Справа № 569/1349/25

1-кс/569/4095/25

УХВАЛА

30 травня 2025 року                                                                м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у с`кладі:

в особі слідчого судді – ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні відносно

підозрюваного ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Здолбунів Рівненського району (колишнього Здолбунівського району) Рівненської обл., громадянину України, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 звернувся в суд із клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування клопотання вказує, що 08.04.2025 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області продовжено щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 07 червня 2025 року.

У даному випадку слідчий та прокурор не перевіряв жодного із наведених вище доказів у матеріалах кримінального провадження: чи є зазначені матеріали доказами в розумінні ч.1.ст.84 КПК України (тобто чи мають вони фактичні данні, чи отримані в передбаченому КПК порядку), чи отримані вони з процесуальних джерел(ч.2.ст.84 КПК України), не оцінював відповідно до вимог ст.94 КПК України кожен з наведених доказів (якщо, вважає їх такими), не перевіряв, і не оцінював слідчий та прокурор надані матеріали відповідно до вимог ст. ст. 84 – 88, 94 КПК України, лише зробив висновок про те, що підозра підтвердженана явними у слідства доказами. В даному випадку, пред`явлена підозра ОСОБА_4 є не обґрунтована, і не зовсім конкретна. Не уточняється, яке все відбувалося, хто саме провокував ОСОБА_6 на вчинення злочину, не конкретизовано – хто ОСОБА_4 надавав вказівки у вчиненні злочину, спонукав чи координував його до певних дій, вчинків.

В клопотанні просить суд змінити обраний ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 08.04.2025запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, із покладанням процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 , та його захисник клопотання підтримали, просили суд врахувати обставини, наведені у ньому та змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Прокурор в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши підозрюваного, його захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали і доводи клопотання в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025180000000003, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

11.02.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

В подальшому 28.03.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 08 квітня 2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025180000000003 від 10.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.189, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України, до чотирьох місяців, тобто до 11 червня 2025 року.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 08 квітня 2025 року продовжено щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України- запобіжний захід тримання під вартою без визначення розміру застави, терміном на 60 днів, а саме до 07 червня 2025 року.

Згідно ч. 1ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч.5 ст.201 КПК України, слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту та ст.201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший – більш або менш суворий.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Отже, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Запобіжні заходи – це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування.

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.(пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 №1-р/2017)

Так, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного (обвинуваченого) має бути застосований такий запобіжний захід, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом.(пунктом «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У той же час, ЄСПЛ зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.

КПК України, покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести Суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Зважаючи на висновки ЄСПЛ, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках:

при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;

при ризику перешкоджання з боку підозрюваного, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;

при ризику вчинення ним подальших правопорушень;

при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.

Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

Отже, Суд повинен перевірити та надати оцінку обґрунтованості підозри та пред`явленого обвинувачення, оскільки, досудове розслідування по даному кримінальному провадженнюще не завершено, а прокурором у судовому засіданні не було надано всіх достатніх доказів, які підтверджують обґрунтованість підозри.

Європейським судом 15.12.2016 прийнято рішення «Ігнатов проти України»(заява №40583/15), де констатував порушення ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість). Зокрема, зазначив про те, що під час процедури розгляду питання про продовження запобіжного заходу «суддя не вказав у чому полягають конкретні ризики щодо кожного обвинуваченого, а отже, рішення було свавільним та не відповідає вимозі «законності»; впродовж всього періоду заявник тримався під вартою на підставі припущень щодо можливого тиску на свідків та перешкоджання слідству та суду. В той час як згідно ст.5 Конвенції органи державної влади повинні надати реальні докази існування таких ризиків.

Отже, визнаючи порушення п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод під час розгляду зазначеної справи Європейський суд вкотре повторив позицію щодо того, що відсутність мотивації в судовому рішенні щодо продовження зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, є несумісне з принципом захисту від свавілля, що передбачається п.1 ст.5 Конвенції.

Згідно Постанови N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи – «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).

Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

При обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту необхідно переконатися, що його застосування не призведе до погіршення стану здоров`я особи. Коли підозрюваний, обвинувачений тяжко хворий і в умовах слідчого ізолятора не має можливості здійснювати необхідне лікування, до нього не варто застосовувати такий запобіжний захід.

Як зазначено в Постанові N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» врахування стану здоров`я обвинуваченого у разі необхідності стаціонарного лікування у зв`язку з тяжкими хронічними захворюваннями.

Слід звернути увагу і на практику ЄСПЛ з цього питання. Так, однією із підстав порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у справі «Барило проти України» (рішення ЄСПЛ від 16.05.2013) стало те, що у заявниці було наявне тяжке захворювання (третя група інвалідності), у зв`язку з чим вона потребувала спеціального лікування, дієти і постійного медичного нагляду.

Відповідно, до п.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Як встановлено в судовому засіданні, що підставою для зміни запобіжного заходу є відповідь щодо стану здоров`я ОСОБА_4 Філії ДУ «Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Волинській та Рівненській областях (філія ЦОЗ ДКВС України у Волинській та Рівненській областях), що ОСОБА_4 який перебуває в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» неодноразово звертався за медичною допомогою у зв`язку із погіршенням стану здоров`я. За час утримання в період з 18.02.2025 по 24.02.2025 було зареєстровано звернення до чергових медичних працівників під час обходу камер зі скаргами на печію, періодичний біль в епігастрії. Встановлено діагноз: Хронічний гастродуоденіт, стадія загострення. Призначено амбулаторне лікування: омепразол, алмагель. Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини планується провести найближчим часом. У разі неефективності призначеного амбулаторного лікування та наявності інших клінічних симптомів, ОСОБА_4 буде скеровано на інструментальне обстеження, зокрема проведення езофагофіброгастроуденоскопії в заклад охорони здоров`я МОЗ із орієнтованого переліку.

За таких обставин, є наявні підстави для зміни застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 . Як слідує з пояснень ув`язненого ОСОБА_4 , що він не має жодного наміру переховуватися від суду або перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином.

Слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, а саме: має постійне місце проживання, одружений, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.

Згідно ч. ч. 1–2, 6 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

При фактичних обставинах цієї справи, серйозності висунутої проти нього підозри, наслідків скоєного та недостатності повних, об`єктивних та достовірних доказів, що обґрунтовують необхідність застосування запобіжного заходу у відповідності до вимог ст.183 КПК України, встановлених ризиків та характеризуючих даних, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є співмірним з наявними ризиками у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національного права.

В контексті застосування на практиці вимог ст.62 Конституції України, ст.ст.5, 6 Конвенції, рішень ЄСПЛ («Бойченко проти Молдови», «Мамедова проти Росії», «Малик проти України», «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Шепель і Пасічник проти України») правових позицій та рекомендацій Верховного Суду по даній категорії справ, ряду об`єктивних обставин, які необхідні для проведення повного та об`єктивного досудового судового слідства, із урахуванням серйозності висунутого проти ОСОБА_4 підозри, вважаю, що для запобігання ризику переховування від суду та забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, підозрюваному достатньо буде застосувати такий вид запобіжного заходу, як домашній арешт із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Врахувавши дані обставини у їх сукупності слідчий суддя вважає за можливе змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту так як, утримання його в умовах слідчого ізолятора не має можливості здійснювати необхідне лікування, а тому до нього не варто застосовувати такий запобіжний захід.

На підставі викладеного, слідчий суддя вважає за можливе задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 та змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних обов"язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, виходячи з того, що прокурором не наведено даних, які б давали достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 193-194, 201,205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -  

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу – задовольнити .

Змінити ОСОБА_4 , ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Здолбунів Рівненського району (колишнього Здолбунівського району) Рівненської обл., громадянину України, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України, запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з використанням електронного засобу контролю із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 в межах строку досудового розслідування, тобто до 07.06.2025 року включно.

Заборонити ОСОБА_4 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду .

Ухвалу про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту передати на виконання в Рівненське районне відділення поліції Головного управління Національної поліції у Рівненській області (м.Рівне, вул.Героїв Поліції, 4).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов`язки: за викликом прибувати до слідчого, прокурора та суду , утримуватись від спілкування з особами, які допитані в даному кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, не відлучатись з місця проживання за адресою:  АДРЕСА_1 , носити електронний засіб контролю.

Ухвала щодо зміни запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, а підозрюваний ОСОБА_4 негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти.

Органам Національної поліції негайно поставити підозрюваного ОСОБА_4 на облік, як осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту і повідомити про це суд та прокурора.

Визначити строк дії ухвали до 07.06.2025 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого.

Ухвалу оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7