Справа № 2-579/12

 РІШЕННЯ  

іменем України

 24.01.2012

Деснянський районний суд м.Києва

в складі головуючого  -                              судді Смирнової Є.П.,

при секретарі                                          Грей О.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду

цивільну справу за позовом

                                                            ОСОБА_1 до

                                                            ОСОБА_2, -

                                                            3-ті особи: Приватний нотаріус КМНО

                                                            ОСОБА_3,

Головне управління юстиції  у м. Києві, -

про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати недійсним заповіт, складений її сестрою ОСОБА_4  та посвідчений  27.04.2010 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 за реєстровим № 1280.

При цьому позивачка вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 82 років померла її сестра ОСОБА_4, після смерті якої залишилося спадкове нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 та інше майно.

Як зазначає ОСОБА_1, останні 7 місяців до смерті ОСОБА_4 вона проживала разом з нею та доглядала її, так як за станом свого здоров’я сестра не могла дати собі раду, а чоловіка та дітей у неї не було. Єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_4 є вона – рідна сестра померлої.

Приблизно за 5 місяців до смерті ОСОБА_4, скориставшись її (позивачки) безграмотністю, її колишня невістка ОСОБА_2, оформила на себе доручення від померлої ОСОБА_4 для того, щоб приватизувати квартиру, в якій мешкала померла.

Позивачка зазначає, що після смерті сестри, на її прохання повернути правовстановлюючі документи на квартиру та свідоцтво про смерть для вступу у спадщину, відповідачка реагувала обіцянками та ніяких дій  не вчиняла, зволікаючи з часом.   Припускаючи, що ОСОБА_2 може вчинити дії щодо привласнення вищевказаної квартири, вона  направила до 15-ї Київської державної нотаріальної контори  заяву, в якій зазначила, що вона є єдиною спадкоємицею за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4  Отримавши відповідь на свою заяву, вона дізналася, що померла залишила заповіт на все своє майно, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, на іншу особу. Як пізніше стало відомо, цією особою є відповідачка ОСОБА_2  

Як вказує ОСОБА_1, її сестра була хвора, мала психічні розлади та за станом свого здоров’я не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Знаючи про це, відповідачка обманним шляхом оформила заповіт на себе, після смерті ОСОБА_4 про цей факт не повідомила, та таємно оформила квартиру на себе.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просить задовольнити її вимоги.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 проти позову заперечують, посилаючись на те, що на час укладання оспорюваного заповіту спадкодавець ОСОБА_4 діяла з власної волі, усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.  Крім того, зазначили, що відповідачка разом зі своїм чоловіком, який є сином позивачки ОСОБА_1  систематично відвідували ОСОБА_4 та надавали їй відповідну допомогу, оскільки остання одна проживала в м.Києві, мала поганий зір та хворі ноги, у зв»язку з чим на вулицю не виходила. У 2010 році захворів чоловік відповідачки, який потребував догляду, і вона не мала можливості приїжджати до м.Києва, тому попросила позивачку, щоб та приїхала на деякий час та доглянула сестру.

Як вказує відповідачка, ОСОБА_4 дуже любила свого племінника та завжди казала, що свою квартиру віддасть йому. Знаючи, що племінник дуже хворий, вона виявила бажання скласти заповіт на неї (відповідачку), при цьому надала їй доручення для збору та оформлення необхідних для цього документів.

Крім зазначеного, представник відповідачки – ОСОБА_7 вважає  вимоги ОСОБА_1 недоведеними, а посилання на положення ст. 230, ч.2 ст.1257 ЦК України, як підставу для визнання заповіту недійсним, – необгрунтованими.

Посилаючись на викладені обставини, відповідачка та її представник ОСОБА_7 просять відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Третя особа - приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3, будучи присутньою в судовому засіданні,  заперечує проти  позовних вимог ОСОБА_1  При цьому  зазначила, що при посвідченні оспорюваного заповіту, нею було встановлені особи заповідача та присутніх свідків, а також перевірено їх дієздатність. У зв’язку із хворобою ОСОБА_4, за її дорученням та у її присутності текст заповіту був підписаний ОСОБА_8 Оскільки ОСОБА_4 погано бачила, то заповіт був повністю прочитаний їй уголос  до його підписання у присутності запрошених свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Посилаючись на викладені обставини, приватний нотаріус ОСОБА_3 просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Представник 3-ї особи - Головного управління юстиції  в м. Києві просить розглядати справу у його відсутність ( а.с. 26).

          Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, позивачка ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 5,6).

          На час смерті померла ОСОБА_4 з 1977 року була зареєстрована та проживала в квартирі АДРЕСА_1, яку вона заповіла 27.04.2010 року ОСОБА_2 разом з усім своїм майном. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1280 (а.с. 34).

          Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що на час складення заповіту її сестра була хвора, мала психічні розлади та за станом свого здоров’я не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Знаючи про це, відповідачка обманним шляхом оформила заповіт на себе, після смерті ОСОБА_4 про цей факт не повідомила, та таємно оформила квартиру на себе.  На думку ОСОБА_1 та її представників, відповідно до  вимог ст. 230, ч.2 ст.1257 ЦК України  заповіт ОСОБА_4, складений на ім»я відповідачки, має бути визнаний недійсним.

          Суд вважає вказані доводи ОСОБА_1 та її представників необґрунтованими, виходячи з наступного.

           Статтею 1247 ЦК України, зі змінами від 21.09.2010 року, визначені загальні вимоги до форми заповіту, а саме: заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання.

          Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст. 207 ЦК України

          Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст.1251-1252 цього Кодексу.

          Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у ч.3 ст. 1247 Ц України, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

           Відповідно до вимог ст.1248 ЦК України, при посвідченні заповіту нотаріусом, він може бути написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

            Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

           Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (згідно положень статті 1253 цього Кодексу).

          Відповідно до ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

           За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

          Судом встановлено, що  заповіт  від імені ОСОБА_4 складений по формі та посвідчений відповідно до вимог ст.ст. 1247,1248,1253 ЦК України. При  складанні заповіту та його посвідченні приватним нотаріусом ОСОБА_3 були дотримані вищезазначені вимоги цивільного законодавства України та Закону України «Про нотаріат».

          Судом також встановлено, що на час укладання оспорюваного заповіту, складеного  ОСОБА_4 27.04.2010 року, остання діяла з власної волі, усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

          Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а також поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які зазначили, що заповідач ОСОБА_4 на момент складання та підписання заповіту на ім’я ОСОБА_2 підвердила у їх присутності своє бажання заповідати  належну їй квартиру ОСОБА_2 та у зв»язку з неможливістю підписати заповіт особисто,  висловила прохання, щоб від її імені заповіт підписала ОСОБА_8

            В судовому засіданні  також були допитані в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які проживають в одному будинку, що і покійна ОСОБА_4, а також свідок ОСОБА_11, яка знала покійну з 1990 року та часто відвідувала її та передавала передачі від сестри ОСОБА_1 Зазначені свідки підтвердили, що ОСОБА_4 проживала одна, мала поганий зір та хворі ноги і за станом здоров»я потребувала сторонньої допомоги.

Крім того, вищевказані свідки зазначили, що ОСОБА_4 дуже любила свого племінника – чоловіка відповідачки, який є також сином позивачки ОСОБА_1, та завжди казала, що свою квартиру віддасть йому. Проживаючи в іншому місті, відповідачка з чоловіком періодично відвідували ОСОБА_4, допомагали їй, в той  час як зі своєю сестрою ОСОБА_1 покійна дружні стосунки не підтримувала.

            Пояснення вказаних свідків суд приймає до уваги, оскільки вони узгоджуються між собою та не суперечать  іншім зібраним по справі доказам.

           Враховуючи пояснення свідків та аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що  позивачкою  не доведено, що заповіт складений 27.04.2010 року її сестрою ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 та зареєстрований за реєстровим № 1280,  був складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а також те, що  волевиявлення заповідача ОСОБА_4 не було вільним та не відповідало її волі.

           Посилання  ОСОБА_1 та її представників на вимоги ст. 230 ЦК України суд вважає необгрунтованими, оскільки вказана стаття хоча і зазначає правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, однак, виходячи зі змісту цієї статті  правовідносини стосуються сторін у дво- чи багатосторонніх правочинах (договорах), в той час як заповіт є одностороннім правочином.

          Згідно ч.3 ст.202 ЦК України одностороннім право чином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

          Односторонній правочин може створювати обов»язки лише для особи, яка його вчинила.

          Односторонній правочин може створювати обов»язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

           Відповідно до вимог ст.1233, ч.1 ст.1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

           Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

           Як вбачається з повідомлення Київської міської психоневрологічної лікарні № 2, згідно архівних даних ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на обліку у лікаря-психіатра з 1998 року по теперішній час не перебувала (а.с.42).

           Як зазначили сторони, померла  протягом свого життя не зверталась за медичною допомогою до поліклініки за місцем свого проживання та інших медичних установ, у зв»язку з чим медичної картки не мала.

            Інших доказів в обґрунтування своїх доводів  щодо недієздатності ОСОБА_4 на час посвідчення нею заповіту позивачка ОСОБА_1  суду не надала.

            При таких обставинах доводи ОСОБА_1 та її представників про те, що ОСОБА_4 була хвора, мала психічні розлади та за станом свого здоров»я не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд вважає недоведеними.

           Посилання позивачки на те, що відповідачка обманним шляхом оформила заповіт на себе та після смерті ОСОБА_4 цей факт їй не повідомила, а таємно оформила квартиру на себе,  виходячи з вищезазначених  вимог Закону, не є підставою для визнання заповіту недійсним.

           Враховуючи викладені обставини, суд  вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими та не знаходить підстав для задоволення  її позову.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 57-60, 79, 88, 213, 214, 218 ЦПК України, ст. 1257 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, складеного  27.04.2010  року ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрованого в реєстрі за № 1280, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: