2-7328/11

Справа № 2-7328/11

Номер провадження: 2-7328/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 року Луцький міськрайонний Волинської області в складі:

головуючого - судді                 Кихтюка Р.М

при секретарі -                       Козак О.А.,

з участю позивача -              ОСОБА_1,

представника відповідача –Пивачука Л.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача (далі - ВАТ «Луцький КРК») про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що працював у відповідача на посаді сортувальника паперового виробництва з 18 травня 2010 року, однак 13 жовтня 2010 соху він був звільнений з роботи у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки профспілковий комітет не дав згоди на його звільнення, а медичний висновок КЗ «Луцька міська поліклініка» не відповідає наказу МОЗ № 246 від 27.05.2007 року та є не об’єктивним.

Просив поновити його на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також  стягнути 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Згідно ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

При цьому рішенням профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації .

В судовому засіданні встановлено, що позивач 18 травня 2010 року був прийнятий на роботу у ВАТ «Луцький КРК»в картонно-паперовий цех сортувальником паперового виробництва  і у зв’язку з  травмою невиробничого характеру був направлений на позачерговий медичний огляд. Висновком медичної комісії КЗ "Луцька міська поліклініка № 1" від 20.09.2010 року ОСОБА_1 визнано не придатний до роботи за професією сортувальника, йому протипоказана робота, пов'язана з фізичним наватаженням, підняттям тягарів більше 5 кг, в нічні зміни, на механічному обладнанні ( а.с.9).

Незважаючи на рішенням первинної профспілкової організації від 08.10.2010 року, яким відмовлено у звільненні ОСОБА_1 ( а.с.5), наказом № 63/01п від 13.10.2010 року його звільнений з роботи у зв'язку з невідовідністю виконуваній роботі за станом здоров'я за  п.2 ст. 40 КЗпП України ( а.с.4).

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити залежну дисципліну праці у відповідній структурі.

          Отже, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.2 ст.40   КЗпП   України   можливе   лише   за   попередньою   згодою профспілкового органу і оскільки відмова профспілкового органу в наданні згоди на звільнення позивача з роботи містить відповідне обґрунтування, зокрема, стосовно розірвання трудового договору за п.2 ст. 40 КЗпП України можливе лише у разі настання стійкого зниження працездатності, що перешкоджає виконанню належним чином певної роботи, що повинно бути засвідчене медичним висновком, що відповідає роз'ясненням, які містяться в згаданій Постанові Пленуму Верховного Суду.

При цьому, наявність вмотивованої відмови профспілкового органу є підставою для поновлення працівника на роботі - п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивача було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства і його слід поновити на займаній посаді та згідно ст. 235 КЗпП України стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім цього, представником відповідача не представлено суду доказів, що позивач не може виконувати покладені на нього обов'язки  і у нього наявне  стійке зниження працездатності та, як з’ясовано в судовому засіданні із штатного розкладу, станом на 13.10.2010 року у відповідача було декілька вакантних посад і ним не вирішувалось питання щодо переведення його на іншу роботу та можливість її виконання  (а.с.   ).

 Таким чином, виходячи з довідки про заробіток позивача, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 жовтня 2010 року по 29 квітня 2011 року становитиме  12540,06 грн. /90,87 грн. - середньоденний заробіток х 138 робочих днів - час вимушеного прогулу).

Водночас, згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя,  а тому враховуючи, що неправомірним звільненням позивачу було завдано певних душевних страждань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації його життя, він був позбавлений засобів до існування, дотримуючись засад розумності і справедливості, суд вважає, що у її відшкодування слід стягнути 500 грн.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Крім того, з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в розмірі 125,40 грн. і  8,50 грн.  відповідно - по задоволених вимогах майнового і немайнового характеру та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 253,9 грн.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.. 40, 43, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України,  суд, -

       вирішив:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сортувальника паперового виробництва з 14 жовтня 2010 року у відкритому акціонерному товаристві «Картонно-руберойдовий комбінат».

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»на користь ОСОБА_1 12540 (дванадцять тисяч п'ятсот сорок) грн. 06 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 (п'ятсот) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»в дохід держави  253,9 грн. судових витрат.

В частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити негайне виконання рішення суду.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                                     Р.М.Кихтюк