Справа №2-562 Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв

Номер провадження 22-ц/1890/429/12 Суддя-доповідач - Шевченко

Категорія - 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Шевченка В. А.,

суддів -  Білецького  О. М.,  Таран  С. А.,

при секретарі – Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 грудня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та про встановлення порядку користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом, вказуючи на те, що вони, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, набули право власності на  квартиру АДРЕСА_1 шляхом внесення пайових внесків до житлово-будівельного кооперативу.

У зв’язку з тим, що вказана квартира належить їм на праві спільної сумісної власності як подружжю, позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 її частину.

Крім того він просив також встановити порядок користування цією квартирою з наданням йому житлової кімнати, площею 17, 2 кв. м., а відповідачці - двох ізольованих кімнат, загальною площею 20 кв. м.; кухню, коридор, ванну кімнату і вбиральню просив залишити у їхньому загальному користуванні.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пайові внески за спірну квартиру були сплачені відповідачкою за її особисті кошти в період окремого проживання з позивачем, внаслідок чого спірна квартира належить їй на праві особистої приватної власності.

Втім з таким рішенням погодитися не можна, оскільки його ухвалено з порушенням норм матеріального права і при недоведеності обставин, які суд вважав встановленими.

З матеріалів справи вбачається, що 14 липня 1979 року сторони уклали шлюб, який було розірвано 08 січня 2004 року (а. с.104, 8).

З довідки ЖБК-90 № 9 від 01 вересня 2006 року слідує, що ОСОБА_2 є членом ЖБК № 90. Вступний внесок за трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 3800 крб. сплачено в липні 1990 року, а у листопаді 1992 року була сплачена повна вартість квартири, яка становила 11970 крб. 21 коп. (а. с. 86, 31).

Реєстрація права власності на дане майно на ім’я відповідачки відбулася 26 вересня 2006 року (а. с. 110).

За вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 січня 1992 року позивач відбував покарання в місцях позбавлення волі з дати винесення вироку до 09 червня 1995 року (а. с. 105).

Рішенням цього ж суду від 28 липня 2008 року відповідача виселено з спірної квартири за систематичне порушення правил співжиття (а. с. 111-112).

Наведені дані свідчать про те, що пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 було внесено в період спільного подружнього проживання сторін, що в свою чергу дає підстави вважати її їхньою спільною сумісною власністю.

Це витікає з того, що відповідно до ст. ст. 15, 16 Закону «Про власність» та ст. ст. 22, 28 КпШС України, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває права власності на це майно. Майно ж, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, а їхні частини в ньому є рівними.

Отже при повному внесенні пайових внесків за квартиру у позивача, як особи, яка має право на половину пайових внесків, виникло право власності на 1/2 її частину.

Частиною 2 ст. 28 КпШС передбачалося, що суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Проте, для підтвердження такого факту відповідачка всупереч з вимогами ст. 60 ЦПК не надала належних засобів доказування. Навпаки з її пояснень, у суді апеляційної інстанції слідує, що під час перебування позивача в місцях позбавлення волі й після відбуття ним покарання шлюбні відносини між ними не припинялися.

Саме по собі перебування позивача в місцях позбавлення волі в даному випадку є недостатнім для встановлення тієї обставини, що шлюб між сторонами протягом вказаного вище періоду часу був фактично припинений.

Обставини, встановлені рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 вересня 2004 року про виключення майна з акту опису, на які посилається відповідачка, не можуть братися до уваги, так як вони стосуються лише рухомого майна, придбаного у 1994 році.

Рішення зазначеного суду від 28 липня 2008 року про виселення позивача з спірної квартири теж не має           ніякого преюдиційного значення, оскільки у цьому рішенні констатація того факту, що спірна квартира є власністю ОСОБА_2, без встановлення обставин, які є предметом доказування в даній справі, не позбавляє ОСОБА_1 доводити з передбачених законом підстав своє право на згадану квартиру в іншому процесі.

З огляду на положення ст. 358 ЦК, колегія в інтересах обох сторін та з метою оптимального врегулювання конфліктних ситуацій між ними, вважає за можливе встановити порядок користування квартирою, згідно з яким позивачеві виділити житлову кімнату, площею   17, 2 кв. м, а відповідачці - дві ізольовані кімнати, загальною площею 20 кв. м. із залишенням кухні, коридору, ванної кімнати і вбиральні у їхньому спільному користуванні.

Таким чином оскаржуване  рішення на підставі п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 350 грн. на компенсацію витрат по сплаті судового збору та 120 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції і 228 грн. 65 коп. – на компенсацію витрат по сплаті судового збору в апеляційному суді та на користь держави 8 грн. 50 коп. недоплаченого судового збору в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 грудня 2011 року у даній справі скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та про встановлення порядку користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Встановити порядок користування даною квартирою, надавши ОСОБА_1 в користування житлову кімнату, площею 17, 2 кв. м., а ОСОБА_2 - дві ізольовані кімнати, загальною площею 20 кв. м., а кухню, коридор, ванну кімнату і вбиральню залишити у загальному користуванні сторін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 350 грн. на компенсацію витрат по сплаті судового збору, 120 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції, 228 грн. 65 коп. – на компенсацію витрат по сплаті судового збору в апеляційному суді та на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -