Справа № 22-ц-438 2008р. Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Р.В.
Категорія 5 Суддя-доповідач Смирнова Т.В.
У Х В А Л А
іменем України
06 травня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі - позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Охтирського міськрайонного суду від 06 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на утримання квартири, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 06 лютого 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 688 грн. 50 коп. понесених нею витрат по сплаті послуг за теплопостачання та 677 грн. 77 коп. понесених нею витрат по сплаті послуг за утримання прибудинкової території, а всього 1366 грн. 27 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 51 грн.., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 482 грн. 94 коп. а всього на загальну суму 563 грн. 94 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 81 грн. 50 коп.
ОСОБА_2 в апеляційному порядку оскаржив дане рішення в частині стягнення з нього витрат на користь ОСОБА_1 на правову допомогу у сумі 482 грн. 94 коп., та просив в цій частині рішення суду скасувати за недоведеністю та фактичною відсутністю даних витрат з боку позивачки ОСОБА_1
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Апелянт зазначає, що на час постановлення рішення позивачка взагалі не понесла жодних витрат на правову допомогу, не надала квитанцій про їх оплату, а в п. 3.2 Договору про надання послуг зазначено, що оплата проводиться в повному обсязі після винесення рішення суду (а.с.54), тобто фактично суд стягнув з відповідача не понесені позивачкою витрати.
Крім того, апелянт зазначає, що представник позивачки ОСОБА_3 не надав суду документів, які підтверджують його статус як фахівця у галузі права.
Також апелянт не згоден з розрахунками суду щодо пропорційного розподілу витрат, і вважає, що позов був задоволений не на 83 %, як вказав суд, а лише на 41 % , враховуючи, що початкова ціна позову була 3 259,05 грн., потім позивачка відмовилась від суми 1 616,17 грн., і залишилась сума позову 1 642,88 грн., а суд задовольнив позов на суму 1 366,27 грн.
За вказаних обставин, апелянт вважає, що суд невірно обрахував процент задоволених вимог при визначенні розміру відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 482,94 грн..
Дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково.
Із заявлених позивачкою вимог про відшкодування понесених нею витрат по комунальним послугам на суму 1642 грн. 88 коп. суд задовольнив позов на суму 1366 грн. 27 коп.
Апелянт оскаржує рішення суду лише в частині визначення розміру витрат на правову допомогу.
При визначенні розміру витрат позивачки на правову допомогу суд врахував час, витрачений фахівцем на консультації позивачці, на підготовку позовної заяви та на участь у судових засіданнях, що підтверджується актами, і враховуючи вимоги Постанови «Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із розглядом цивільних справ», суд вирахував загальну суму 580 грн. 67 коп.
З огляду на те, що частка задоволених вимог позивачки становить 83,17%, суд задовольнив вимоги позивачки про стягнення витрат на правову допомогу у цьому ж процентному відношенні, тобто 83,17% від 580 грн. 67 коп., що становить 482 грн. 92 коп.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на правову допомогу з наступних підстав.
Доводи апелянта про те, що позивачка взагалі не понесла витрат на правову допомогу, спростовуються наданими позивачкою в суді апеляційної інстанції доказами, а саме квитанцією про сплату нею на користь ПП ОСОБА_3 суми коштів за надання правової допомоги у розмірі 756 грн. (а.с. 87).
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_4 не надав документів про підтвердження його статусу як фахівця у галузі права, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи маються копії свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та про сплату ним єдиного податку, де видом його діяльності зазначено надання правової допомоги (а.с.61, 62).
Колегія суддів також не погоджується і з доводами апелянта про невірний розрахунок судом розподілу витрат пропорційно задоволеним вимогам, оскільки основна сума остаточних позовних вимог становила 1642 грн. 88 коп., як і рахував суд першої інстанції, а не 3259 грн. 05 коп., як помилково вважає апелянт.
Відмова позивачки від частини позовних вимог у сумі 1616 грн. 17 коп. - це її процесуальне право, встановлене ч. 2 ст. 31 ЦПК України, яким вона скористалася, при цьому вона самостійно відмовилась від частини вимог, а не суд відмовив їй у їх задоволенні.
Тому суд першої інстанції вірно, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, провів розподіл витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, виходячи з того, що сума позовних вимог становила 1642 грн. 88 коп., а задоволені ці вимоги були на суму 1366 грн. 27 коп., тобто на 83,17%.
Виходячи з вказаної пропорції, суд і стягнув з відповідача на користь позивачки частину витрат на правову допомогу - 83,17 % від суми 580 грн. 67 коп., що складає 482 грн. 94 коп.
Що стосується визначення судом першої інстанції суми понесених позивачкою витрат на правову допомогу 580 грн. 67 коп., то колегія суддів погоджується з цим розрахунком, оскільки він проведений у відповідності з вимогами ст. 84, п. 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України та Постановою Кабінету міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави».
При цьому суд вірно вирахував час, витрачений представником позивачки на складання документів та на участь у судових засіданнях, а апелянт не надав якихось інших розрахунків, що б спростували розрахунки суду.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.308, ст.313-315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів:
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Охтирського міськрайонного суду від 6 лютого 2008 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді -