У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
12.01.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого: Машкаринця І.М.
суддів: Дідика В.М., Симаченко Л.І.
з участю прокурора: Міцовди К.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м.Хмельницький, мешканця АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не судимого, громадянина України,-
засуджено за ч.4 ст.187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна,-
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця і мешканця АДРЕСА_2, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимого, громадянина України,-
засуджено за ч.4 ст.187 КК України на дев»ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід обом засудженим до вступу вироку в законну силу залишено взяття під варту. Строк відбуття покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено відповідно з 25 та 26 лютого 2010 року.
40538 грн., 20897 доларів США та 2360 Євро повернуто їх законному власнику – АТ «УкрСиббанку».
Постановлено солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 9433 грн. судових витрат на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Закарпатській області.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винуватими в тому, що 23 лютого 2010 року близько 13 год.30 хв. за попередньою змовою між собою та іншою особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження, з метою заволодіння грошовими коштами акціонерного комерційного інвестиційного банку «УкрСиббанк» у великих розмірах, вчинили напад на відділення цього банку №316, яке розташоване по вул.Миру,24 в м.Рахів Закарпатської області, де з застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров»я працівників банку-потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, демонструючи їм спецзасіб –пістолет «ПМР» серії НОМЕР_1, який за зовнішніми рисами тотожний бойовій вогнепальній зброї – пістолету «Макарова», зв»язали руки і ізолювали потерпілих у побутовому приміщенні відділення банку, заподіявши їм при цьому легкі тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_1 відкрито викрав з каси відділення гроші в сумі 40538 грн., 20897 доларів США та 2360 Євро, що за офіційним курсом НБУ становить відповідно 28634 грн.34 коп. та 166973 грн.29 коп., з якими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зникли з місця злочину, заподіявши АТ «УкрСиббанку» матеріальну шкоду у великих розмірах на загальну суму 236145 грн.63 коп.
В апеляції засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не заперечуючи фактичних обставин справи, просять вирок у частині призначеного їм покарання змінити, призначивши їм з застосуванням ст.69 КК України більш м»яке покарання, ніж передбачено законом.
На обґрунтування своїх доводів посилаються на те, що призначене їм покарання є занадто суворим, так як вони мають на утриманні неповнолітніх дітей, вперше притягаються до кримінальної відповідальності, повністю визнали свою провину і щиро розкаялися, добровільно видали викрадені ними кошти, до них не має претензій з боку представника банку та потерпілих, до яких вони не застосовували насильство під час розбійного нападу, що давало суду підстави обрати їм покарання з застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за цей злочин.
Аналогічною за змістом є і апеляція адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1, в якій захисник посилається також на збіг тяжких сімейних обставин у засудженого, на утриманні якого непрацездатна матір, яка за станом здоров»я потребує операційного втручання.
В запереченні на апеляції засуджених прокурор постановлений щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирок вважає законним і обґрунтований, а призначене засудженим покарання справедливим.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який просить відмовити в задоволенні апеляцій засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу, спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах за обставин, встановлених судом першої інстанції. та кваліфікація дій засуджених за ч.4 ст.187 КК України підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами.
В цій частині вирок суду в апеляціях не оспорюється і апеляційним судом відповідно до вимог ч.1 ст.366 КПК України не перевіряється.
Доводи апелянтів про суворість призначеного засудженим покарання є безпідставними.
Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом»якшують і обтяжують покарання. Особі, котра, вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достає для виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_1 та Мазару суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, врахував ступінь тяжкість вчиненого злочину, який є особливо тяжким, конкретні обставини його вчинення та роль кожного з засуджених як безпосередніх виконавців цього злочину.
Судом враховані обставини, які пом»якшують покарання засуджених, зокрема визнання ними своєї вини, щире каяття, наявність утриманців та сприяння у відшкодуванні завданих злочином матеріальних збитків.
За відсутності обставин, що обтяжують покарання та даних про особу засуджених, які вперше притягаються до кримінальної відповідальності, посередньо характеризуються по місцю проживання, суд враховуючи принцип індивідуалізації покарання, обгрунтовано призначив ОСОБА_1 мінімальне, а ОСОБА_2 близьке до мінімального покарання у вигляді позбавлення волі, передбачене законом за цей злочин.
При цьому судом у повній мірі враховані і обставини, на які ОСОБА_2, ОСОБА_1 та його захисник посилаються в апеляційних скаргах як на підставу пом»якшення покарання.
Безпідставними є і доводи апелянтів про наявність передбачених законом підстав для призначення засудженим покарання з застосуванням ст.69 КК України.
Відповідно з ст.69 КК України призначення більш м»якого покарання, ніж передбаченого законом є можливим за наявності кількох обставин, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахування особи винного.
Сукупність обставин, які пом»якшували покарання засуджених, з урахуванням особи засуджених та їх ролі у вчиненому злочину, судом обґрунтовано не визнані такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який є особливо тяжким.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не займались суспільно-корисною працею, неодноразово впродовж досудового та судового слідства змінювали свої покази з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, викрадені ними кошти не були відшкодовані добровільно, а вилучені в них під час санкціонованого обшуку.
За таких обставин висновок суду про відсутність передбачених законом підстав для призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст.69 КК України є вмотивованим та переконливим.
Враховуючи, що призначене засудженим покарання є справедливим і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів, підстав для зміни вироку та пом»якшення покарання засудженим не має, їх та захисника апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну вироку, не встановлено.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без зміни.
Судді: