донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.02.2012 р. справа №19/179пн/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Калантай М.В.
суддів:Богатиря К.В.
Дучал Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 –дов. від 30.12.11.
від відповідача:ОСОБА_2 –дов. від 30.05.11.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Луганськвугілля" м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від21.12.2011 року
у справі№19/179пн/2011
за позовом:
до відповідача:Державного підприємства "Луганськвугілля" м. Луганськ
Луганського національного аграрного університету м. Луганськ
провстановлення земельного сервітуту
Рішенням господарського суду Луганської області від 21.12.2011 року у справі №19/179пн/2011 (суддя Косенко Т.В.) відмовлено в задоволенні позову Державного підприємства "Луганськвугілля" м. Луганськ до Луганського національного аграрного університету м. Луганськ про встановлення безоплатного земельного сервітуту на право прокладання та експлуатації ліній електропередачі ПЛ.-35кВ від ПС "Олександрівська" до ПС "Весело-Тарасівська" довжиною 1,39км в межах земельної ділянки Луганського національного аграрного університету на строк до 2060 року, відповідно до плану, складеного ПП "Землевпорядна фірма "Континент-ЛВК" за матеріалами кадастрової зйомки 2010 року.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Державне підприємство "Луганськвугілля" м. Луганськ, звернувся з апеляційною скаргою про скасування даного рішення, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права.
Позивач просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення –скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Відповідач, Луганський національний аграрний університет м. Луганськ, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, що прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів на відокремленому підрозділі "Шахта імені ХІХ з’їзду КПРС" Державного підприємства "Луганськвугілля" здійснюється будівництво у відповідності до проекту "Удосконалення вентиляції з бурінням вентиляційної свердловини", який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України №1148-р від 27.08.2008 року.
Згідно з цим проектом для введення в дію вентилятора головного провітрювання ВЦ-31,5М2 необхідно збудувати ПЛ.35кВ від ПС "Олександрівська" до ПС "Весело-Тарасівська" довжиною 9 км, у т.ч. 1,39 км в межах земельної ділянки Луганського національного аграрного університету.
На підставі зазначеного позивач звернувся до відповідача з проектом договору про встановлення земельного сервітуту, який відповідач залишив без відповіді.
Позивач стверджує про те, що Законом України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів" передбачена можливість підприємствам, які будують чи експлуатують об’єкти енергетики та передачі електричної енергії, використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки без її вилучення. Земельні сервітути щодо права будівництва та обслуговування об’єктів передачі електричної енергії встановлюються на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власниками чи постійними користувачами земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.
Вказане стало підставою для звернення позивача із даним позовом.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам матеріального права, фактичним обставинам справи та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
У відповідності до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Статтею 99 цього ж кодексу встановлені види права земельного сервітуту, зокрема, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.
У відповідності до статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Згідно зі ст.401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ст.402 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст.404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Пунктом 2.34 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року визначено, що обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.
Позивачем не надано доказів та необґрунтовано, що запропонований ним спосіб розміщення ліній електропередач є виключним і що не існує інших способів задоволення його потреб, тобто у даних правовідносинах чинним законодавством не передбачена обов’язковість укладання земельного сервітуту.
За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 даного кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем вимоги не доведені, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись статтями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Луганськвугілля" м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 21.12.2011 року у справі №19/179пн/2011 –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 21.12.2011 року у справі №19/179пн/2011 –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.
Головуючий М.В.Калантай
Суддя К.В.Богатир
Суддя Н.М.Дучал
Надруковано 6прим.:
1 прим. –у справу;
2 прим. - сторонам;
1 прим. –ГСЛО;
2 прим. –ДАГС.