Справа № 727/5194/25

                                                               Провадження № 1-кп/727/291/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівців в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 17 квітня 2025 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025260000000307, по обвинуваченню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1  уродженця с. Ожево Сокирянського району Чернівецької області, громадянина України, українця, який проживає за адресою:  АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який проходить військову службу на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини  НОМЕР_2  у військовому званні «солдат», у силу статті  89 КПК України - раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Чернівців надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 17 квітня 2025 року в ЄРДР за №12025260000000307, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК України.

ОСОБА_4 , діючи умисно з корисливих мотивів переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок дій, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, діючи всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995, яким встановлено правовий режим обігу наркотичних засобів та психотропних речовин в Україні, у невстановлений період часу за невстановлених слідством обставин, але не пізніше 23 січня 2025 року, придбав порошкоподібну речовину з вмістом психотропної речовини, обіг якої обмежено – амфетамін, яку у подальшому перевізта незаконно зберігав за місцем свого фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Так,  23 січня 2025 року в період часу з 06:35 год. по 09:15 год., під час проведення на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою:  АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено п`ять зіп-пакетів з порошкоподібною речовиною, яка містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін, загальною масою 10,7179 г.

Крім цього під час проведення вищевказаного обшуку виявлено та вилучено блюдце та банківську картку з залишками речовини, яка містить у своєму складі психотропну речовину обіг якої обмежено – амфетамін. Маса амфетаміну становить 0,2348 г.

Таким чином ОСОБА_4 за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , з метою власного вживання зберігав психотропну речовину, обіг якої обмежено- амфетамін, загальною масою 10,9527 г.

23 січня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України, а саме: у незаконному придбанні, зберіганні психотропних речовин з метою збуту у великих розмірах.

17 квітня 2025 року ОСОБА_4  повідомлено про зміну раніше повідомленої від 23 січня 2025 року підозри про те, що він підозрюється увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК України, а саме: у незаконному придбанні, зберіганні, перевезені психотропних речовин у великих розмірах.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні, перевезені психотропних речовин у великих розмірах.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю.

Вказав, що у вчиненому щиро кається, просив суд його суворо не карати. Обіцяв не вчиняти більше подібного.

Показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд, згідно з вимогами частини 2 статті 349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та оголошенням матеріалів кримінальної справи, які характеризують обвинуваченого.

Суд вважає доведеним, що викладені в обвинуваченні діяння мали місце і містять склад кримінального правопорушення. Встановлено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання, перевезення психотропних речовин у великих розмірах.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд бере до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа №148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повиненно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У постанові від 14.06.2018 (справа №760/115405/16-к) Верховний Суд зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, рішення від 12.04.2012 у справі «Довженко проти України» (Заява № 36650/03)), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 (справа №756/4830/17-к) зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема, те, що він не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, у силу статті 89 КК України раніше несудимий.

Суд також враховує, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Наведені обставини суд, на підставі статті 66 КК України, визнає такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.

На підставі викладеного, беручи до уваги ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу винного, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд доходить висновку про можливість обрання обвинуваченому покарання в межах санкції статті обвинувачення.

При цьому суд враховує положення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких: «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом».

У рішенні від 18.02.2010 у справі «Гарькавий проти України» (Заява № 25978/07) Європейський суд з прав людини зазначив, «що, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Це право є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції. Суд нагадує, що коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Отже, неодмінна вимога полягає в тому, що умови, за яких має здійснюватися позбавлення свободи, мають бути чітко сформульовані в національному законі і що застосування самого цього закону має бути передбачуваним і відповідати в цьому відношенні нормі «законності», яку встановлює Конвенція».

З урахування наведеного суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без його ізоляції від суспільства, та застосовує до нього покарання у виді штрафу. Таку міру суд вважає достатньою не тільки для покарання ОСОБА_4 за вчинене протиправне діяння, а й для його виправлення.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, які складаються з витрат за проведення експертиз та становлять 5571,30 грн, підлягають стягненню з обвинуваченого у відповідності до статті 124 КПК України.

Керуючись статтями 100, 124, 368-370, 371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК України, і за його вчинення призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн. (тридцять чотири тисячі грн 00 коп.) в дохід держави.

Речові докази: наркотичну речовину - амфетамін загальною масою 10,7179 г, яка упакована в сейф-пакет № 6092068 та наркотичну речовину - амфетамін загальною масою 0,2348 г, яка упакована в сейф-пакет № 5816049, що зберігається в камері речових доказів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, квитанція від 04 березня 2025 року, упакування ID 3025063381176022 – знищити.

Стягнути із ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 5571,30 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят одна грн 30 коп.), а саме:

- за проведення експертизи №СЕ-19/126-25/1415-НЗПРАП – 1591,80 грн.;

- за проведення експертизи №СЕ-19/126-25/1614-НЗПРАП – 1591,80 грн.;

- за проведення експертизи №СЕ-19/126-25/1627-ХЗ – 1193,85 грн.;

- за проведення експертизи №СЕ-19/126-25/1629-ХЗ – 1193,85 грн.

Вирок суду може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду, ухвалений у випадку визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя                                                         ОСОБА_1