донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.02.2012 р. справа №6/5009/7362/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Донця О. Є., Скакуна О. А.,
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1. –за довіреністю;
від відповідача:не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток»м. Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від21.12.2011р.
у справі№6/5009/7362/11 (суддя Місюра Л.С.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Спецрембудсервіс»м. Запоріжжя
до приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток»м. Запоріжжя
простягнення 8192,80 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецрембудсервіс»(далі – позивач) звернулось до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток»(далі –відповідач), про стягнення 8192,80грн., а саме: заборгованості в розмірі 6 886, 80 грн., інфляційні витрати в сумі 531, 55 грн. за період жовтень 2010р.-червень 2011р., вересень 2011р.; 3% річних в сумі 235, 75 грн. за період з 08.10.2010р. по 15.11.2011р.; пеню в сумі 1 217, 98 грн. за період з 08.10.2010р. по 15.11.2011р.
Під час розгляду справи позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить стягнути з відповідача пеню за період з 08.10.2010 р. по 08.04.2011р. в сумі 541, 70 грн. Уточнення прийнято судом.
Крім того, позивачем у ході розгляду справи надано заяву, в якій просить припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 300 грн., обґрунтовуючи сплатою відповідачем цієї суми після звернення з позовом до суду.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.12.2011р. у справі №6/5009/7362/11 позовні вимоги задоволено частково та присуджено до стягнення основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 7 097, 50 грн. , 3% річних в сумі 226, 99 грн., пеню в сумі 492, 19 грн., судовий збір в сумі 1 291, 15 грн.; провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 300 грн. припинено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилався на те, що оскільки позивач не виконав умови п. 3.6 договору № 9 від 03.02.2010р. в частині надання відповідачу відповідного рахунку на оплату і не вимагав у інший спосіб провести кінцевий розрахунок з ним, строк оплати для відповідача вважається таким, що не настав, а отже відповідач не порушив прийняті на себе зобов'язання по оплаті підрядних робіт, а тому у позивача відсутні законні підстави вимагати оплати штрафних санкцій, втрат від інфляції та 3 % річних за порушення відповідачем грошових зобов'язань.
Крім того, апелянт звертав увагу апеляційної інстанції на те, що, на його думку, рахунку-фактури № СФ-0000215 від 28.09.2010р. до моменту його направлення листом № 144 від 06.12.2011р. не існувало, тому твердження позивача про неодноразове направлення відповідачу рахунку-фактури № СФ-0000215 від 28.09.2010 є безпідставним, не обґрунтованим і не підтверджується належними доказами.
У судове засідання 07.02.2012 р. представник відповідача не з’явився, хоча був належним чином повідомлена про час та місце слухання справи що підтверджується поштовим повідомленням № 6909603894626.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 07.02.2012 р. вимоги скаржника не визнав, вважає рішення суду від 21.12.2011р. у справі №6/5009/7362/11 обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.
Враховуючи те, що явка учасників процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника заявника апеляційної скарги.
Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представника позивача, суд встановив наступне.
03.02.2010р. між сторонами укладено договір №9 (далі –Договір), згідно якого підрядник (позивач) у межах договірної ціни прийняв на себе зобов’язання по виконанню робіт з утеплення покрівлі та підлоги пінополіуретаном на об’єкті готельний комплекс ЗАТ «АЦ Восток»в м. Бердянськ, дальня коса, район КТП-167; Орієнтовна площа покриття покрівлі товщиною 50 мм дорівнює 440 кв.м.; а замовник (відповідач) прийняв на себе зобов’язання прийняти виконані підрядником роботи відповідно до умов даного договору та оплатити їх (п.п 1.1, 1.2 Договору).
Пунктом 10.1 Договору сторони встановили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін (а.с.11-13).
Відповідно до п.3.3 Договору після підписання договору протягом 2-х днів замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 46 000 грн.
Пунктом 3.6 Договору визначено, що замовник здійснює оплату за остаточно виконані роботи протягом 7 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт та надання рахунку на оплату.
З матеріалів справи, а саме копій банківської виписки від 04.02.2010р., Акту прийомки виконаних будівельних робіт та довідки про вартість робіт за вересень 2010р., вбачається, що відповідачем здійснено передплату в сумі 46 000 грн. та часткову оплату виконаних робіт на суму 200грн., а позивачем на виконання умов Договору у вересні 2010р. були виконані роботи на суму 53 086,80 грн.(а.с.14-20).
У ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було частково сплачено будівельні роботи на суму 300грн., що підтверджується банківськими виписками за 17.11.2011р. та 1.11.2011р. (а.с. 129, 130).
В матеріалах справи відсутні належні докази виконання відповідачем взятих на себе зобов’язання з оплати зазначених робіт у повному обсязі.
Проти вказаних фактів відповідач в письмових поясненнях та скарзі по суті не заперечував.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Розглянув матеріали справи судова колегія приходить до висновку, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, тому при врегулюванні спору між сторонами підлягають застосуванню положення Глави 33 Господарського кодексу України та Глави 61 Цивільного кодексу України.
Приписами ст.837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплати виконану роботу.
Частиною 5 ст. 321 Господарського кодексу України, що кореспондується приписами ст. 854 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо сторони у договорі не встановили попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Сторонами за умовами Договору (п. 3.3 Договору) передбачено сплату замовником авансового платежу на виконання робіт в розмірі 46 000 грн.
Як вже встановлено, відповідачем було здійснено передплату на суму 46 000грн. (банківська виписка від 04.02.2010р. (а.с.18).
Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. При цьому акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Сторонами були складені, підписані та скріплені печатками без будь-яких заперечень Акт прийомки виконаних будівельних робіт та довідка про вартість робіт за вересень 2010р. на суму 53 086,80 грн.
12.10.2010р. на адресу відповідача позивачем було надіслано рахунок-фактуру № СФ-000215 від 28.09.2010р. разом з претензією № 97 від 11.10.2010р., що підтверджується випискою з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, поштовою квитанцією від 12.10.2010р., повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання 13.10.2010р. (а.с.124-128).
Отже, за відсутності в матеріалах справи належних доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов’язання з оплати зазначених робіт на суму 6 586, 80грн., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо доведеності факту невиконання відповідачем зобов’язань за Договором.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказаним спростовуються доводи скаржника щодо невиконання позивачем п.3.6 Договору в частині надання відповідачу відповідного рахунку на оплату, а саме рахунку-фактури № СФ-0000215 від 28.09.2010р.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позов про стягнення основного боргу підлягає задоволенню на суму 6 586, 80грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.
Зважаючи на вірний розрахунок суду інфляційних та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог в цій частині: інфляційні витрати за період з листопада 2010р. по червень 2011р. включно, та за вересень 2011р. на загальну сумі 510, 70 грн. та 3% річних за період з 22.10.2010р. по 15.11.2011р. в сумі 226, 99 грн.
Відповідно до умов п. 5.3 Договору при не виконанні замовником зобов’язань з оплати виконаних підрядником робіт, він сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 08.10.2010р. по 08.04.2011р. на суму 541,70грн. з додержання приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, проте, враховуючи вручення відповідача рахунку-фактури 13.10.2010р. за умовами п. 3.6 Договору нарахування пені за актом повинно здійснюватись з 22.10.2010р. по 08.04.2011р. (як зазначено в заяві про зменшення позовних вимог) на суму 492, 19грн. В цій частині позов правомірно задоволено місцевим господарським судом.
З урахуванням зазначеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 49, 51грн. у зв’язку з невірним розрахунком позивачем суми пені.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2011р. у справі №6/5009/7362/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2011р. у справі №6/5009/7362/11 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2011р. у справі №6/5009/7362/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді О. Є. Донець
О. А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСЗО
5-ДАГС