Справа № 2-а-5113/11

пров.2-а/2610/295/2012

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"27" січня 2012 р.                                         10 год. 44 хв.                                                    м. Київ

Шевченківський районний суд міста Києва, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Голубенко Т.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача1: не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином;

від відповідача2: не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Києві адміністративну справу за

позовною заявою ОСОБА_1;

до           1)Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті  Києві державної адміністрації;

          2)Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат;

про           визнання дій неправомірними та стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року(ОСОБА_1 –позивачка, ОСОБА_1.) звернулася до суду з позовом  до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації(далі –відповідач1), в якому просить  визнати протиправними дії відповідача, в частині недоплати грошових коштів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.05.2011 року та зобов’язати відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплатити суми недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначила, що в зв’язку з народженням дитини отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку по 130 гривень на місяць. Вважає, що допомога по догляду за дитиною до 3 років має надаватись  у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тому, дії відповідача по неправильному нарахуванні та сплаті цієї допомоги на її думку є неправомірними, а тому вважає, що відповідач недоплатив їй значну суму цієї допомоги. При цьому, позивачка посилається на ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням».

В надісланих на адресу суду письмових запереченнях відповідач1,  просить в позові відмовити та зазначає, що відповідно до п. 23 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», згідно яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї, в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, було змінено п. 3 розділу 8 зазначеного Закону. Так, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року –50 відсотків, з 1 січня 2009 року –75 відсотків, з 1 січня 2010 року –100 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. При цьому рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-п/2008 положення пункту 23 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»не визнано такими, що не відповідають Конституції  України. Тому, з 01.01.2008 року зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»набрали чинності. Таким чином, відповідач1 при нарахуванні позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, діяв в межах чинного законодавства.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.01.2012 року, за клопотанням представника відповідача1, суд залучив до участі у справі у якості співвідповідача  Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, проте, останній в судове засідання, яке відбулося 27.01.2012 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Відповідач1 в судове засідання, яке відбулося 27.01.2012 року, не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є матір’ю ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. З квітня 2009 року вона отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі визначеному ст. 15 до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»з урахуванням внесених змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Відповідно до частини першої статті 15 вказаного Закону «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».

В розділі VIII прикінцевого положення вищезазначеного Закону вказано, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року –50 відсотками, з 1 січня 2009 року –75 відсотками, з 1 січня 2010 року –100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), деякі пункти розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». При цьому пункт 23 щодо внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», таким, що не відповідає Конституції України, не визнаний.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначена позивачці, як непрацюючій особі, з наступного дня після закінчення дії довідки  по вагітності та пологах до дня досягнення дитиною трирічного віку.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

01.01.2008 р. набрали чинності зміни до ст. 15 Закону України № 2811 від 21.11.1992 р., відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

З урахуванням викладеного, суд не погоджується з аргументами позивачки, що їй повинні були сплачувати допомогу на дитину у розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу на місяць, замість суми, яку вона отримує, так як вказані норми Закону №2811 не скасовувались та неконституційними не визнавались.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли в межах  повноважень, наданих їм законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, з огляду на викладене позовні вимоги не підлягають задоволенню

Керуючись: ст. ст. 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку –відмовити.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:

Повний текст постанови складений та підписаний 31.01.2012 року.