АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД

ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22- 623/2006 р                  Головуючий у І інстанції: Розман М.М.

Доповідач: Павліченко С.В.

УХВАЛА Іменем України

15 вересня 2006 року                                                                              м. Ужгород

колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області  в складі:

головуючого ; Павліченка С.В. суддів; Кеміння М.П., Фазикош Г.В.

при секретарі; Довбака Т.О., з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним і скасування рішення селищної ради та позовом ОСОБА_3 до Солотвинської селищної ради, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування рішення Солотвинської селищної ради,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Тячівського районного суду від 2 червня 2006 року задоволено позов ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним і скасування рішення селищної ради, а також задоволено позов ОСОБА_3 до Солотвинської селищної ради, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування рішення Солотвинської селищної ради.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови, як такої що не відповідає вимогам закону, та відмови у позові в цій частині.

ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечує.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи не врахував вимоги ст. 50 КАС України зміст якої не передбачає можливості у адміністративному судочинстві притягнення громадянина України у якості відповідача за позовом інших громадян України.

Апеляційний суд вважає дане порушення істотним, оскільки вирішення спорів між громадянами виходить за межі завдань адміністративного судочинства, встановлених ч.1 ст. 2 КАС України, які полягають у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

В даному випадку, спір виник не між громадянином і органом місцевого самоврядування у сфері публічно-правових відносин, а між колишнім подружжям  про використання земельної ділянки.

З матеріалів справи /а.с.2, 53  / вбачається, що вимога позивача ОСОБА_1 стосувалась як органу місцевого самоврядування так і громадян, а результати розгляду такої вимоги безпосередньо створювали правові наслідки для цих громадян.

Вимоги з аналогічними наслідками містила і зустрічна позовна заява ОСОБА_3 /а.с. 67/та позовна заява/а.с. 199/.

Позовні вимоги про скасування рішень органів місцевого самоврядування, які стосуються виділення громадянам земельних ділянок у власність є прямим визначенням прав та обов'язків таких громадян щодо земельної ділянки, тому відповідно до змісту пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, та національного процесуального законодавства такі громадяни повинні бути притягнуті до участі в справі у якості відповідачів.

Залучення таких громадян у якості третіх осіб на стороні відповідача у адміністративному судочинстві ставить їх у не рівні процесуальні умови з позивачами, оскільки відповідно до ч.2 ст. 54 КАС України позбавляє прав та обов'язків сторони, встановлених ст. 51 КАС України.

Крім того, суд першої інстанції, роз'єднавши справу, фактично не вирішив спір між сторонами і цей недолік не може бути усунутий додатковим судовим рішенням.

Наведені обставини є підставою для виходу за межі доводів апеляційної скарги, відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, застосування аналогії закону, п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України та часткового задоволення   апеляційної скарги.

Керуючись ч.7 ст.9, ст. 196,198,204, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову Тячівського районного суду від 16 травня 2006 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала проголошена, набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ст. 212,213 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.