Справа №1-330/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Левченко

Номер провадження 11/1890/64/12 Суддя-доповідач - Забара

Категорія - 62

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Забари І. К.,

суддів -  Олійника  В. Б.,  Сахнюка  В. Г.,

з участю прокурора -  Кононової Л.Ф.

захисника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2011 року,  яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений:

за ч.2 ст.365-1 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності на строк 2 роки,

за ч.2 ст.366 КК України до позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності на строк 1 рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вказаних злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків  на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності на строк 2 роки.

На підставі п.3,4 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв’язку з закінченням строків давності.

В задоволенні цивільного позову ПАТ «Концерн-Електрон» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 450 грн. 24 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

На підставі договору від 15.09.91 року між Заводом «Тракторозапчастина» (м. Ромни) та акціонерним товариством «Концерн-Електрон» в особі Науково-промислово-комерційного об'єднання «Електрон» - філії акціонерного товариства «Концерн-Електрон», завод продав товариству «Концерн-Електрон» торговий зал магазину «Радіотовари» зі всіма підсобними приміщеннями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Сторони після виконання умов договору 25.05.93 року підписали акт безоплатної передачі завершених капіталовкладень вбудовано-прибудованого  магазину  «Радіотовари»  по  АДРЕСА_2.

Даний акт приймання-передачі з боку акціонерного товариства «Концерн-Електрон» укладено Техно-торговим центром «Електрон» в м. Ромни, що являвся структурним підрозділом Промислово-комерційної фірми «Електрон» м. Суми, та підписаний керівником ТТЦ «Електрон» м. Ромни Колодненком М.А. У той же час ПКФ «Електрон» м. Суми на той час була структурним підрозділом ПКФ «Електрон» м. Київ - дочірнього підприємства акціонерного товариства «Концерн-Електрон».

На підставі договору від 15.09.91 року та акту передачі приміщення Державним комунальним підприємством «Роменське МБТІ» 19.09.93 року проведено первинну реєстрацію права власності на вказане приміщення за ТТЦ «Електрон» м. Ромни та акціонерне товариство «Концерн-Електрон» набуло власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2.

За рішенням правління акціонерного товариства «Концерн-Електрон» від 07.02.96 року у м. Суми створене дочірнє підприємство концерну: Промислово-комерційна фірма (ПКФ) «Електрон» шляхом реорганізації ПКФ «Електрон» у м. Київ, яка являлася дочірнім підприємством акціонерного товариства «Концерн-Електрон». У повне господарське відання ПКФ «Електрон» у м. Суми було передане майно, виділене зі складу майна ПКФ «Електрон» м. Київ, і належне на праві власності акціонерному товариству «Концерн-Електрон».

Пунктом 1.1. Статуту ПКФ «Електрон» м. Суми передбачено, що промислово-комерційна фірма «Електрон» м. Суми є дочірнім підприємством АТ «Концерн Електрон», яке створене на майні   товариства   і   є   правонаступником   реорганізованого   дочірнього   підприємства ПКФ «Електрон» м. Київ.

У складі ПКФ «Електрон» м. Суми продовжив діяти структурний підрозділ без статусу юридичної особи - Техно-торговий центр «Електрон» м. Ромни, який мав відокремлений баланс, розрахункові рахунки і на праві господарського відання володів майном, що належало на праві власності акціонерному товариству «Концерн-Електрон», зокрема - придбаним на підставі договору від 15.09.91 року нежитловим приміщенням, розміщеним за адресою: АДРЕСА_2.

Будучи, відповідно до наказу президента ВАТ «Концерн-Електрон» №7-к від 27.05.1999 року директором ПКФ «Електрон» м. Суми, ОСОБА_3, маючи адміністративно-господарські і організаційно-розпорядчі функції, будучи службовою особою, отримавши приблизно у вересні 1999 року пропозицію від директора ТТЦ «Електрон» м. Ромни Колодненка М.О. вирішити питання про відокремлення ТТЦ «Електрон» від ПКФ «Електрон» м. Суми та створення самостійного підприємства з правами юридичної особи, ОСОБА_3, якому було достовірно відомо те, що для виділення зі складу ПКФ «Електрон» м. Суми ТТЦ «Електрон» м. Ромни необхідно отримати згоду правління ВАТ «Концерн-Електрон», не звернувшись за відповідним дозволом та не отримавши його, тобто явно виходячи за межі своїх службових повноважень, визначених статутом ПКФ «Електрон» м. Суми і службовим контрактом, 06.10.1999 року видав наказ №33 про виділення ТТЦ «Електрон» м. Ромни зі складу ПКФ «Електрон» м. Суми разом з усім майном, що знаходилося на балансі ТТЦ та лист №54 Роменському міському голові про те, що ПКФ «Електрон» не заперечує проти виходу Роменського ТТЦ «Електрон» зі складу ПКФ «Електрон» і перетворення ТТЦ в самостійне підприємство і наділяє новостворене підприємство статутним фондом в розмірі 3,3 тис. грн. та нежитловим приміщенням (магазином).

З метою створення видимості законності свого рішення, ОСОБА_3 до наказу №33 від 06.10.1999 року, вніс завідомо неправдиві дані про те, що виділення ТТЦ зі складу ПКФ «Електрон» проведене на підставі рішення правління ВАТ «Концерн-Електрон» №8 від 05.10.1999 року. В той же час, фактично засідання правління ВАТ «Концерн-Електрон» 05.10.1999 року не проводилося.

Таким чином, на підставі виданих ОСОБА_3 наказу №33 від 06.10.1999 року і листа №54 від 06.10.1999 року, якими були посвідчені факти, що мають юридичне значення, відбулося незаконне виділення ТТЦ «Електрон» м. Ромни зі складу ПКФ «Електрон» і створення за рахунок безоплатно переданого майна, належного ВАТ «Концерн-Електрон», окремої юридичної особи – колективного підприємства «Техно-торговий центр «Електрон», яке було зареєстроване відповідно до розпорядження Роменського міського голови №19 від 20.01.2000 року.

У подальшому, на виконання рішення виконавчого комітету Роменської міської ради №256 від 18.08.2004 року колективному підприємству «Техно-торговий центр «Електрон» видане свідоцтво про право власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_2, яке 07.02.1996 року за рішенням правління акціонерного товариства «Концерн-Електрон» було передано у повне господарське відання ПКФ «Електрон» м. Суми.

Відповідно до висновку експерта вартість зазначеного приміщення станом на 06.10.1999 року складала 178200 грн., отже завдані незаконним відчуженням приміщення матеріальні збитки ВАТ «Концерн-Електрон» більше ніж у 250 разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Усвідомлюючи незаконність своїх дій та бажаючи приховати від правління ВАТ «Концерн-Електрон» факт завдання підприємству матеріальної шкоди, ОСОБА_3 18.01.2000 року і 20.01.2000 року звернувся до ВАТ «Концерн-Електрон» листами №2 і №3 з проханням надати дозвіл на ліквідацію Роменського ТТЦ «Електрон» та передачу йому основних фондів за залишковою балансовою вартістю.

На вимогу ВАТ «Концерну-Електрон» листами №18 і №19 від 20.03.2000 року  ОСОБА_3 надав завірені ним особисто копію балансу ТТЦ «Електрон» на 01.01.2000 року і відомість основних засобів ТТЦ. У вказаній відомості основних засобів наявність нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 умисно приховав.

В поданій апеляції адвокат ОСОБА_2, просить у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально-процесуального закону вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. При цьому мотивує свої вимоги тим, що не було допитано свідка ОСОБА_6; відсутні докази того, що на користь заводу «Тракторозапчастина» були сплачені кошти ВАТ «Концерн-Електрон»; в справі є неналежні докази – ксерокопії деяких документів, долучені слідчим до справи; Роменському ТТЦ «Електрон» приміщення було передано безкоштовно і ніяких коштів ВАТ «Концерн-Електрон» не втратив; для виділення ТТЦ «Електрон» м. Ромни не потрібен був дозвіл ВАТ «Концерн-електрон»; спір між Роменським ТТЦ «Електрон» та Львівським АТ «Концерн-Електрон» щодо приміщення на даний час вирішується в господарському суді; в справі міститься нескасована постанова від 26.10.2006 року про закриття в кримінальній справі матеріалів щодо відчуження нежилого приміщення.

Вислухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_2 про задоволення поданої апеляції, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст.367 КПК України підставою для скасування вироку є невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Стаття 369 КПК України передбачає, що вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Однак, вищезазначені вимоги закону не були належним чином дотримані судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції визнав доведеною вину засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.365-1, ч.2 ст.366 КК України, та дійшов висновку, що ОСОБА_3, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, скоїв перевищення повноважень, тобто дії, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, а також скоїв службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Разом з тим, такі висновки суду першої інстанції є передчасними і з ними колегія суддів погодитись не може, оскільки суд не усунув істотні протиріччя у доказах та у вироку не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Зокрема, ОСОБА_3, не визнаючи свою вину, під час судового слідства вказував, що він в серпні 1999 року своєму заступнику ОСОБА_7 повідомив про звернення Колодненка М.О., на що той сказав йому, що для відокремлення ТТЦ «Електрон» м. Ромни необхідна згода АТ «Концерн-Електрон» та згода іншого підприємства, яке покриє заборгованість ТТЦ «Електрон» м. Ромни перед державою, із заробітної плати та працевлаштує працівників. Колодненко О.М. надав йому довідку підприємства «Пульс» з зобов’язанням погасити заборгованість і працевлаштувати працівників підприємства. ОСОБА_3 доручив ОСОБА_7 підготувати звернення до ВАТ «Концерн-Електрон» з проханням відокремити ТТЦ «Електрон» м. Ромни, після чого підписав це звернення та ОСОБА_7 поїхав у відрядження, щоб отримати згоду ВАТ «Концерн-Електрон» на відокремлення ТТЦ «Електрон» м. Ромни. ОСОБА_7 привіз лист, підписаний віце-президентом ОСОБА_9, в якому було зазначено, що ВАТ «Концерн-Електрон» на підставі рішення правління не заперечує проти відокремлення ТТЦ «Електрон» м. Ромни з основними засобами, які перебувають у них на балансі. Копія рішення правління до листа не додавалась та він не цікавився чи дійсно воно приймалось. Він доручив ОСОБА_7 підготувати наказ на відокремлення ТТЦ «Електрон» м. Ромни, який він потім передав Колодненку М.О. у вересні 1999 року. У квартальному звіті до ВАТ «Концерн-Електрон» їх баланс було зазначено вже без балансу ТТЦ «Електрон» м. Ромни. У них прийняли цей звіт, сказали, що він правильний та в подальшому ніяких претензій до нього не пред’являли.

Однак суд першої інстанції, детально вказавши, чим підтверджуються показання свідка ОСОБА_7, допустивши невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам, не навів доказів, які б спростовували позицію ОСОБА_3 і взагалі не надав оцінки його показанням.

Крім того,  відповідно до п.1 ч.1 ст.374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування, коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови.

Так, в матеріалах справи міститься нескасована постанова помічника прокурора Зарічного району м. Суми від 26.10.2006 року, якою закрито кримінальну справу щодо відчуження ОСОБА_3 приміщення по АДРЕСА_2 у зв’язку з відсутністю у його діях складів злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

В той же час, суд першої інстанції, розглядаючи справу не звернув на це уваги, не вжив передбачених законом заходів до усунення допущених порушень закону, і як результат – постановив вирок, який не відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування.

Що стосується інших доводів апеляції адвоката ОСОБА_2, то колегія суддів, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_3, вважає, що всі вони підлягатимуть об’єктивному дослідженні при новому судовому розгляді справи.

Керуючись ст.362, 366, 367, 374, 377 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію адвоката ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Зарічного районного суду міста Суми від 31 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_3 скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справу направити прокурору Зарічного району м. Суми для організації проведення  додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишити підписку про невиїзд.

СУДДІ:

Забара І. К.        Олійник В. Б.         Сахнюк В. Г.