Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14.11.2011 року                                                                        №  2-1168/11

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

                    головуючої судді                    Кончиної О.І.

                    при секретарі                              Харині І.В.

                    з участю адвоката                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому  засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2  звернулася до суду з позовом до Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про поновлення на роботі, оплату за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що  вона 01.12.2008 року була прийнята на роботу  до Шабельниківської сільської ради на посаду директора Шабельниківського сільського будинку культури, відповідно до розпорядження № 35 від 28.11.2008 року. 03.06.2011 року сільський голова без будь-яких попереджень повідомив позивачку, що вона звільнена з роботи, з посади директора Шабельниківського сільського будинку культури. Будучи на посаді директора позивачка не допускала ніяких порушень трудової дисципліни. В кінці червня 2011 року вона звернулася до Золотоніського центру зайнятості щоб стати на облік, але їй було відмовлено, так як запис про звільнення у трудовій книжці зроблено неправильно, а саме  зазначено ст. 147, п.3 п. 4 ст. 40 КЗпП України. В липні 2011 року вона звернулася до сільського голови з претензією про незаконне звільнення та з проханням видати наказ, на що останній не реагував. В результаті незаконного звільнення вона не могла  стати на облік у центр зайнятості, не мала  з липня 2011 року коштів для утримання сім’ї, зазнала моральних та фізичних страждань. Просить суд  поновити строк звернення до суду з позовом, поновити її на посаді директора Шабельниківського сільського будинку культури та змінити запис у трудовій книжці,  стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1500,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги змінили та пояснили, що ОСОБА_2 дійсно працювала на посаді директора Шабельниківського сільського будинку культури. 03.06.2011 року розпорядженням сільського голови ОСОБА_3 її було звільнено на підставі ст.147 КЗпП України, п.3 п. 4 ст. 40 КЗпП  України. На облік у центр зайнятості вона не змогла стати, так як був неправильно внесений запис в трудову книжку, про що вона повідомила сільського голову, який не скасувавши попереднє розпорядження від 03.06.2011 року за № 66, виніс аналогічне  розпорядження  від 03.06.2011 року за № 66 де зазначено, що її звільнено з посади за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Вважає, що її незаконно звільнили оскільки 03.06.2011 року зроблено два розпорядження, одне з яких не скасоване, не ознайомили її з розпорядженнями, а крім того 03.06.2011 року  винесено інше розпорядження № 65 відповідно до якого їй винесено дисциплінарне стягнення –догану.  Просили поновити пропущений строк звернення до суду, поновити на посаді директора  Шабельниківського сільського будинку культури, змінити запис у трудовій книжці та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 1500,00 грн. Від позовних вимог в частині стягнення оплати за час вимушеного прогулу - відмовились.

Представник відповідача сільський голова с. Шабельники ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що ОСОБА_2 неодноразово порушувала трудову дисципліну за, що ним було винесено в один і то й же день два розпорядження. Одним розпорядженням за несумлінне виконання своїх трудових обов’язків він виніс позивачу догану, а іншим розпорядженням за прогул без поважних причин - звільнив. Крім того пояснив, що звільнив її за ст. 147, п.3 п. 4 ст. 40 КЗпП України. Після звернення ОСОБА_2 до нього з проханням змінити запис у трудовій книжці, він вніс зміни в розпорядження від 03.06.2011 року та в трудову книжку, але при цьому помилково не скасував попереднє розпорядження.

Суд, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження сільського голови с. Шабельники № 35 від 28.11.2008 року,   ОСОБА_2  з 01.12.2008 року була прийнята на посаду  директора Шабельниківського сільського будинку культури.

Розпорядженням сільського голови с. Шабельники від 22.04.2011 року за № 54 ОСОБА_2 переведено  з 01.05.2011 року на 0,75 тарифної ставки з встановленням неповного робочого часу.

Відповідно до розпорядження сільського голови с. Шабельники ОСОБА_3 від 03.06.2011 року за № 65 ОСОБА_2  винесено дисциплінарне стягнення –догану.

03.06.2011 року розпорядженням сільського голови ОСОБА_3 № 66 від 03.06.2011 року ОСОБА_2 була звільнена з посади директора сільського будинку культури с.Шабельники згідно ст.147, п.3 п.4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до розпорядження від 03.06.2011 року за № 66 сільського голови с. Шабельника ОСОБА_2 звільнена з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Згідно п. 4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом  у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України  в п.п.18,22 постанови  № 9 від 06.11.1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів”  при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясувати,  з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом  і перевіряти їх відповідність законові. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно  проявилось правопорушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст.40 і п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями  147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку  і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Згідно з ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним власником безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, а також не може бути накладене пізніше шести місяців  з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України врегульований порядок застосування дисциплінарних стягнень, згідно з яким до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмового пояснення. При обранні стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана чи звільнення.

Відповідно до  ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне правопорушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано  власником або уповноваженим ним органом  лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо  до працівника раніше  застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Таким чином відповідачем було порушено вимоги ст.ст. 147, 149 КЗпП України, оскільки відповідно до розпорядження №  65 від 03.06.2011 року сільського голови с. Шабельники ОСОБА_3 на позивача було накладено стягнення у вигляді догани, а відповідно до розпорядження № 66  від 03.06.2011 року сільського голови с. Шабельники ОСОБА_3 в цей же день  до неї було застосовано інше дисциплінарне стягнення –звільнення.

Крім того, згідно з розпорядження № 66 від 03.06.2011 року позивачка була звільнена на підставі ст.147 КЗпП України, п.3 п. 4 ст. 40 КЗпП  України, тобто з явними порушеннями трудового законодавства.  При цьому відповідач, виправляючи свою помилку не скасував розпорядження № 66 від 03.06.2011 року,  виніс аналогічне розпорядження № 66 від 03.06.2011 року про звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Задовольняючи позов в частині моральної шкоди, суд  керувався п. 9  Постанови Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року, який зазначає, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації…».

Оскільки  у зв’язку з незаконним звільненням позивача, у якої на утриманні знаходиться неповнолітня дитина, ОСОБА_2 не мала можливості купувати своїй сім’ї найнеобхідніші речі, продукти харчування та  одяг, враховуючи втрачений час, емоційну напругу позивача та його родини, зусилля позивача стати на облік до управління центру зайнятості та поновитися на роботі у відповідності до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, то суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди підлягають до повного задоволення.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають до повного задоволення з урахуванням зменшених позовних вимог

Відповідно до ст. 73 ЦПК України суд поновлює строк ОСОБА_2, пропущений з поважних причин, так як  остання пропустила його у зв’язку з несвоєчасним наданням відповідачем документів, а саме наказу про звільнення та трудової книжки.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України, ст.367 ЦПК України  рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Згідно ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись вищевикладеним, ст. 60, 73, 174, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 235, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2  –задовольнити повністю.

Поновити пропущений строк звернення до суду.

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора сільського будинку культури с. Шабельники Золотоніського району Черкаської області.

Стягнути з Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду  в сумі 1500 грн. 00 коп.

Визнати записи про звільнення за п.3 та  п.4 ст. 40, ст. 147,  п. 4 ст. 40 КЗпП України внесені до трудової книжки ОСОБА_2 за № 18  та № 19 - недійсним.

Рішення  в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на користь держави судовий збір в розмірі 188 грн. 20 коп.   

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі  апеляційної  скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

                     Суддя                                                                      О. І. Кончина