Справа № 2-а-1838/12
Саратський районний суд Одеської області
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2012 року с.м.т. Сарата
суддя Саратського районного суду Одеської області Смірнова І.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в смт. Сарата Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі, Одеської області про визнання протиправною відмови виплачувати державну соціальну допомогу як дитині війни та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі щодо виплати йому державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити йому щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з квітня по вересень 2011 року, у загальній сумі 1375 гривень 20 копійок. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він є дитиною війни і, згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач з квітня по вересень 2011 року, у передбаченому законом розмірі, щомісячну державну соціальну допомогу йому не виплатив, що порушує його законні права на належний соціальний захист.
Він звертався до відповідача з вимогою здійснити відповідні нарахування, але йому було відмовлено.
Представник відповідача позов не визнав, заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях, посилаючись, зокрема на те, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсія чи державна соціальна допомога, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком; ст. 7 вказаного закону передбачено, що фінансове забезпечення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діяла до 01 січня 2008 року, відновила свою чинність з 22.05.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 щодо неконституційності п/п п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, ст. 6 була викладена в новій редакції; ця норма втратила чинність та не підлягає застосуванню. В подальшому до 23.07.2011 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції 18.11.2004 року не змінювалася та її дія не зупинялась. 14.06.2011 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» п.7 якого встановлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються в порядку та розмірах встановлених КМУ виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вказаного Закону була прийнята постанова КМУ № 745 від 06.07.2011 року п. 6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії з 23 липня 2011 року виплачується соціальна допомога в порядку та розмірах виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
У судове засідання позивач не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача не з’явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його
- 2 -
відсутності, позов не визнав, з підстав викладених в письмових запереченнях.
Згідно ч. 4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Саратському районі. Як видно із листа та довідок Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі, відповідач з 01 січня 2010 року щомісячно виплачує позивачу як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що складає 49 гривень 80 копійок.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Згідно ст. 6 вказанного закону дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону № 2195-IV і ч. 1 ст. 6 викладена в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни." Розмір вказаної надбавки відповідно до ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-Х11 від 22 жовтня 1993 року, для учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни становив 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для інших учасників війни - 10%.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо внесення змін до ст.6 Закону № 2195-IV (в редакції від 28 грудня 2007 року) були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України.
Оскільки редакція ст. 6 Закону № 2195-ІV від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з 22 травня 2008 року, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 152 Конституції України, відновилася попередня редакція цієї статті, яка встановлює право позивача, як дитини війни, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дана редакція ст. 6 Закону №2195-ІV діє і до цього часу.
Таким чином, в період дії зазначеної норми в порушення принципу пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили над підзаконними актами, якими є постанови Кабінету Міністрів України, відповідач нараховував та виплачував позивачу підвищення до пенсії не у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-ІV, а у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка суттєво звужує право позивача щодо розміру належного підвищення.
Згідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до п.7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011р.» від 14.06.11р. № 2491-VI, який набрав законної сили 19.06.11р. було
- 3 -
установлено, що у 2011р. норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011р.
На виконання п.7 Закону України №3491-VI від 14.06.11р. «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 06.07.11р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», згідно п. 1 якої установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн.
Оскільки, зазначена Постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 23.07.11р., тому право позивача на здійснення перерахунку державної соціальної допомоги, як дитині війни, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.04.11р. до 22.07.11р. з урахуванням виплаченого, підлягає задоволенню.
Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп від 26 грудня 2011 року щодо відповідності Конституції України п.4 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” визнано що п.4 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону не суперечить п.6 ч.1 ст. 92, ст. ст. 116,177 Конституції України. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі „Ейрі проти Ірландії“ констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії“ від 12 жовтня 2004 року.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Конституційний Суд України виходив із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України) обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов’язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України – органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6, 22, 46 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитина війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Як видно з абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати
- 4 -
до пенсії, яка передбачена Законом № 2195-IV, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
На підставі вищевикладенного суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу 30% надбавки до пенсії як особі, яка має статус “дитина війни” за період з 01.04.11 року по 22.07.11 року є неправомірною, а тому порушене право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни підлягає захисту у межах заявлених позовних вимог шляхом зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги за період з 23 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року в частині зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу "дітям війни", а також позовні вимоги у конкретно визначеній сумі не підлягають задоволенню так, як питання про розрахунок розміру таких виплат відносяться до компетенції відповідача, який надав документальне підтвердження відсутності фінансування.
Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 22, 46, 55, 58 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 року, ст.ст. 7, 9, 11, 13, ч. 1 ст. 41, ч.1 ст. 94, ч.4 ст. 122, ст.ст. 159 - 163, 167, 256 КАС України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік» від 23.12.2010 року, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, постановою КМУ від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв’язку із застосуванням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 11.12.2011 року,
суд
П О С Т А Н О В И В :
адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області – задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі, Одеської області, щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як “дитині війни” за період з 01 квітня по 22 липня 2011 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі, Одеської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 невиплачену державну соціальну допомогу, у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, як “дитині війни”, у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, за період з 01 квітня по 22 липня 2011 року включно, з урахуванням сум виплачених за даний період.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі три гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Саратський районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії
Суддя І. О. Смірнова