерпілих : ОСОБА_1. у розмірі 30000 гривень, ОСОБА_4. - 10000 гривень, - на користь НДЕКЦ при УМВС України на Львівській залізниці судові витрати за проведення експертних досліджень у сумі 1393. 94 грн. та на користь фінансового відділу Мукачівської районної державної адміністрації 2083.75 грн. - витрати понесені закладом охорони здоров'я в зв'язку з стаціонарним лікуванням потерпілого.
Справа: N 11-593
Категорія: ст.286 КК України
Головуючий у суді першої інстанції: Мотич В. О.
Доповідач: Стан І.В.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3. до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписка про невиїзд.
Згідно вироку ОСОБА_3 визнаний винуватим і засуджений за вчинені злочини при таких обставинах.
14 листопада 2005 року приблизно о 18-й годині ОСОБА_3, керуючи за дорученням автомобілем марки «ВАЗ - 2105» реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить гр. ОСОБА_6, на якому рульове керування знаходилось у несправному стані та частково була несправна система освітлення, рухаючись по автодорозі „Мукачево - Рогатин" у напрямку м. Іршава й проїжджаючи населеним пунктом Березина Мукачівського району в темну пору доби, перевищив встановлену швидкість руху, дозволену в межах населеного пункту, унаслідок чого при здійсненні маневру роз'їзду з зустрічним невстановленим органом досудового слідства автомобілем і будучи засліпленим світлом його фар, не справився з керуванням та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7, який рухався попереду по проїзній частині дороги. Унаслідок наїзду потерпілому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до його смерті.
Окрім цього, 14 листопада 2005 року приблизно о 18 -й годині ОСОБА_3, керуючи за дорученням автомобілем марки «ВАЗ- 2105» реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить гр. ОСОБА_6, скоївши дорожньо-транспортну пригоду, зупинив свій автомобіль і побачивши, що внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження й потребує допомоги, не вжив можливих заходів для надання першої допомоги, не сповістив у міліцію про те, що трапилося, не вжив заходів до збереження слідів пригоди, а умисно зник з місця пригоди.
В апеляції потерпілі ОСОБА_1. та ОСОБА_2 вказують про те, що призначене ОСОБА_3. покарання не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу. Вважають, що суд необгрунтовано визнав обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3. повне визнання ним вини та розкаяння у вчиненому, оскільки на їх переконання поведінка ОСОБА_3. свідчить про те, що він, обіцяючи добровільно відшкодувати заподіяну ним матеріальну та моральну шкоду, як під час досудового слідства так і судового розгляду справи, ні матеріально ні морально не підтримав осиротілу родину, - дружину вбитого ним чоловіка, його матір та трьох малолітніх дітей, які залишились без годувальника, а тому висновки суду про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3. без відбуття ним покарання в місцях позбавлення волі не узгоджуються з вимогами закону. Окрім цього, вказують про те, що суд першої інстанції не позбавив ОСОБА_3. права керувати транспортними засобами, позаяк злочин ним учинено при порушенні правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом.
Просять вирок суду скасувати із-за м'якості призначеного ОСОБА_3. покарання, а справу направити на новий судовий розгляд до Мукачівського міськрайонного суду в іншому складі.
Іншими учасниками процесу апеляція на вирок суду не подавалась.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення потерпілої ОСОБА_1.. яка підтримала викладені нею в апеляції доводи, пояснення прокурора, який просив відхилити доводи апеляції потерпілих, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає до скасування з таких підстав.
Вина ОСОБА_3., у вчиненні злочину, за який його засуджено підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів.
Оскільки засуджений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину визнавав повністю, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоцільним, обмежившись допитом ОСОБА_3., досліджувати зібрані органом досудового слідства докази. При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, встановленні порядку їх дослідження та роз'ясненні, при цьому, ОСОБА_3. прав, судом першої інстанції вимоги ст. 299 КПК України порушені не були. Тому, апеляційним судом висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи не перевіряються й перевіряються в межах доводів апеляції про незаконність вироку в зв'язку з занадто м'яким покаранням, що призначене засудженому.
Дії засудженого ОСОБА_3. за ст.ст. 286 ч. 2; 135 ч. 1 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи апеляції потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про те, що призначене ОСОБА_3. покарання не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу і є занадто м'яким колегія суддів задовольняє з таких підстав.
Так, колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_3. покарання за ст. ст. 286 ч. 2;135 ч.1 КК України суд першої інстанції в достатній мірі не врахував конкретні обставини, за яких вчинено злочини, в тому числі те, що ОСОБА_3, поставивши потерпілого у небезпечне для життя становище, залишив його на місці події, що висновки суду про те, що ОСОБА_3 у вчиненому щире кається, не відповідають фактичним обставинам справи, які свідчать про те. що ОСОБА_3, як під час досудового слідства так і судового розгляду справи, не відшкодував завдані потерпілим ОСОБА_1. та ОСОБА_2. як матеріальні збитки так і моральну ( немайнову) шкоду, - унаслідок учинених ним дій без годувальника залишились троє малолітніх дітей та дружина, яка не працює, оскільки повинна доглядати за дітьми.
Окрім цього, колегія суддів вважає, що суд, призначаючи ОСОБА_3. покарання, не врахував, що ОСОБА_3 учинив два злочини, дані про його особу - раніше притягувався до кримінальної відповідальності, - не встановив і не навів у вироку обставини, які суд визнав за такі, що істотно знижують ступінь суспільної небезпечності ОСОБА_3., як особи, що вчинила злочини, а також будь-які підстави для застосування до нього вимог ст. 75 КК України.
Тому, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3. покарання є занадто м'яким й доводи апеляції потерпілих ОСОБА_2. та ОСОБА_1. задовольняє.
Окрім цього, з протоколу судового засідання вбачається, що представнику потерпілого не надавалась можливість виступити в судових дебатах.
Внаслідок допущеної судом першої інстанції неповноти при з'ясуванні фактичних обставин справи, невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам та призначенням ОСОБА_3. покарання, яке внаслідок м'якості не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, колегія суддів вважає ці порушення вимог кримінально - процесуального закону істотними і такими, що у відповідності до вимог ст. ст. 368, 370 КПК України тягнуть скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.
Новий розгляд справи необхідно провести з точним дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і, в залежності від здобутого прийняти рішення по суті справи, в тому числі по суті заявлених потерпілими ОСОБА_1. та ОСОБА_2 позовних вимог і; зокрема, в частині відшкодування матеріальної шкоди (витрати на поховання - а. с. 199 ).
Підлягають до ретельної перевірки й доводи апеляції про те, що суд першої інстанції не позбавив ОСОБА_3 права керувати транспортними засобами, позаяк злочин ним учинено при порушенні правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого орган досудового слідства обвинувачує ОСОБА_3 запобіжний захід щодо нього залишити попередній - підписка про невиїзд.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
апеляцію потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_1. задовольнити.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_3 скасувати із-за м'якості призначеного йому покарання, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до цього ж суду в іншому складі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишити попередній - підписка про невиїзд.