ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
02 лютого 2012 року справа № 5020-63/2012
За позовом Севастопольської міської Ради
(вул. Леніна, буд. 31, м. Севастополь, 99011)
до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99006)
про розірвання договору оренди земельної ділянки,
Суддя Кравченко В.Є.
За участю:
представника позивача –ОСОБА_2, довіреність № 03-15/37 від 06.01.2012;
представник відповідача –не з’явився, -
СУТЬ СПОРУ:
13.01.2012 Севастопольська міська Рада звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги з посиланням на статті 24, 25, 32, 34 Закону України “Про оренду землі”, статтю 188 Господарського кодексу України, статтю 651 Цивільного кодексу України та умови договору оренди земельної ділянки від 21.08.2004, обґрунтовані несплатою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 узгодженого податкового зобов’язання по орендній платі за земельні ділянки в сумі 24 069,22 за період з жовтня 2008 року по липень 2009 року, що, на думку позивача, є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.08.2004.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.01.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 02.02.2012.
У судовому засіданні представник позивача надав письмову заяву про припинення провадження у справі, у зв’язку з відмовою від позову, яка обґрунтована тим, що відповідач після пред’явлення позову належним чином виконав покладені на нього обов’язки за договором оренди земельної ділянки від 21.08.2004, у зв’язку з чим на час розгляду справи відсутні правові підстави для його розірвання у судовому порядку.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає відмову позивача від позову такою, що підлягає прийняттю, а провадження у справі –припиненню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до приписів частини 4 статті 22 та статті 78 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право відмовитися від позову.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 та частиною 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Приймаючи відмову позивача від позову, суд керується роз’ясненнями пункту 4.6 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, у якому зазначено, що у випадку відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) господарському суду слід керуватися частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.
Судом перевірені повноваження представника позивача ОСОБА_2 на відмову від позову та роз’яснені положення частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
У зв’язку з тим, що відмова від позову є правом позивача та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд визнав її такою, що підлягає прийняттю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору, суд керується приписами пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 № 01-06/1175/2011, у якому зазначено, що статтею 7 Закону України “Про судовий збір” врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах Господарського процесуального кодексу України: частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідним повернути позивачу з Державного бюджету міста Севастополя сплачений ним судовий збір в сумі –941,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 78, пунктом 4 частини першої статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Провадження у справі №5020-63/2012 за позовом Севастопольської міської Ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки - припинити.
Повернути Севастопольській міській Раді (код платника –24872845, банк платника –ГУ ДК України у м. Севастополі) з Державного бюджету міста Севастополя (ЄДРПОУ –23895637, банк одержувача – ГУДК України у місті Севастополі, МФО –824509, р/р 31210206700001, призначення платежу –судовий збір, код - 23013519 пункт 2 частини 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”) судовий збір в сумі –941,00 грн (дев’ятсот сорок одна грн), сплачений Севастопольською міською Радою за платіжним дорученням № 745 від 07.12.2011.
Суддя В.Є. Кравченко