ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14206/22

провадження № 2/753/2216/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Шаповалової К.В.,

за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Сібірцевої О.С.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2022 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що у 2013 році між сторонами було укладено шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син - ОСОБА_3 . Наразі у провадження Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Починаючи з жовтня 2022 року відповідач забороняє позивачу бачитись та спілкуватись з дитиною, чим порушує її права, а тому позивач просить суд визначити постійне місце проживання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з нею та відібрати дитину від батька і передати матері.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2022 року цивільну справу № 753/14206/22 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 22 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 25 листопада 2022 року судом вжито заходів забезпечення позову за заявою представника позивача.

Ухвалою суду від 01 грудня 2022 року було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 26 січня 2023 року на 14:00 год., разом з тим, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено - Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.

29 грудня 2022 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Ухвалою суду від 26 січня 2023 року було визнано поважними причини пропуску відповідачем строку на подання зустрічного позову, поновлено строк та прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, об`єднавши позови в одне провадження.

Ухвалою суду від 26 січня 2023 року провадження по справі було зупинено до перегляду ухвали суду від 25 листопада 2022 року судом апеляційної інстанції та повернення матеріалів цивільної справи до суду першої інстанції.

16 лютого 2023 року до суду від представника позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник просила суд відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

24 лютого 2023 року до суду від представника позивача адвоката Кухаренко О.В. надійшла заява -повідомлення про припинення повноважень як представника позивача.

27 лютого 2023 року від представника позивача адвоката Сібірцевої О.С. надійшла заява про залишення без розгляду позовної вимоги про відібрання дитини.

Ухвалою суду від 21 квітня 2023 року поновлено провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду у підготовче засідання на 21 червня 2023 року на 10 год. 00 хв.

21 червня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та заява про виклик свідків.

Ухвалою суду від 21 червня 2023 року було задоволено заяву представника позивача та залишено без розгляду позовну вимогу про відібрання дитини.

Підготовче засідання 21 червня 2023 року було відкладено на 24 липня 2023 року за клопотання відповідача за первісним позовом.

24 липня 2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

У підготовчому засіданні 24 липня 2023 року представником третьої особи суду було надано висновок органу опіки щодо визначення місця проживання дитини та судом оголошено перерву до 3 серпня 2023 року для надання можливості учасникам справи ознайомитись із висновком ССД та відповідачу за первісним позовом скористатись правовою допомогою.

31 липня 2023 року до суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про визнання доказу неналежним, та призначення у справі судово-психологічної експертизи.

3 серпня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про виклик експерта, в задоволенні якого судом було відмовлено.

7 серпня 2023 року від представника відповідача надійшло клопотання про повернення висновку органу опіки без розгляду, у задоволенні якого судом було відмовлено; клопотання про виклик свідків, яке було судом задоволено частково, клопотання про визначення обставин, які підлягають встановленню у цій справі.

07 серпня 2023 року судом було постановлено ухвалу про призначення у цивільній справі №753/1420622 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батькомсудово-психологічної експертизи, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

29 лютого 2024 року до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли клопотання експерта щодо уточнення питань експертизи та про забезпечення безпосереднього психологічного обстеження ОСОБА_3 , ОСОБА_3 ,, ОСОБА_1

12 березня 2024 року на вимогу суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали цивільної справи № 753/14206/22.

Ухвалою суду від 12 березня 2024 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд клопотання експерта у судове засідання на 15 березня 2024 року.

Підготовче засідання 15 березня 2024 року було відкладено на 18 березня 2024 року за клопотанням представника позивача за первісним позовом.

18 березня 2024 року до суду від представника позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення щодо клопотання експерта.

Ухвалою суду від 18 березня 2024 року було частково задоволено клопотання експерта, провадження у справі № 753/14206/22 зупинено на час проведення експертизи, матеріали справи № 753/14206/22 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва про призначення судово-психологічної експертизи.

26 листопада 2024 року від експертної установи на адресу суду надійшов висновок за результатами проведення судово-психологічної експертизи№ 22995/23-61 від 15 листопада 2024 року, та повернуто матеріали цивільної справи № 753/14206/22.

Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року було поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у підготовче засідання на 21 січня 2025 року на 10:00 год.

15 січня 2025 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

20 січня 2025 року до суду від представника відповідача за первісним позовом адвоката Базелюка Ю.В. надійшло повідомлення про припинення ним представництво інтересів відповідача у цій справі.

Підготовче засідання призначене на 21 січня 2025 року було відкладено на 20 лютого 2025 року на 10:00 год. за клопотанням відповідача для можливості йому знайти іншого адвоката.

11 лютого 2025 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

17 лютого 2025 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

18 лютого 2025 року до суду від третьої особи без самостійних вимог ССД надійшла заява про можливість розгляду справи у відсутність їх представника.

У підготовчому засідання 20 лютого 2025 року задоволені клопотання сторін про долучення доказів, при цьому у задоволенні клопотання представника відповідача в частині долучення до справи звукозапису судового засідання у справі № 753/5543/24 судом було відмовлено.

Окрім того, судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні, яке було подано через канцелярію суду 20 лютого 2025 року, а також відмовлено у задоволенні усного клопотання представника відповідача про призначення повторної судової психологічної експертизи у справі.

Також судом було задоволено усне клопотання представника відповідача про виклик у судове засідання та допит експерта, який складав висновок за результатами проведеної судової психологічної експертизи.

Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 18 березня 2025 року.

У судовому засіданні 18 березня 2025 року представник позивача та позивачка підтримали позовні вимоги, просили первісний позов задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник зауважила, що позивачка має постійне місце проживання, в якому створені всі належні умови для проживання їх з відповідачем сина, вона має постійний достатній дохід, який надає можливість забезпечувати дитину та всі її потреби, батько дитини не буде мати перешкод у спілкуванні із сином. Позивачка не здійснює психологічних маніпуляцій із сином, не налаштовує сина проти батька. Вказала, що у позивачки із сином був тісний, стійкий емоційний зв`язок, поки не втрутився відповідач, який почав налаштовувати сина проти матері. Син абсолютно нормально та адекватно спілкувався з матір`ю. Позивачка характеризується позитивно, на противагу відповідача, стосовно якого на цей час здійснюється кримінальне провадження, а також він притягувався до кримінальної відповідальності. Крім того, проти позивачки сина налаштовує вся родина відповідача. Батьком не виконується ухвала суду про забезпечення позову щодо передання дитини матері у визначені судом дні та години за місцем проживання матері. Позивачка пропонувала відповідачу пройти медіацію для вирішення питання щодо обопільної участі у вихованні сина, проте відповідач відмовився. Просила врахувати, що за твердженням психолога поведінка дитини змінилась після того як дитина почала проживати з батьком, бо батько налаштовує сина проти матері. Перебування дитини на постійній основі з батьком призводить до психологічного впливу батька на стан дитини, проживання сина з батьком не дасть можливості дитині спілкуватись із матір`ю як це відбувається і на цей час, син буде і надалі налаштовуватись проти матері, що призводить до того, що дитина не бажає спілкуватись з матір`ю, повертає її подарунки та гроші, які вона надсилає на його картку. На переконання сторони позивача саме батько змушує дитини повертати подарунки та гроші. Вважає, що батько чинити психологічне насильство відносно сина. Також батько не повідомляв матір про стан здоров`я сина, позивачка дізнавалась про це від сімейних лікарів чи вчителів, що говорить про відсутність рівноправ`я у стосунках дитини з обома батьками. Дитина в школі поводилась агресивно по відношенню до матері, після повідомлення батьком сину певної інформації, в тому числі тієї, що стосується питань між дорослими та така інформація не має доводитись до дитини.

Позивачка додатково вказала, що після початку повномасштабного вторгнення рф було прийнято рішення про виїзду її з сином за кордон, вони поїхали до Польщі, де син ходив на навчання до школи. Пізніше, відповідач почав наполягати на тому, щоб вони повернулись до України, проте вона була проти, бо син навчався у школі, вони домовились, що приїдуть у літку, щоб син побачився із батьком. Коли влітку вона із сином прихали до дому, то спочатку вони проживали разом, але пізніше вона мала повернутись до Польщі через хворобу її батька, сина, на прохання відповідача, вона з собою не брала. За цей час відповідач налаштував сина проти неї. Коли вона повернулась, то син зрадів їй, але був дуже насторожений до неї та сказав, що тато не дозволяє йому розповідати, як вони жили, поки вона була у Польщі. Вона також помітила, що всі документи сина була заховані та вона не мала доступу до них. У них з відповідачем в цей час відбувались конфлікти, свідком яких був син. Вона знову поїхала до Польщі, щоб забрати речі та здати квартиру, хотіла взяти сина з собою, але відповідач був проти і син не хотів, бо він все повторював за батьком та казав, що у Польщі погані умови. Поки вона була у Польщі, то вільно могла розмовляти з сином, не була заблокована у телефоні і вона сину все розповідала і пояснювала свої дії та казала, що вона повернеться до нього. Коли повернулась до Києва вона переїхала жити на орендовану квартиру і запропонувала сину піти з нею, проте син сказав, що залишиться з батьком, бо він так вирішив. Потім вона намагалась домовитись із відповідачем налагодити графік проживання сина то з нею, то з ним, але відповідач не погоджувався на це. Вона була змушена зранку бігти до місця проживання сина, щоб скласти йому їжу до школи, побачити та провести його до школи. Син нормально на це все реагував, не відмовлявся спілкуватись зі мною. Пропонувала сину ключі від своєї квартири, але він сказав, що вони з татом будуть казати їй коли вони будуть приходити до неї і сказав, що він все буде питати у тата, навіть чи можна гуляти з нею на вулиці. Зазначила, що коли вона почала проживати на орендованій квартирі, тобто коли вже фактичні шлюбні відносини були припинені із відповідачем, їй по певним побутовим питанням допомагав сусід. Відповідач про це дізнався подзвонив їй та сказав, щоб жодні чоловіки не спілкувались з його сином, не ходили до неї. Вказала, що 10 жовтня 2022 року вона втратила можливість спілкуватись із сином, зранку вона готувала їжу сину та мала йти забирати його зі школи, зателефонував син та сказав, що його забрав батько, почалася тривога, вона прийшла до місця проживання відповідача, щоб побачити сина, відповідач в квартирі почав хапати її за руки, погрожувати, вона вирішила піти додому і тоді зателефонував їй сусід та повідомив, що принесе каністру з бензином, коли прийшов сусід, одночасно до неї в квартиру зайшов син та відповідач, який побив сусіда, забрав дитину та пішов. Після цього вона телефонувала сину, щоб поговорити, проте син вже не бажав з нею говорити, казав, щоб вона йшла до своїх чоловіків. Коли вона писала йому, що прийде, то син відповідав, щоб вона не приходила, щоб не було конфліктів. Крім того, позивачка вказала, що вона діє виключно в інтересах дитини, вона немає комунікації ані з відповідачем, ані з сином, бо вони обидва заблокували її в телефоні. Розуміє, що наразі дуже важко налагодити контакт із сином, їм потрібна допомога психолога, в тому числі, щоб в першу чергу допомоги сину в цій складній ситуації. Вказала, що зараз син викреслює її із свого життя, повторює слова та думки батька. Зазначила, що придбала квартиру поруч із місцем проживання сина та відповідача для того, щоб не створювати сину проблем та стресу із зміною школи, друзів, оточення та щоб він міг вільно у будь-який час спілкуватись із батьком. Зазначила, що у неї є ключі від квартири, де проживає син, вона приходить до них в ті дні, що були зазначені в ухвалі суду про забезпечення позову, щоб вони точно знали, коли саме вона буде приходити, проте, відповідач уводить дитину у невідомому напрямку і вона у 3 випадках з 4 не бачить сина, тобто чинить їй перешкоди у спілкуванні з сином, або відповідач закриває всі кімнати на ключ. Просила задовольнити її позов.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову, просив задовольнити зустрічний позов та визначити місце проживання сина з ним. Вказав, що 85% інформації, повідомленої позивачкою - це брехня. Ухвалу про забезпечення позову він виконує, що підтверджується постановою державного виконавця. Вказав, що позивачка може приходити до квартири, де живе син та бачитись із сином, він жодних перешкод їй не чинить. Саме син не хоче бачити матір. Коли позивачка з сином були у Польщі, то саме син хотів повернутись додому, бо казав, що 7 чоловік живе у кімнаті, але саме позивачка не хотіла повертатись до України. Коли вони повернулись в Україну, то сину було добре з ним і він сам з ним залишився проживати. Вказав, що у них був встановлений графік спілкування із сином, до тих пір, поки син не сказав йому, що мама знайомить його з іншими чоловіками, які приходять до неї, він був проти цього. Зазначив, що він заблокував телефон позивачки, бо так захотів, вона може з ним спілкуватись через електрону пошту. Від медіації від відмовився. Вказав, що має достатній рівень заробітку та може повністю забезпечувати сина до 18 років, син бачить, що мати нічого не хоче для нього робити тому й не хоче з нею спілкуватись. Також вказав, що син знає про всі судові справи, які є між ним та позивачкою, він йому все розповідає. Після рішення ССД про те, що син має проживати з мамою, ОСОБА_4 засмутився, вдарив її ногою, бо він не хоче з нею жити. Чому син повертає іграшки та гроші, йому не відомо, мабуть син на неї образився, бо казав, що викине все на смітник. Також вказав, що не вживає ніяких дій для того, щоб покращити відносини сина та позивачки.

У судових засіданнях 19 березня та 1 квітня 2025 року судом було досліджено письмові докази у справі, у судових засіданнях 14 та 16 квітня 2025 року допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у судовому засіданні 22 квітня 2025 року допитано експертів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стосовно складеного ними висновка за результатами судово-психологічної експертизи та свідка ОСОБА_10 , 1 травня 2025 року у судовому засіданні у присутності представника ССД Дарницької РДА опитано малолітнього ОСОБА_3 .

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки її представника, відповідача, допитавши свідків, врахувавши думку малолітньої дитини, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що з 20 червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року розірвано.

У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що здійснено актовий запис № 1612 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 9 грудня 2022 року малолітній ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_3 . Житло з усіма комунальними зручностями, повноцінно обладнано меблями, зроблено сучасний ремонт, у дитини окрема кімната, де є диван-ліжко, учбова парта, стілець, полички для іграшок та підручників, спортивний куточок. Стосунки між батьком та сином дружні, доброзичливі зі слів батька.

Згідно акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 18 листопада 2022 року фактичний догляд за дитиною здійснює батько та бабуся. Фізичні та поведінкові ознаки жорстокого поводження з дитиною відсутні, дитина не перебуває у безпорадному стані, обмежень життєдіяльності не має, без нагляду дорослих не залишається, в квартирі сторонні особи з ознаками наркотичного чи алкогольного сп`яніння не бувають. Під час складання акту у батька та дитини ознак психо-поведінкових розладів не встановлено, спілкувались спокійно, врівноважено, чемно. Життю та здоров`ю дитини загрози немає, права дитини не порушено. Ознаки психологічного тиску один до одного з боку батьків дитини, під час вирішення питань сімейних спорів (а.с. 98-103).

Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї від 17 листопада 2022 року № 99 ознаки складних життєвих обставин відсутні, стан задоволення потреб дитини ОСОБА_3 задовільний, послуг Центру ОСОБА_3 не потребує.

Згідно довідки від 4 листопада 2022 року ОСОБА_3 , 2015 року народження навчається у спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 314 з поглибленим вивчення іноземних мов.

Відповідно до довідки від 27 січня 2023 року ОСОБА_3 , 2015 року народження займається плаванням в школі вищої спортивної майстерності міста Києва з 2022 року.

До матеріалів справи батьком дитини долучені численні грамоти, які свідчать про значні успіхи малолітнього ОСОБА_3 у змаганнях з з плавання в різних категоріях.

Згідно довідки від 30 січня 2025 року ОСОБА_3 працює в ТОВ «АФАРМА» на посаді заступника завідувача аптечного складу та за 9 місяців 2024 року отримав дохід у розмірі 46444, 60 грн. Крім того, відповідно до довідки від 3 лютого 2025 року ОСОБА_3 працює в ТОВ «Фармстор-Україна» на посаді заступника завідувача аптечного складу та за 2024 рік отримав дохід у розмірі 37973, 40 грн. Також відповідачем надано виписку з банківської картки щодо своїх доходів як ФОП.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 30 січня 2025 року ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 . Квартира складається з 3-х кімнат, житло з усіма комунальними зручностями, повноцінно облаштовано меблями, побутовою технікою, санітарно-гігієнічний стан добрий, чисто, охайно, прибрано, в квартирі сучасний ремонт. Для виховання та розвитку дитини створені умови: дива-ліжко, письмовий стіл, комп`ютерний стілець, шафа для одягу, турнік для заняття спортом, є місце для дозвілля та навчання (а.с. 121, т.5)

Згідно витягу з ДРРП квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 (а.с. 120, т. 5)

Згідно долучених до матеріалів справи відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, ОСОБА_1 має стабільний достатній дохід.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказала, що вона є вчителем початкових класів та в її класі навчається ОСОБА_11 . Дитину вона знає ще з 6 років, про те, що його батьки розлучились стало відомо в кінці першого на початку другого класу навчання ОСОБА_4 . Вказала, що ОСОБА_1 входить до батьківського комітету. ОСОБА_4 ходить до школи щодня, іноді хворіє, але його батько попереджає завчасно про відсутність сина у школі. Вказала, що поведінка ОСОБА_4 змінилась через розлучення батьків, ОСОБА_1 приходила до нього до школи, але він відштовхнув її, поводив себе агресивно, якщо вона проносить якісь солодощі в клас до свята, ОСОБА_4 їх викидає. До цього ОСОБА_4 не поводив себе агресивно по відношенню до матері, до початку лютого 2022 року було, що обидва батьки разом приходили та забирали ОСОБА_4 . Зауважила, що у їх школі є психолог та соціальний педагог та на її думку ОСОБА_4 треба було б поспілкуватись із ними, бо він викрикував у бік мами неприємні слова, коли вона в класі розповідала про свято мами, то ОСОБА_4 не бажав слухати про це, закривав руками вуха, просив дозволу вийти з класу. Був певний час коли ОСОБА_4 не бажав спілкуватись із дітьми у класі, сидів сам на останній парті, наразі ситуація покращилась. Вказала, що мати приходить 1-2 рази на тиждень до школи, цікавиться успіхами та навчанням сина, дивиться його зошити, але не підходить до сина, спостерігає за ним на дистанції. Коли приходить мама, то ОСОБА_4 може просто сидіти в класі, або вийти з класу. Знає, що ОСОБА_4 наразі проживає з батьком, проте він нічого не розповідав їй як вчителю про свою родину. Завжди охайний, виконує домашнє завдання, має високий та достатній рівень знань, бере участь у шкільному житті. В класі у них 20 хлопців та 7 дівчат, активно з дівчата ОСОБА_4 не спілкується, але й негативно до них також не ставиться.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказала, що вона бабуся ОСОБА_13 , мама позивачки. Повідомила, що до лютого 2022 року вона часто та активно спілкувалась з онуком, всі дружили, їздили один до одного у гості (вона проживала на Харківщині ), батьки залишали сина з нею навіть на місяць, деякий час вона навіть проживала у Києві та допомагала родині із малою дитиною. Зауважила, що у доньки були чудові відносини з онуком, вони разом їздили на відпочинок за кордон, онук не поводив себе агресивно з мамою. Після 24 лютого 2022 року вони виїхала за кордон до Польщі, проживали всі в одній квартирі, але у кожного була своя кімната. ОСОБА_4 ходив там у спортивну школу, займався плаванням, їздив на екскурсії та все було нормально. Батько ОСОБА_4 постійно дзвонив йому, якщо дитина пропускала дзвінок, то вони нагадували йому передзвонити тату, ніхто не налаштовував ОСОБА_4 проти тата, поки його не було поруч у Польщі. Пізніше відповідач почав наполягати на тому, щоб ОСОБА_4 привезли до України, дочка не хотіла, але все ж таки повезла ОСОБА_4 до тата влітку 2022 року, потім повернулась до Польщі сама та повідомила, що вони з чоловіком розлучаються. ОСОБА_4 в Києві проживав з батьком, вони приїхала до Києва у серпні 2022 року та пішли до онука та зятя у гості, проте відповідач почав її ображати, говорити неприємні та образливі слова, звинувачував її у їх розлученні. Малолітній ОСОБА_4 все це чув, був поруч. Надалі коли вони приходили до них в гості, то дитина закривалась у кімнаті з батьком, а вони сиділи під дверима, всі подарунки, які вона приносить онуку-повертаються. Один раз вони залишились ночувати в їх квартирі, але то був жах, дитині стало погано від того, що він був закритий у кімнаті з батьком і бабусею (мамою відповідача). Зазначила, що онук з ними взагалі не спілкувався, його поведінка різко змінилась після того як він почав проживати з батьком, номери телефонів заблокував, подзвонити йому вони не можуть.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , вказав, що він є сусідом ОСОБА_3 , проживає у сусідньому будинку, спілкуються через день також по телефону. Вказав, що батько ОСОБА_4 робить все для свого сина та заслуговує на найвищу оцінку, батько з дитиною 24/7. Вказав, що постійно бачить батька і сина у спільному дворі, ОСОБА_4 спілкується з його донькою, добре до неї ставиться. Відносин між матір`ю та дитиною він не бачив, а тому не знає про них нічого.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що він кум позивача та відповідача. Батько приділяє увагу сину 24/7, син проживає разом з ним, у них добрі, надійні відносини. ОСОБА_4 займається спортом - плаванням. З мамою у ОСОБА_4 не дуже добрі відносини, після засідання ССД, де він (свідок) також був присутній, ОСОБА_4 вдарив маму ногою, коли почув, що комісія визначила його місце проживання з мамою. Вказав, що малолітній ОСОБА_4 не розказував йому чому у нього таке відношення до мами. З позивачкою вони спілкувались по телефону, про відповідача вона нічого погано не казала. До розлучення, коли всі проживали разом у дитини було чудове відношення до обох батьків, жодної агресії, коли ОСОБА_4 почав проживати лише з батьком, він дуже до нього «прив`язався», йому не сподобалось, що мама пішла жити в інше місце.

Згідно листа Міського центру дитини ССД від 2 лютого 2023 року за результатами діагностики визначається емоційна дистанція до матері. ОСОБА_4 відмовився будь-що розповідати про неї та зображувати у діагностичних матеріалах, відмовився зустрічатися з нею на території Центру. На будь які запитання про маму хлопчик мовчав, або проговорював: «... не знаю, не хочу...». Спільної зустрічі дитини з матір?ю (за бажанням ОСОБА_4 ) на території Центру не було, тому питання особливостей дитячо-батьківських відносин стосовно неї вивчено недостатньо. Враховуючи результати проведеної психологічної роботи можна зробити висновок:

емоційна сфера малолітнього ОСОБА_13 нестійка, дитина травмована через ситуацію в родині;

у хлопчика сформована надійна емоційна прив?язаність до батька, до матері простежується емоційна дистанція;

з метою стабілізації психоемоційного стану дитини та налагодження контакту з матір`ю рекомендовано пройти курс корекційної роботи з психологом районного ЦСС;

необхідно визначити місце проживання дитини, враховуючи його потреби та інтереси, не залучати ОСОБА_4 до сімейних конфліктів, надати йому можливість проживати в спокійному та безпечному оточенні;

матері ОСОБА_1 та батьку ОСОБА_3 скористатися сімейною медіацією для вирішення спірних питань, пов`язаних з місцем проживання дитини та участю кожного з батьків у вихованні сина, мирним шляхом.

Відповідно до висновку комісійної судової психологічної експертизи від 15 листопада 2024 року № 22995/23-61 за результатами психологічного дослідження встановлено, що сімейна ситуація (конфліктні стосунки колишнього подружжя, залучення дитини до сімейного конфлікту батьком), індивідуально-психологічні особливості батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , особливості їх виховної поведінки, у своєму поєднанні та співвідношенні негативним чином вплинули та продовжують впливати на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини ОСОБА_3 . Результати дослідження показали, що властиві ОСОБА_3 індивідуально-психологічні та виховні особливості у своєму поєднанні та співвідношенні можуть негативним чином вплинути на психологічний стан та розвиток дитини ОСОБА_3 . Ураховуючи, що на момент дослідження мати дитини - ОСОБА_1 тривалий час (протягом 2 років) проживає окремо від дитини, а тому не має можливості приймати повноцінної участі у житті та вихованні сина, та, на відміну від батька дитини, впливати на дитину, достовірно визначити, яким чином можуть вплинути умови виховання ОСОБА_1 на психологічний стан та розвиток дитини ОСОБА_3 у межах цього дослідження не представляється можливим. Результати дослідження показали, що оцінка сімейної ситуації дитиною ОСОБА_3 , напряму залежить від впливу з боку батька ОСОБА_3 . Розуміння та оцінка сімейної ситуації одностороннє формується батьком, мати засуджується, формується суто негативний образ матері. Дитина, з урахуванням його вікових особливостей та умов мікросоціального середовища (тривалий час знаходиться під впливом навіювань з боку батька) надавати об`єктивну критичну оцінку відношенню кожного з батьків до нього не може. Вікова та емоційна незрілість, що притаманна дитині, його індивідуально-психологічні властивості (зокрема підкорюваність, сугетивність, тощо) та психологічний вплив батька, з яким дитина тривалий час проживає окремо від матері, обумовлюють сприйняття дитиною матері, її ставлення до неї, формують категорично негативний образ матері у дитини та прихильність до батька, створюється психологічна дистанція між матір?ю та дитиною, порушується природній емоційний зв?язок між дитиною та матір?ю. бажання проживати з батьком.

Результати дослідження показали, що з боку матері ОСОБА_1 психологічний тиск на дитину ОСОБА_3 не здійснюється. Результати дослідження показали, що з боку батька ОСОБА_3 здійснюється психологічний тиск на дитину ОСОБА_3 .

Будь-які умови проживання, виховання та оточення малолітньої дитини ОСОБА_3 впливають на його психологічний стан та розвиток. Оцінити психологічний стан малолітньої дитини ОСОБА_3 за умови змінення місця проживання, виховання та оточення можливо при проведенні лонгітюдного дослідження (метод поперечних зрізів), тобто проведення психологічного дослідження декілька разів через однакові проміжки часу. За результатами дослідження кожен з батьків дитини, з урахуванням їх індивідуально-психологічних властивостей, потенційно здатен створити оптимальні умови для розвитку та виховання дитини, дбайливо ставитись як до матеріальних так і до емоційних потреб дитини. Проте конструктивна реалізація психолого-педагогічних якостей батьків унеможливлена в умовах наявного тривалого гострого конфлікту, що призводить до негармонійних (патологізуючих) впливів на психоемоційний стан та розвиток дитини (а.с. 193-209, т. 4).

Крім того, у судовому засіданні експертами було зазначено, що на дитину негативно впливає та обставина, що батько не дає можливості йому спілкуватись із мамою, а також те, що батько залучає його до конфлікту між дорослими. Вказали, що відчуження матері від дитини впливає на його відношення до жінок в цілому та знищує авторитет матері в очах дитини. Якщо для дитини будуть створені відповідні умови (батько не буде формувати негативний образ матері, надасть можливість спілкуватись сину із мамою), то дитина зможе відновити нормальне спілкування з мамою. Зауважили, що при проведенні експертизи встановили, що дитина при розповіді про маму вживає такі вирази та фрази, які в силу свого віку не може сама сформулювати та зробити відповідні висновки, а отже це навіювання думки батька.

Відповідно до висновку Служби у справах дітей та сім`ї дарницької РДА від 21 липня 2023 року № 101-6171/02 ОСОБА_11 проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де для проживання, розвитку та навчання дитини створено належні умови. Працівниками служби у справах дітей та сім`ї райдержадміністрації (далі - служба) двічі було обстежено житлово-побутові умови, про що складено відповідні акти від 09.12.2022, 21.06.2023. З`ясовано, що батько має стабільний дохід для утримання та забезпечення дитини. Мати дитини ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 (квартира орендована), де для проживання, розвитку та навчання дитини створено належні умови. Працівниками служби двічі було обстежено житлово-побутові умови, про що складено відповідні акти від 20.01.2023, 21.06.2023. З`ясовано, що мати мас стабільний дохід для утримання та забезпечення дитини. Питання щодо визначення місця проживання дитини тричі розглядалося на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації (далі комісія), на яких були присутні батьки дитини ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , представник матері адвокат - Сібірцева Л.О. та дитина ОСОБА_3 . Під час розгляду вищезазначеного питання на засіданні комісії, яке відбулося 22.06.2023, мати дитини ОСОБА_1 зазначила, що з червня 2022 року ОСОБА_3 не допускає її до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить останній на праві власності, не надає їй можливості бачитися та спілкуватися з сином, брати участь у його вихованні та розвитку, налаштовує ОСОБА_4 проти неї, в присутності дитини постійно влаштовує сварки з приниженням гідності матері. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.11.2022 про забезпечення позову встановлено тимчасовий графік зустрічей матері з дитиною, однак виконання вказаної ухвали постійно ускладнюється, внаслідок відсутності з боку ОСОБА_3 сприяння у налагодженні взаємовідносин у сім?ї. Мати, за наявності інформації про відвідування ОСОБА_4 позашкільних закладів, бере участь в їх оплаті. Через те, що батько не надає інформацію про життєдіяльність сина, мати оплачує виключно ті потреби дитини, про які змогла дізнатися з оточення ОСОБА_4 та його соціальних мереж. Крім того, як зазначила мати дитини ОСОБА_1 , остання бере активну участь у шкільному житті дитини. ОСОБА_1 всіляко намагається налагодити взаємовідносини та запобігти конфлікту між батьками щодо місця проживання та виховання дитини. Батьки між собою не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина.

ОСОБА_11 налаштований батьком проти матері, а конфліктна поведінка батька дитини є основою для розпалу і так тривожної та стресової для сина ситуації, яка порушує право дитини на щасливе дитинство. Для розвитку та психологічного здоров`я сина мати вважає, що в інтересах дитини буде краще проживати з нею. Батько дитини ОСОБА_3 зазначив, що не згоден з вищезазначеними вимогами, заперечує щодо проживання сина з матір`ю. Зі слів батька, в червні 2022 року ОСОБА_1 залишила його з дитиною та поїхала до Республіки Польща, а після повернення остання орендувала квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , де почала проживати окремо разом з іншим чоловіком. Як стверджує батько дитини, протягом 9-ти місяців він самостійно займається вихованням, розвитком та навчанням сина. Зі слів останнього, ОСОБА_4 сам не хоче проживати та спілкуватися з матір`ю, почуває себе в безпеці, продовжує навчальний процес у спеціалізованій загальноосвітній школі І - ІІІ ступенів № 314 з поглибленим вивчанням іноземної мови, відвідує секції та гуртки. Починаючи з народження дитини, та по теперішній час, батько постійно бере участь у вихованні, навчанні, оздоровленні, матеріальному забезпеченні сина, тому вважає, що в інтересах дитини буде краще проживати з ним. Відповідно до висновку Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з`ясовано, що дитина емоційно прив`язана до батька, до матері простежується емоційна дистанція, емоційна сфера малолітнього ОСОБА_3 нестійка, травмована через ситуацію в родині. Необхідно визначити місце проживання дитини, враховуючи його потреби та інтереси, не залучати ОСОБА_4 до сімейних конфліктів, надати йому можливість проживати в спокійному та безпечному оточенні. З метою стабілізації психоемоційного стану дитини та налагодження контакту з матір`ю рекомендовано пройти курс корекційної роботи з психологом районного Центру сім`ї. Матері та батьку рекомендовано скористатися сімейною медіацією для вирішення спірних питань, пов`язаних з місцем проживання дитини та участю кожного з батьків у вихованні сина мирним шляхом. ОСОБА_3 відмовився від медіації та позасудового врегулювання спірних питань у Центрі сім`ї Дарницького району міста Києва. Під час засідання комісії було заслухано дитину ОСОБА_13 , який зазначив, що раніше, під час проживання батьків разом, з мамою були добрі стосунки, але на сьогодні спілкуватись та проживати з мамою не хоче. Дитина

виявила бажання проживати з батьком. Згідно з постановою Дарницького районного суду м. Києва від 26.05.2023 у справі № 753/6806/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , останній визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено стягнення в розмірі п`ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить двісті п`ятдесят п`ять гривень. Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги рекомендації комісії (протокол від 22.06.2023 № 12), з метою забезпечення виключно прав та інтересів дитини, райдержадміністрація як орган опіки та піклування вважає за недоцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком, ОСОБА_3 , а за доцільне - визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 32-34, т. 3).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

У цій справі встановлено, що батьки мають належні житлові умови, доходи, мають бажання виховувати сина.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).

У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком.

Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

Опитаний у судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 вказав, що він наразі проживає з батьком, його все влаштовує, раніше вони проживали втрьох: він, тато і мама, з мамою вони спілкувались кожен день, вона йому читала казки. Наразі він з мамою не спілкується, це його думка, він на неї ображений за те, що вона зрадила тата. На запитання суду, «як він розуміє, що таке «зрадила» та що саме трапилось», повідомив, що йому не відомо так йому сказав тато. При цьому дитина повідомила суду, що думав, що все буде добре та він надалі буде спілкуватись із мамою, але так не трапилось. Також дитина висловила припущення можливості в майбутньому проживати з мамою, а також бажала б, щоб родина знову почала проживати разом, але коли мама вибачиться саме словами перед ним та татом. Вказав, що йому б хотілось, щоб мама приходила і вони спілкувались. Повідомив, що наразі не спілкується з мамою, бо вона не вибачається, а коли вона вибачиться, то він буде з нею надалі спілкуватись та можливо й залишився б у неї ночувати. Також вказав, що всі мамині подарунки він повертав їй назад, бо у нього все є, тато йому все купляє, проте можливо мама вибачалась, даруючи йому подарунки, але він не зрозумів це, бо був ще малий.

Судом встановлено, що як батько, так і мати малолітнього ОСОБА_3 належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку сина, у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їхніх спільної дитини в позасудовому порядку.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи обома сторонами доказів, обоє батьків беруть участь в утриманні малолітнього сина: сплачують кошти за навчання, тренування, дозвілля, одяг, продукти харчування, подарунки, тощо.

Крім того, судом встановлено та вказане підтверджується долученими до справи доказами, що позивачка перераховувала на карту малолітнього сина кошти, проте він повертав їй ці кошти із коментарями, які містять образливі слова на адресу позивачки.

Також під час розгляду справи судом встановлено, що сторони працюють в одному місті та проживають на сусідніх вулицях, що є важливим при вирішенні питання спільної опіки, з метою створення найменш негативних, незручних моментів для дитини у період пристосування до нових умов проживання, позитивно характеризуються, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про сина.

Судом враховується, що малолітній ОСОБА_3 тривалий час (понад 2 роки) проживає з батьком, знаходиться під повним його впливом та контролем і емоційний контакт з матір`ю у певній мірі втрачено. За твердженням судових експертів цьому сприяє саме поведінка батька, який навіює дитині негативний образ матері, не сприяє, а перешкоджає налагодженню гармонійних взаємостосунків, психологічно сприятливого та комфортного спілкування дитини з матір`ю.

Серед іншого судом встановлено, що доказів реального виконання відповідачем ОСОБА_3 застосованих у цій справі судом заходів забезпечення позову щодо контакту сина з матір`ю не здобуто, що в свою чергу свідчить про те, що у випадку визначення судом місця проживання малолітнього ОСОБА_3 виключно з батьком, призведе до остаточної та безповоротної втрати позивачки як матері контакту із сином, який у майбутньому, після того як сину виповниться 14 років, буде неможливо чи майже неможливо поновити (відновити).

Долучена до матеріалів справи копія постанови державного виконавця Дарницького ВДВС від 17 січня 2023 року про закінчення виконавчого провадження не свідчить та не підтверджує факт виконання відповідачем ухвали суду про забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення вживались судом на строк до ухвалення рішення у справі, а отже зазначення в постанові державним виконавцем про те, що 6 січня 2023 року фактично ухвала суду була виконана, що є підставою для закінчення виконавчого провадження є передчасним, з огляду на триваючий характер заходів забезпечення позову, які не можуть обмежуватись однією дією.

Під час розгляду справи доказів жорстокого поводження батька чи матері з сином притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства, учасниками справи не надано та судами таких фактів не встановлено.

Постанова Дарницького районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року у справі № 753/6806/23, про яку зазначено у висновку ССД, постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року скасована, а провадження у справі закрито, у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Вироком Дарницького районного суду від 11 квітня 2023 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалась, незнятої чи непогашеної судимості немає, в розшуку не перебуває.

Доказів перебування батьків малолітнього ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра, судом під час розгляду справи не встановлено.

Суд вважає, що малолітній ОСОБА_3 тривалий час не має належних контактів з матір`ю, декілька років проживає з батьком, думка якого є для нього авторитетною та в багатьох питання малолітній ОСОБА_3 формує своє ставлення до матері та її дій (подарунки, пересилання коштів, тощо) саме через призму поведінки та виключно з урахуванням думки батька та зважає на його реакцію, те чи схвалить батько такі його дії, чи ні і саме під впливом цих обставин висловив бажання не змінювати місце проживання.

Враховуючи те, що син тривалий час проживає з батьком, він має відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька, виявляє більшу прихильність до батька, а також зазначав, що наразі нічого не бажає змінювати у своєму життя.

Суд враховує, що дитина заблокувала номер телефону мами у своєму телефоні і це є саме копіювання поведінки батька, який вчинив такі самі дії, бо батько для нього є авторитетом на цей час та він не має можливості обрати альтернативу такій поведінці, з огляду на відсутність іншого прикладу.

Поряд з тим, при опитування дитина висловила припущення можливості в майбутньому спілкування з мамою, проживання за її адресою та поновлення стосунків за умови того, що вона вибачиться перед ним та татом. Отже, вочевидь малолітній ОСОБА_3 потребує і материнської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на його розвиток, з огляду на його реакцію на запитання про матір та про їх відносини у минулому (у дитини з`являються сльози на очах та сум у голосі, коли він згадує часи, як спілкувався з мамою).

Судом встановлено, що на цьому етапі життя малолітнього ОСОБА_3 повністю ще не втрачено його зв`язок з матір`ю та при відповідній поведінці обох батьків (не налаштовування батьком сина проти матері, не втягування дитини у дорослі спори, суперечки, не залучати дитину до вирішення складних для нього питань в тому числі не маніпулювання дитиною, змушувати його робити вибір між мамою і татом) такий може бути відновлено із найменшими емоційними переживаннями для дитини.

Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для малолітнього ОСОБА_3 , пов`язаних з тимчасовою зміною звичного для нього місця проживання і середовища, а також налагодження емоційного контакту з матір`ю має відбуватися у співпраці батька і матері, а також органів у справах дітей, за необхідності - психологів. Доказів, які б свідчили про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між матір`ю та сином або шкідливість таких контактів для дитини, не здобуто.

Використання спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері у життя і виховання сина, який потребує як материнського, так і батьківського виховання, що у його синтезі формують основу становлення сина як повноцінного члена суспільства.

При обрані судом саме такої форми опіки враховується поведінка обох батьків по відношенню до сина, а також один до одного. На переконання суду, зважаючи на поведінку відповідача ОСОБА_3 протягом усього часу розгляду справи у суді, не виконання ним ухвали суду про забезпечення позову, що фактично є створенням перешкод позивачці у спілкуванні із сином, блокування всіх контактів позивачки, нереагування на її листи, надіслані на його електронну пошту (єдиний можливий засіб зв`язку, який був визначений позивачці саме відповідачем), що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами представником позивача та не спростовувалось відповідачем у справі, не докладання зусиль для безконфліктно вирішення виниклої проблеми, відсутність намагань усвідомити, що його поведінка та навіювання негативного образу матері лише шкодять сину, его емоційному стану, не врахування ним саме побажань сина (а не своїх особистих), перенесення своїх образ на дружину на сина та переконання його у недостойній поведінці матері, визначення місця проживання сина виключно із відповідачем призведе до повної втрати будь-якого зв`язку із матір`ю та неможливість його відновлення у майбутньому. В той же час, враховуючи відношення сина до батька, його тривале з ним проживання, з огляду на бажання й надалі проживати з татом, враховуючи вік та усталений на цей час спосіб життя дитини, зважаючи на характеристику стану дитини судовими експертами та їх думку щодо зміни місця проживання дитини та визначення його лише з матір`ю, визначення місця проживання сина виключно із матір`ю може мати негативні наслідки для психоемоційного стану дитини, який наразі не готовий до будь-яких кардинальних змін у його житті та, враховуючи свій стан, може не впоратись із певними емоціями та переживаннями без належної підтримки обох батьків.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як зазначалось, за висновком органу опіки місце проживання малолітнього ОСОБА_3 доцільно визначити з матір`ю ОСОБА_1 .

В той же час, враховуючи встановлені судом під час розгляду обставини, поведінку обох батьків, думку малолітньої дитини, суд не погоджується із висновком органу опіки, оскільки він не містить достатнього обґрунтування доцільності визначення місця проживання дитини з матір`ю, відсутня будь-яка аргументація щодо недоцільності визначення місця проживання дитини з батьком (є лише посилання на одну постанову Дарницького районного суду м. Києва про притягнення батька до адміністративної відповідальності, яка в подальшому була скасована судом апеляційної інстанції). При цьому, враховуючи висновок Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім`ї органом опіки взагалі не розглядалась можливість застосування моделі спільної опіки, не надано висновку неможливості його застосування чи шкоди найкращим інтересам дитини.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , 2015 року народження на поточному етапі доцільно визначити почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, батьки мають спільно приймати рішення щодо суттєвих питань виховання і розвитку сина, узгодити порядок несення витрат на його утримання.

Почергове проживання дитини доцільно розпочати за місцем проживання батька, де він тривалий час проживає, надавши можливість батькам та дитині налагодити необхідні комунікації та залагодити непорозуміння.

Зважаючи на викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку що первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на часткове задоволення обох позовів немайнового характеру, з огляду на приписи частини десятої статті 141 ЦПК України, судовий збір залишається за кожним із сторін у справі.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 5, 157, 160, 161 СК України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 142, 259, 263 - 265, 280, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Двотижневий період проживання дитини з кожним з батьків починається з 10:00 год. неділі та завершується через два тижні о 10.00 год. неділі.

Перші два тижні, починаючи з 1 червня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з батьком.

По завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживала з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вона проживала, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

В іншій частині вимог первісного та зустрічного позовів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2025 року.

Суддя К.В. Шаповалова