ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
05.10.06 Справа № 7/292-2006
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області, м.Тячів
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2006р.
у справі № 7/292-2006
за позовом Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області, м.Тячів
до приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення податкового боргу
За участю представників сторін:
від позивача: Бокоч Я.П.-представник, довіреність № 142 від 12.01.2006р.
від відповідача: відсутній.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України дана справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2006р. у справі № 7/292-2006 відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області, м.Тячів до приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення податкового боргу в сумі 560,60 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивована відсутністю правових підстав для стягнення єдиного податку в сумі 560,60 грн. за ІІ квартал 2005р., оскільки позивач у наведений період підприємницькою діяльністю не займалася.
Скаржник, позивач у справі, з рішенням місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати, позов задоволити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач подала заяву, у якій просить справу розглянути без її присутності, при цьому проти вимог і доводів апеляційної скарги заперечила.
Виходячи з приписів ч.4 ст.196 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду -скасуванню, виходячи з наступного.
Спір між сторонами виник з приводу несплати приватним підприємцем ОСОБА_1, відповідачем у справі, до бюджету 560,60 грн. податкового боргу.
Відповідач з 01.01.2006р. є платником єдиного податку за щомісячною ставкою 190 грн., що стверджується наявними у справі копіями заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, корінця свідоцтва про сплату єдиного податку, рішенням НОМЕР_1 Тячівської міської Ради.
Податковий борг приватного підприємця ОСОБА_1 виник в результаті несплати відповідачем до бюджету податкових зобов”язань по єдиному податку в загальній сумі 560,60 грн. по термінах сплати до 20.03.2006р., до 20.04.2006р. та до 22.05.2006р., що стверджується обліковою карткою платника (190 грн.*3 -9,40 грн. переплати станом на 20.03.2006р.)
На спростування факту наявності податкового боргу по єдиному податку в сумі 560,60 грн. відповідач покликається на те, що нею 24.03.2006р. до податкового органу було подано заяву про припинення підприємницької діяльності, копія якої знаходиться у матеріалах справи.
Позивач проти вказаного доводу відповідача заперечує, трактуючи вказану заяву про припинення підприємницької діяльності, як заяву про відмову від спрощеної систему оподаткування, та покликається на порушення відповідачем припису абз.8 п.4 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва”, згідно з яким відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу). При цьому позивач стверджує, що заява подана відповідачем пізніше встановленого Указом Президента України терміну, а тому правомірно не взята до уваги.
Апеляційний господарський суд вважає наведену позицію позивача помилковою, але при цьому факт наявності податкового боргу по єдиному податку в сумі 560,60 грн. таким, що відповідачем не спростований, з огляду на те, що відповідачем не подано доказів, які б свідчили про те, що ним разом з письмовою заявою про припинення діяльності, було здано до органу державної податкової служби Свідоцтво про сплату єдиного податку, як цього вимагає п.6 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999р. № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 752/4045.
Відповідно до п.2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Докази сплати єдиного податку в сумі 560,60 грн. в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані. Відповідно до приписів Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не сплачене у встановлений строк податкове зобов”язання вважається податковим боргом.
Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Згідно з п.1.7 ст.1 вказаного Закону активами платника податків визнаються кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
У відповідності до ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна належними та допустимими доказами довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем доведено обґрунтованість заявленої позовної вимоги до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 560,60 грн., а тому така підлягає задоволенню, що свідчить про неправомірність висновку суду першої інстанції про відмову в позові.
Суд першої інстанції неправомірно звільнив відповідача від обов”язку сплати податкового боргу в сумі позову, чим допустив порушення ст.67 Конституції України, ст.9 Закону України „Про систему оподаткування”, якими встановлено принцип обов”язковості сплати податків, та приписів Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. № 727/98 із змінами та доповненнями.
Порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи є підставою для скасування судового рішення.
Крім того, при винесенні оскаржуваного судового рішення місцевим господарським судом помилково вирішено дану справу за правилами Господарського процесуального кодексу України та не застосовано норм Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з приписами пунктів 6 Перехідних положень якого адміністративні справи, підвідомчі господарським судам вирішуються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з п.4 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.2005р., компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з приписів ст.ст.1,4 Закону України „Про Державну податкову службу в Україні”, згідно з якими Державна податкова адміністрація України є органом центральної виконавчої влади, та разом з підпорядкованими їй інспекціями становить систему органів державної податкової служби, органи державної податкової служби є суб”єктами владних повноважень.
Статтею 10 вказаного Закону на державні податкові інспекції покладено функції щодо подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна (п.11 ст.10).
Відповідно до ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Пунктом 1 ч.1 ст.12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:...інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
З наведеної норми випливає, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів господарські суди у адміністративних справах, підвідомчим їм згідно з Господарським процесуальним кодексом України, діють як адміністративні суди -вирішують спори за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, виходячи з суб”єктного складу сторін, предмету спору та приписів ст.12 Господарського процесуального кодексу України, ст.17, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що дана справа підвідомча господарським судам України, а тому підсудна Господарському суду Закарпатської області, як суду адміністративної юрисдикції, і повинна вирішуватись ним за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, місцевий господарський суд, розглядаючи дану справу та приймаючи оскаржуване судове рішення, необґрунтовано дійшов висновку, що правовідносини між сторонами по сплаті податків пов”язані виключно з господарської діяльністю суб”єкта господарювання і ніякого відношення до адміністративних правовідносин не мають, та припустився порушення норм процесуального права, неправомірно застосувавши норми Господарського процесуального кодексу України та помилково не застосувавши норм Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду -скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а позовні вимоги -задоволенню.
Тому керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задоволити.
Скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2006р. у справі № 7/292-2006.
Позовні вимоги задоволити.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) податковий борг в сумі 560,60 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.