Судове рішення #20885271

Справа № 22-ц-363/12  26.01.2012    09.02.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

     

Справа № 22ц-363/12                  Головуючий у першій інстанції Непша О.І.

Категорія 54                                 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

                                                       У Х В А Л А

                                               Іменем           України  

                                   

26 січня 2012 року                                                                              м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

      головуючого -  Козаченка В.І.,

      суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,   

      при секретарі судового засідання Параконному О.О.,

      за участю:  

      представника позивача Зоріна К.М.,

      відповідача ОСОБА_4,

            розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні    цивільну  справу

                                         за   апеляційною   скаргою

                            військової частини А2488 (далі - ВЧ А2488)

                                                     на  рішення  

Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2011 року

                                                     за  позовом

ВЧ А2488 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди,

                                            В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2010 року ВЧ А2488 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 4364 грн. 40 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що відповідач проходив службу в ВЧ А1895, яка була розформована. Після цього він тимчасово виконував обв’язки  начальника фінансово – економічної служби  ВЧ А2488 та був звільнений зі служби з 21 травня 2007 року. При звільненні ОСОБА_4 в порушенні закону  самостійно провів розрахунок грошової допомоги при звільненні  на оздоровлення з неналежної посади, оскільки за законом повинен був брати в розрахунок  не тимчасову посаду, а останню штатну посаду  – помічника командира  ВЧ А1895. Внаслідок цього відповідач незаконно отримав 3756 грн. 40 коп.

Крім того, ним в період з 30 листопада 2006 року по 24 травня 2007 року  були незаконно, тобто без документів, що підтверджували  вартість витрат, здійснені видатки по компенсації 608 грн. на відрядження, що було встановлено при проведенні ревізії в період з 18 серпня  по 24 жовтня 2008 року. Своїми протиправними діями відповідач завдав збитків ВЧ А2488,  які повинні бути стягнуті з нього.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2011 року  в задоволенні   позову відмовлено.

В апеляційній скарзі  ВЧ А2488 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.  

Відповідач, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.

З’ясувавши обставини справи та вимоги матеріального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи, а також з матеріалів справи №2-379/10, досліджених в апеляційному суді вбачається, що відповідач проходив службу в ВЧ А1895 на посаді  помічника начальника комендатури з фінансово – економічної роботи – начальника фінансово – економічної служби, яка була розформована. Після розформування частини, наказом командира ВЧ А2488 № 243 від 1 листопада 2006 року, відповідача тимчасово допущено  до виконання обов’язків   начальника фінансово – економічної служби  ВЧ А2488. Як виходить  з наказу командира військової частини № 73 від 2 квітня 2007 року, відповідачу надавалася відпустка  за 2007 рік з наступним звільненням зі служби.

Наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандуючого Збройних  Сил України  № 84 від 7 березня 2007 року ОСОБА_4, помічника начальника комендатури з фінансового – економічної роботи – начальника фінансово – економічної служби, звільнено у запас. При звільненні йому була виплачена грошова допомога при звільненні  на оздоровлення, виходячи з окладу начальника фінансово – економічної служби  ВЧ А2488.

Дійшовши висновку про те, що доказів вини відповідача у виплаті вказаної допомоги немає, і відсутні правові підстави для її стягнення, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Є також правильними висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми добових, що були виплачені службовцям, які перебували у ВЧ А2488 в командировках. З акту ревізії і пояснень сторін вбачається, що сума в 608 грн. виплачена за дні, які відповідачем рахувалися як дні прибуття та вибуття службовців з військової частини, з врахуванням дати видачі наказу  командиру ВЧ А2488, без якого військовослужбовці не могли залишити ВЧ А2488. Даних про те, що службовцям оплачувалися витрати пов’язані з проживанням та проїздом суду не надані.

У зв’язку  з чим висновки суду про відсутність  підстав вважати, що саме діями відповідача завдано збитки військовій частині є обґрунтованими.  

Посилання апелянта на неправильність висновків суду безпідставні. Так, суду не надано належних та допустимих доказів (наказів) того, що по – перше відповідач, знаходився у розпорядженні командира, а по – друге, що він на свій розсуд, без погодження з командиром ВЧ А2488 здійснив нарахування  допомоги.

Не надано суду також наказів начальника військової частини про відрядження службовців. Тоді як за твердженням відповідача саме ці накази були підставою для вибуття  службовців з військової частини та  оплатою дня їх вибуття, що не суперечить  п.1.9 і  п.1.25  Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 17 січня 2000 року № 9.

Доводи в апеляційній скарзі відносно неправильного тлумачення судом положень закону щодо строку позовної давності безпідставні.

Так, зі змісту п.п. 4 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» затвердженого постановою Верховної Ради України 23 червня 1995 року № 243/95-ВР вбачається, що позов до особи, яка таку шкоду завдала може бути пред’явлений  в межах строків, визначених законодавством України. Оскільки в даному випадку йдеться про відшкодування шкоди  установі при виконанні особою своїх службових обов’язків, строк  звернення до суду з питання стягнення   матеріальної  шкоди необхідно визначати в один рік  з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, як це передбачено ст. 233 КЗпП України.

Виплата допомоги відповідачу було здійснена за згодою начальника військової частини, якому було відомо застосування відповідачем розрахунку виходячи з посади  начальника фінансово – економічної служби  ВЧ А2488. Про таке свідчить розписка. Тому строк позовної давності обраховується з дати звільнення  відповідача зі служби. Проте, такий строк може бути застосований лише за умов обґрунтованості позову. Суд же відмовив в задоволенні позову по суті.  

Щодо стягнення добових (в стягненні яких відмовлено по суті) то строк пред’явлення цих вимог слід відраховувати з часу проведення ревізії, тобто з 24 жовтня 2008 року. На час звернення до суду річний строк було позивачем пропущено. При цьому пред’явленням попереднього тотожного позову в  червні 2009 року не зупиняє перебігу позовної давності, оскільки ухвалою суду  від 1 жовтня 2010 року  позовна заява залишена без розгляду (ч.1 ст. 265 ЦК України). Отже в разі обґрунтованості цих позовних вимог, строк позовної давності слід було обчислювати саме таким чином.

За викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303,308,315  ЦПК України, колегія суддів

                                                У Х В А Л И Л А:

 Апеляційну скаргу військової частини А2488 відхилити, а рішення  Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2011 року – залишити без змін.

 Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку.

  Головуючий:               

  Судді:


  • Номер: 22-ц/1390/363/12
  • Опис: про стягнення заборгованості за теплопостачання
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 22-ц-363/12
  • Суд: Апеляційний суд Львівської області
  • Суддя: Мурлигіна О.Я.
  • Результати справи: позов (заяву, скаргу) задоволено; Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення без зміни рішення суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.08.2011
  • Дата етапу: 13.02.2012
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація