ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2006                                                                                                         Справа № 18/138 

 

  

         Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій Н.В.

за участю представників:

прокурора: Кріпак Н.В.- старший прокурор відділу

позивача: не явився

відповідача: не явився

                                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “БНБ” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 року по справі №18/138

               за позовом: заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ), заявленого в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

               до: товариства з обмеженою відповідальністю “БНБ” (м. Дніпропетровськ)

        про: зобов’язання повернути земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 року по справі №18/138 (суддя Петрова В.І.) був частково задоволений позов заступника прокурора Дніпропетровської області, заявлений в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, до товариства з обмеженою відповідальністю „БНБ” (м. Дніпропетровськ) про зобов’язання повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану по бульвару Слави, 28 у м. Дніпропетровську та приведення самовільно зайнятої земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованих об’єктів (кафе площею 168,5 кв.м. і кіоску площею 14,7 кв.м.). Зазначеним рішенням суду було зобов’язано відповідача привести самовільно зайняту земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованих об’єктів (кафе площею 168,5 кв.м. і кіоску площею 14,7 кв.м.). В іншій частині позову було відмовлено. Крім того, з відповідача було стягнуто державне мито і інформаційно-технічні послуги.

Відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю „БНБ” (м. Дніпропетровськ), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій  просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 року по справі №18/138 і відмовити у позові у повному обсязі. Скаржник зазначає, що рішення суду було прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи і з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Відповідач згідно з договором від 17.02.2004 року має у користуванні на умовах оренди земельну ділянку, загальною площею 0,1791 га для фактичного розміщення магазину, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 28. Строк оренди встановлений до 08.10.2018 року. На цій ділянці розташований магазин „Сузір’я”, власником якого є відповідач. У 2005 році для забезпечення господарської діяльності відповідачем без відповідного узгодження проектної документації були збудовані літнє крите кафе (літ. Б-1) і кіоск (літ. В-1), балансова вартість яких складає 25650,50 грн. Земельна ділянка, на якій були збудовані дані об’єкти, знаходиться у користуванні відповідача на підставі зазначеного договору оренди, тому посилання суду на те, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, не є обґрунтованими. Норми права, на які послався суд у мотивувальній частині рішення –ст.376 ЦК України, ст.24 Закону України „Про планування і забудову території” не збігаються з висновком суду, який був зроблений у резолютивній частині, і не передбачають приведення самовільно зайнятої земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення самовільно побудованих об’єктів. Крім того, судом не встановлена можливість пред’явлення прокурором позову у даній справі в інтересах територіальної громади м. Дніпропетровська в особі її представницького органу –міської ради, яка є суб’єктом права комунальної власності стосовно належних їй земельних ділянок. До того ж  в силу ст.376 ЦК України первісним у даному випадку є спір про право власності. Цей спір розглядається господарським судом –справа №16/123(12/13), але місцевий господарський суд не зупинив розгляд справи за клопотанням відповідача.

24 жовтня 2006 року від відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги, у якому зазначено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2006 року були внесені зміни до п.1.3 Договору оренди земельної ділянки від 17.02.2004 року і замість пункту 1.3 Договору в редакції: „Передбачене використання земельної ділянки за цим договором: фактичне розміщення магазину” зазначений пункт викладений у редакції: „Передбачене використання земельної ділянки за цим договором: фактичне розміщення магазину та літнього кафе з кіоском”. Дане рішення набуло законної сили 28.07.2006 року і у апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося. Скаржник також звертає увагу суду на ту обставину, що 02.10.2006 року рішенням Індустріального суду Дніпропетровської області у справі №2-2398/2006 за апелянтом –ТОВ „БНБ” визнано право власності на об’єкти нерухомого майна: літнє крите кафе (літ. Б-1), кіоск (літ. В-1), що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, бульвар Слави, 28. Зазначене судове рішення набрало законної сили. В силу ст.35 ГПК України рішення господарського суду і факти, встановлені рішенням суду з цивільної справи є обов’язковими, тому підстави для звільнення земельної ділянки та знесення побудованих об’єктів –кафе і кіоску, відсутні. Крім того, скаржник зазначив, що не може прийняти участь у розгляді апеляційної скарги з поважних причин.

У судове засідання 24.10.2006 року представник відповідача не явився, хоча був повідомлений про час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №7025578). Беручи до уваги, що неявка представника скаржника не перешкоджає перегляду справи по суті, справа переглядалася без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позивач –Дніпропетровська міська рада –відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судове засідання не явився. Беручи до уваги, що позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №7025586), неявка представника позивача не перешкоджає перегляду справи по суті, справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Прокурор у відзиву на апеляційну скаргу зазначив, що відповідач жодного разу не з’являвся у судові засідання до місцевого господарського суду. Позовну заяву заявлено прокурором на підставі ст.121 Конституції України та Закону України „Про прокуратуру”. Земельна ділянка була виділена відповідачу по фактичному розміщенню магазину у спільну оренду. Відповідач мав право використовувати надану йому земельну ділянку тільки за цільовим призначенням, тобто по фактичному розміщенню магазину. Але відповідачем здійснено самовільне будівництво літнього кафе і кіоску та була самовільно зайнята земельна ділянка. Власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, і не надавала згоду на таке будівництво, тому спірні будівлі (кафе і кіоск) підлягають знесенню.

У судовому засіданні був оглянутий оригінал інвентарної справи, який наданий прокурором на вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухав прокурора, переглянувши матеріали справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 08.10.2003 року №160/12 „Про передачу земельної ділянки по бульвару Слави, 28 у спільну оренду товариству з обмеженою відповідальністю „БНБ”, код ЄДРПОУ 24239585, по фактичному розміщенню магазину” були затверджені матеріали земельно-кадастрової інвентаризації, розроблені ДП „Дніпропетровський міський центр державного земельного кадастру” і вирішено передати земельну ділянку, площею 0,1791 га (кадастровий номер 1210100000:03:050:004) у спільну оренду строком на 15 років ТОВ „БНБ” по фактичному розміщенню магазину за адресою: бульвар Слави, 28. Крім того, зазначеним рішенням була встановлена частка користування земельною ділянкою, яка не підлягає окремому відчуженню та виділенню в натурі –15,16% або 0,0272 га, код цільового використання землі 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги).

На підставі зазначеного рішення 17.02.2004 року між Дніпропетровською міською радою і ТОВ „БНБ” був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець (Дніпропетровська міська рада) передає, а орендар (ТОВ „БНБ”) приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди частку (15,16%) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,1791 га (площа частки – 0,0272 га), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, бульвар Слави, 28 та зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:03:050:004 під фактичне розміщення магазину на строк до 08.10.2018 року. Зазначеним договором були передбачені обмеження та обтяження на використання земельної ділянки, у тому числі: здійснювати будівництво будівель та споруд за письмовою згодою Орендодавця відповідно до проектів, затверджених та погоджених у встановленому порядку за умови отримання відповідних дозволів (п.4.2 договору). Крім того, договором орендарю надано право за згодою орендодавця зводити у встановленому законом порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будинки та споруди (п.5.3.2). У той же час орендар зобов’язаний використовувати надану земельну ділянку відповідно до її цільового призначення з урахуванням вимог п.1.3 Договору, тобто для фактичного розміщення магазину (п.5.4.3).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2006 року по справі №10/185-06 за позовом ТОВ „БНБ” до Дніпропетровської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –комітету земельних відносин міської ради була змінена редакція п.1.3 Договору оренди земельної ділянки від 17.02.2004 року „Передбачене використання земельної ділянки за цим договором: фактичне розміщення магазину” на „Передбачене використання земельної ділянки за цим договором: фактичне розміщення магазину та літнього кафе з кіоском”. При цьому, будь-які зміни у рішення Дніпропетровської міської ради від 08.10.2003 року №160/12 „Про передачу земельної ділянки по бульвару Слави, 28 у спільну оренду товариству з обмеженою відповідальністю „БНБ”, код ЄДРПОУ 24239585, по фактичному розміщенню магазину” внесені не були.

Відповідач є власником магазину, що розташований на земельній ділянці, що підтверджується договором №88/К купівлі-продажу комунального майна від 22.02.1996 року, відповідно до якого товариство покупців „БНБ” (правонаступником якого є відповідач) купило комунальне майно державного комунального підприємства роздрібної торгівлі магазину №418 (з приміщенням) як цілісний майновий комплекс загальною площею 162,6 кв.м.; актом передачі комунального майна від 19.04.1996 року; свідоцтвом про власність №667 від 19.04.1996 року, технічним паспортом на магазин та іншими матеріалами справи і не спростовується позивачем.

У 2005 році відповідач без узгодження проектної документації збудував літнє крите кафе (літ. Б-1), площею 168,5 кв.м. і кіоск (літ. В-1), площею 14,7 кв.м., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі договорами підряду та даними про самовільне будівництво міжміського бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, після будування кафе і кіоску фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідача складає: 162,6 кв.м. (площа магазину за договором купівлі-продажу комунального майна №88/К від 22.02.1996 року) + 168,5 кв.м. (площа літнього критого кафе літ. Б-1) + 14,7 кв.м. (площа кіоску літ. В-1) = 345,8 кв.м. Площа земельної ділянки, яка була надана в оренду згідно договору оренди земельної ділянки від 17.02.2004 року складає 272 кв.м. Тобто 73,8 кв.м. земельної ділянки (345,8 –272 = 73,8) є самовільно зайнятою земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, побудовані відповідачем літнє крите кафе і кіоск є самочинним будівництвом.

Згідно ч.3 і 4 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №16/123(12/13) було відмовлено ТОВ „БНБ” у позові про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, а саме: літнього критого кафе (літ. Б-1), площею 168,5 кв.м. і кіоску (літ. В-1), площею 14,7 кв.м. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у цій справі від 19.10.2006 року зазначене судове рішення залишено без зміни. За таких обставин самовільно збудовані об’єкти підлягають знесенню ТОВ „БНБ” (особою, яка здійснила самовільне будівництво).

Як вбачається із матеріалів справи і про що зазначено вище, для будівництва літнього кафе і кіоску позивачем була самовільно зайнята земельна ділянка у розмірі 73,8 кв.м.

Згідно ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Оскільки факт самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 73,8 кв.м. підтверджений матеріалами справи, позовні вимоги щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки підлягають задоволенню в частині площі земельної ділянки, яку відповідач використовує без відповідних правовстановлювальних документів.

За таких обставин рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи і підлягає скасуванню, а позовні вимоги –частковому задоволенню.

Доводи скаржника щодо того, що Дніпропетровська міська рада не є належним позивачем у справі є помилковими, оскільки в силу п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.    

Не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2006 року по справі №10/185-06, яким була змінена редакція п.1.3 Договору оренди земельної ділянки від 17.02.2004 року з „Передбачене використання земельної ділянки за цим договором: фактичне розміщення магазину” на „Передбачене використання земельної ділянки за цим договором: фактичне розміщення магазину та літнього кафе з кіоском”, оскільки побудовані відповідачем об’єкти є в силу ст.376 ЦК України є самочинним будівництвом і порядок їх оформлення (знесення) регулюється саме нормами Цивільного кодексу України. Земельна ділянка надавалася відповідачу під фактичне розміщення магазину, тобто не була відведена (на момент її відведення) для будівництва кафе і кіоску. Внесення змін до договору у судовому порядку не також не може бути підставою для застосування судом ч.3 ст.376 ЦК України, оскільки у встановленому законом порядку (а такий порядок визначений Земельним кодексом України) земельна ділянка під уже збудоване майно не надавалася.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2006 року по справі №2-2398/2006 за ТОВ „БНБ” було визнано право власності на об’єкти нерухомого майна: літнє крите кафе (літ. Б-1) і кіоск (літ. В-1). Зазначене судове рішення також не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, так як знесення майна, яке є самочинним будівництвом, здійснюється у тому випадку, коли власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво (ч.4 ст.376 ЦК України). У справі, яка розглядалася Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, власник земельної ділянки не був залучений до участі у справі, тобто суд не мав можливості вислухати згоду чи заперечення останнього. Щодо факту наявності встановленого судом права власності на об’єкти, то ст.376 ЦК України не пов’язує наявність права власності на самочинне будівництво із відповідальністю за його здійснення, оскільки для реєстрації самочинно побудованих об’єктів за особою, що їх будувала, необхідно згода власника земельної ділянки, а не будь-яких інших осіб. Така згода відсутня. Крім того, Дніпропетровський апеляційний господарський суд також враховує, що в силу ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Оскільки державна реєстрація права власності станом на день прийняття постанови не відбулася, у відповідача не виникло право власності на літнє кафе і кіоск. Рішення місцевого загального суду є тільки підставою для здійснення такої реєстрації.   

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „БНБ” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08 червня 2006 року у справі №18/138 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „БНБ” (м. Дніпропетровськ, ж/м Сокіл-2, бульвар Слави, 28, код ЄДРПОУ 24239585) знести самочинно побудовані об’єкти: літнє крите кафе (літ. Б-1), площею 168,5 кв.м. і кіоск (літ. В-1), площею 14,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Сокіл-2, бульвар Слави, 28.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „БНБ” (м. Дніпропетровськ, ж/м Сокіл-2, бульвар Слави, 28, код ЄДРПОУ 24239585) повернути Дніпропетровській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку, площею 73,8 кв.м., яка розташована у м. Дніпропетровську, ж/м Сокіл-2, бульвар Слави, 28.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „БНБ” (м. Дніпропетровськ, ж/м Сокіл-2, бульвар Слави, 28, код ЄДРПОУ 24239585) в доход державного бюджету (отримувач платежу –відділення державного казначейства України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, код 24246786, МФО 805012) державне мито у сумі 85 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „БНБ” (м. Дніпропетровськ, ж/м Сокіл-2, бульвар Слави, 28, код ЄДРПОУ 24239585) на користь державного підприємства „Судовий інформаційний центр” (м. Київ, пр. Перемоги, 44, код ЄДРПОУ 30045370) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий                                                                                            О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                        Л.О.Лотоцька

                                                                                                                                   Р.М. Бахмат

(постанова виготовлена у повному обсязі 25.10.2006 року)

з оригіналом згідно.

Помічник судді                                                                           М.В. Юрченко

25.10.2006р.