Справа №2- 279 /2008г.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2008 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді : Пименової Т.Н.
При секретарі : Колесникові М.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КРП виробничогому підприємства водоканалізаційного господарства про зміну формулювання при звільненні з роботи, виплаті матеріальної допомоги згідно колективного договору і виплаті морального збитку .
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до до КРП виробничого підприємства водоканалізаційного господарства про зміну формулювання при звільненні з роботи, виплаті матеріальної допомоги згідно колективного договору і виплати морального збитку, мотивуючи тим, що вона працювала на підприємстві відповідача на посаді касира з 29.08 1995 р. по 20.09.2001г. а потім була переведена обліковцем до свого звільнення.
Раніше вона працювала в Алуштінськом управлінні газового господарства звідки вона була звільнена у зв,язку з відходом на пенсію по 3 групі інвалідності з 18.10.1993 року, дана інвалідність підтверджувалася щорічно до 10.08.2008 року інвалідність наданна безстроково.
16 серпня 2007 року нею було подана заява про звільнення її з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
30.08.2007 року відповідачем був виданий наказ про її звільнення за власним бажанням без вказівки підстави звільнення- з виходом на пенсію, а до трудової книжки внесений запис про її звільнення по підставах ст. 38 Кодекса України про працю , тобто «за власним бажанням» хоча із заявою про звільнення за власним бажанням вона не зверталася, у зв'язку з чим звільнення по ст. 38 Кодекса України про працю є незаконним.
Крім того між администацией підприємством і профспілкою існує колективний договір в п.6.1.3 якого передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги у розмірі 2-х кратного розміру середньої заробітної плати працівникам, що звільняються з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію і що пропрацював на підприємстві не менше 8 років.Вищезгадана матеріальна допомога виплачена не была- складає 1700 гривень, які просить стягнути.
Так само вважає, що діями адміністрації їй заподіяна моральна шкода, т.я.она важко перенесла несправедливе відношення адміністрації, у зв'язку з цим погіршав ії стан здоров'я. Просить стягнути 3000 гривень моральної шкоди.
У судовому засіданні позивальниця повністю підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача вимоги позивальниці про приведення наказу про звільнення у відповідність з письмовою заявою «про звільнення з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності» не визнав і пояснив, що оскільки позивальниця була звільнена з попереднього місця работы- Алуштінського управління газового господарства у зв'язку з відходом на пенсію по інвалідності і там же їй оформляли пенсію. На тому же підприємстві вона получила всі льготні надбавкі які передбачені Законом і ії пенсія виплачувалася її до звільнення у відповідача , а на підприємстві відповідача вона не оформляла пенсію, а так само відповідно до ст.38 Кодекса України про працю відпрацювала 2 тижні, то її і звільнили відповідно до ст.38 Кодекса України про працю- за власним бажанням, як і вказано в її заяві.
У даному випадку їй не належить виплачувати матеріальну допомогу у зв'язку з виходом на пенсію, оскільки на підприємстві відповідача, позивальниця не оформляла пенсію.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи,дав оцінку зібраним доказам в їх сукупності, суд знаходить позов який не підлягає задоволенню по наступних підставах.
З особистої картки ОСОБА_1 виходить, що з 29 серпня 1995 р. позивальниця працювала на підприємстві відповідача на посаді касира а потім обліковця / наказ № 87-К/.\а.с.44\
16 серпня 2007 року нею подана заява про звільнення її з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.\а.с.45\
30 серпня 2007 р. був виданий наказ № 128-К про її звільнення з роботи за власним бажанням без вказівки у зв'язку з відходом на пенсію.\а.с.43\
До трудової книжки внесений запис про звільнення позивальниці по підставах ст. 38 Кзот України- тобто за власним бажанням.
Із заявою про звільнення за власним бажанням позивальниця зверталася, оскільки в заяві вказано « звільнити за власним бажанням», оскільки інвалідність у неї 3 групи, таки чином робоча группа і лише її власне бажання послужило приводом для звільнення.
..Згідно ст.35п.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачене повторне оформлення пенсії по інвалідності якщо воно не преривалося.У судовому засіданні безперечно встановлено, що виплата пенсії позивальниці не преривалася,згідно пояснень сторін.
При оформленні пенсії в Алуштінському управлінню газового господарства і звільненні на пенсію, позивальниця отримала всі пільги, що належать згідно Закона.
При такому положенні вимоги позивальниці про приведення відповідно до її заяви запис, про звільнення у зв,язку з вихідом на пенсію, згідно написаннолго нею заяви в трудовій книжці і виплати їй згідно колективного договору п.6.1.3. одноразовій матеріальній допомозі в 2-х кратному розмірі її посадового окладу слід визнати не обгрунтованими.
Таким чином не підлягають задоволення і вимоги позивальниці про відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст. 38, Кодексу України про працю, Згідно ст.35п.3 Закону України «Про загальнообов'язковне державне пенсійне страхування»,ст. 10,11,60, 209,212,214-215,218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У позові ОСОБА_1 до КРП виробничого підприємства водоканалізаційного господарства про зміну формулювання у трудовій книжці при звільненні у зв,язку з вихідом на пенсію, виплаті матеріальної допомоги згідно колективного договору і виплаті морального збитку відказати-отказать.
Стягнути з ОСОБА_1у дохід держави державне мито у розмірі 51 гривня і інформаційне технічне забеспечення - 30 гривень.
Рішення може бути оскаржене відповідно до ст.294 ГПК України.
Головуючий: