Справа № 2-538/08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  22 квітня 2008р.       Суворовський суд м. Херсона в складі :

     головуючого судді  Смирнова Г.С.

     при секретарі Січової О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні справу за  позовом ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення  та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В: 

ОСОБА_1 працював у ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» територіальним менеджером з лізингу з 13.04.07р. по 03.09.07р. Позивач звернувся до суду з  позовом, посилаючись на те, що наказом №29/8/07-1 від 29.08.07р. на нього було накладено догану за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених Правилами внутрішнього трудового розпорядку в частині невиконання без поважних причин індивідуального виробничого плану. Наказом № 03/09/07-6 від 03.09.07р., за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених Правилами внутрішнього трудового розпорядку від був звільнений за ст. 40 п. 3 КЗпП України. Він вважає накладання догани та звільнення не законним, так як йому не були доведені особисті функціональні обов'язки, протягом роботи у відповідача він виконував доручену йому роботу, пакети документів на отримання лізингових послуг, які він передавав відповідачу розглядалися з порушенням встановлених строків, а при відмові від надання зазначених послуг відповідач письмово не інформував клієнтів про причини відмови, наказ про дисциплінарне стягнення видавалися «заднім числом», позивачу був вимкнутий корпоративний телефонний зв'язок, внаслідок чого він не виконав індивідуальні планові показники, стягнення були застосовані відповідачем через упереджене ставлення до нього, без додержання правил та порядку застосування дисциплінарних стягнень, передбачених ст.ст. 147-149 КЗпП, відповідачем не була встановлена дійсність його проступків, не враховані ступінь тяжкості та заподіяна відповідачу шкода та ознайомлення з наказом про звільнення відбулося з затримкою у часі, а дії керівництва відповідача були направлені на створення фіктивних підстав для застосування до нього п. 3. ст. 40 КЗпП та просить суд визнати накази №29/8/07-1 від 29.08.07р. та №03/09/07-6 від 03.09.07р. незаконними, поновити його на роботі та допустити негайне виконання рішення суду.

У судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві та доповненні до позовних вимог.

Представник відповідача позов не визнав, просить суд відмовити у задоволені позову, пояснюючи, що оскаржувані накази про дисциплінарні стягнення видавалися ним у відповідності до чинного законодавства, позивач до моменту звільнення у вересні 2007р. був забезпечений відповідачем службовим стільниковим телефонним зв'язком, ніякого упередженого ставлення до позивача в нього не має, при прийнятті рішень про застосування стягнень були додержані усі норми, передбачені законодавством та враховані роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». При обрані заходів стягнення враховувалися в т.ч. систематичність порушень, ступень тяжкості проступків та розмір шкоди, завданої проступками позивача. Накази про накладання стягнень видавалися саме у дні, зазначені в них, а затримка ознайомлення позивача з наказом про звільнення сталася внаслідок дій позивача.  

Суд вважає, що наказ № 29/8/07-1 від 29.08.07р. про накладення стягнення до позивача застосований правомірно з наступних підстав:

Факт невиконання наказу № 29/8/07-1 від 29.08.07р. (в т.ч. не виконання усіх встановлених та доведених до нього планових показників та завдань) позивачем не заперечується. В день прийому позивача на роботу він був ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача (затв. наказом № 14/06/06-1 від 14.06.06р.), відповідно до яких, працівники зобов'язані виконувати виробничі плани та індивідуальні планові завдання, програми, реалізувати лізингові продукти та звітувати про хід їх виконання, додержуватися трудової дисципліни  (пп. 4.1.1, 4.1.2. Правил), а також своєчасно і точно виконувати накази керівника підприємства(п.1.2. Правил). Відповідачем у період з 16.04.07р. по 20.04.07р. було проведено введення позивача у посаду, протягом якого позивач пройшов ознайомлення з функціональними і посадовими функціями та обов'язками і здав відповідні заліки. У позові та письмових поясненнях стосовно причин  невиконання індивідуальних планових завдань позивач сам зазначає, що він виконував свою роботу, здійснював дії щодо пошуку лізингоодержувачів, збору необхідних для надання лізингових послуг документів, зустрічався з постачальниками тощо - тобто виконував функціональні та посадові обов'язки територіального менеджера з лізингу, з якими він був ознайомлений відповідачем.

Відповідно до чинного законодавства та внутрішніх процедур, відповідач не повинен був письмово інформувати клієнтів про причини відмови у наданні ним послуг фінансового лізингу.  Твердження позивача про видачу наказу № 29/8/07-1 від 29.08.07р. «заднім числом», а також існування іншого наказу про догану, з яким нібито він був ознайомлений 28.08.07р. національним менеджером ОСОБА_2 не знайшло підтвердження та спростовується наданими відповідачем доказами. Наказ про оголошення догани позивачу датований 29.08.07р, національний менеджер ОСОБА_2 та позивач власними підписами підтвердили ознайомлення з наказом саме цією датою. За даними витягу із реєстру наказів відповідача за 2007 рік, наданими суду, оскаржуваний позивачем наказ також виданий саме 29.08.07р. Ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом відбулося саме 29.08.07р., що підтверджено і національним менеджером ОСОБА_2

Не знайшов підтвердження і факт залишення позивача без корпоративного телефонного зв'язку. Відповідач, в т.ч. у період, протягом якого позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності (серпень, вересень 2007р.) забезпечив позивача стільниковим телефонним зв'язком, сплачував оператору - СП ТОВ «Інтернешнл Телеком'юнікешен Компані» - послуги зв'язку, яким користувався позивач, при цьому абонентський номер, яким користувався позивач зазначався відповідачем у власних рекламних та комерційних матеріалах. Суд вважає, що причини, по яких позивач, не виконавши наказ № 29/8/07-1 від 29.08.07р.,порушив Правила внутрішнього трудового розпорядку відповідача, зазначені ним у поясненнях відповідачу та у судових засіданнях не можуть бути визнані поважними.

Суд вважає, що наказ № 03/09/07-6 від 03.09.07р. про звільнення позивача застосований правомірно з наступних підстав:

Відповідно до наказу № 27/08/07-1 від 27.08.07р. (з яким позивач був ознайомлений) позивач повинен був виїхати у відрядження та прибути до відповідача у м. Київ, однак наказ порушив, у відрядження не виїхав та до відповідача не прибув. Факт порушення наказу позивач не заперечує. У своїх поясненнях відповідачу причиною невиконання наказу позивач зазначив необхідність супроводжувати до поліклініки мати для проходження нею фізіотерапії, обіцяв 29.08.07р. надати відповідачу підтверджуючі медичні документи, а 03.09.07р. прибути до м. Києва у відрядження для надання звіту про хід виконання індивідуальних виробничих планів, ознайомлення з новими лізинговими продуктами ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», ознайомлення та отримання індивідуальних виробничих планів на вересень 2007р.   Будь-яких доказів фактів супроводження матері у медичний заклад, доказів неможливості її самостійного прибуття до лікувального заходу для лікування та необхідності її супроводження позивач не надав, знаходження матері на утримані позивача не представив. У відрядження в інший строк, зазначений ним в письмових поясненнях причин невиконання наказу позивач не прибув. Суд вважає, що причини, по яких позивач, не виконавши наказ № 03/09/07-6 від 03.09.07р, порушив Правила внутрішнього трудового розпорядку відповідача, зазначені ним у поясненнях відповідачу та у судових засіданнях не можуть бути визнані поважними. Судом було встановлено, що відповідач приймав міри для ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом про звільнення, затримка з ознайомленням стала наслідком бездіяльності позивача, а сам факт затримки ознайомлення позивача з наказом не можна вважати підставою для визнання наказу незаконним.

Не знайшли підтвердження і посилання позивача на неприязне і упереджене ставлення до нього керівництва відповідача та створення відповідачем фіктивних підстав для його звільнення. Як встановлено судом, позивач, саме за рішенням керівника відповідача був неодноразово премійований (в т.ч. у липні та серпні 2007р.), а у липні 2007р. також отримав від відповідача матеріальну допомогу, що на думку суду такі спростовує твердження позивача.

Наказом № 31/08/07-4 від 31.08.07р., за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених Правилами внутрішнього трудового розпорядку, до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення - догана. Зазначений наказ позивач не оскаржує.

Суд прийшов до висновку, що приймаючи рішення про накладання на позивача дисциплінарних стягнень, відповідачем були додержані норми чинного законодавства, в т.ч. стосовно наявності фактів існування порушень та порядку застосування дисциплінарних стягнень. Строк застосування стягнень не закінчився, при обрані видів стягнень відповідачем були враховані обставини, за яких сталися порушення, їх ступень тяжкості, заподіяна порушеннями шкода та інші необхідні підстави. Приймаючи рішення про звільнення позивача, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» враховувало факт наявності систематичності(застосування до ОСОБА_1 двох дисциплінарних стягнень за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку, не знятих відповідно до ст. 151 КЗпП).

З моменту заснування до моменту звільнення позивача відповідач не мав первинної профспілкової організації. 

    Керуючись  ст.ст.40 ч.1 п.3,147-150,232,233 КЗпП  України, ст.10,60,212,215  ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» про визнання незаконним наказу № 29/8/07-1 від 29.08.07р. про накладення дисциплінарного стягнення, наказу № 03/09/07-6 від 03.09.07р. про звільнення та поновлення на роботі на посаді територіального менеджера з лізингу в ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий: