РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа №  2-345/11

26 серпня 2011 року

Кремінський  районний суд Луганської області в складі головуючого

                                судді                     Акулова Є.М.

                          при секретарі                      Дегтяренко Т.В  

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кремінна цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ЛУТАРА” про зміну формулювання наказів про звільнення, зобов’язання допустити до роботи, поновлення на роботі  та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку

                                                          ВСТАНОВИВ:

      Позивач 25.11.2010 року звернувся до суду з позовом, в якому в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що з 01.08.2009 року був принятий на роботу в якості охоронця до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ЛУТАРА” за строковим трудовим договором. Після декількох переукладень договору, 31.08.2010 року був звільнений із займаної посади за п 2ст 36 КЗпП України, в зв»зку із закінченням строку трудового договору. Вважає звільнення незаконним, оскільки роботодавцем з ним переукладався строковий договір декілька разів, тому такий договір повинен вважатися укладеним на невизначений строк. Просить поновити строк звернення до суду за захистом права, пропущений з поважної причини, позаяк письмово звертався за роз»ясненнями до відповідача, але юридичної адреси його не знав. Крім того, просить скасувати з 31.08.2010 року наказ відповідача про його звільнення, поновити його на роботі з 01 вересня 2010 року, вважати його прийнятим на постійну роботу охоронцем,  стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути з відповідача 1650 грн  на відшкодування завданої йому моральної шкоди та судові витрати у справі.

      У судовому засіданні, після декількох уточнень позовних вимог, позивач просить про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом права, поновлення його на роботі, як охоронця, стягнення 10225,80 грн  середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1650 грн моральної шкоди та судових витрат.

       Позивач вказав, що дійсно при прийомі на роботу був попереджений про укладення саме строкових договорів, їх зміст читав та ставив в них особисті підписи. 30.08.2010 року від зам. директора завода «Аквапласта» ОСОБА_2, на теріторії якого охороняв виробництво «Лутара», дізнався про своє звільнення із закінченням строкового трудового договору. Після цього направив листи до керівництва за роз»ясненням ситуації, але вони повернулися. В кінці вересня 2010 року в бухгалтерії відповідача в м. Лисичанськ отримав заробітну плату за серпень та остаточний розрахунок. Свою трудову книжку на підприємстві отримати не намагався, позаяк вважав своє звільнення незаконним. З наказом про звільнення під розписку ознайомлений не був. Він є пенсіонером, отримує 1400 грн пенсії. Його заробітна плата охоронця складала 730 грн. Після звільнення не хворів, на лікарняному не перебував, але до суду не звертався, позаяк думав, що все владнається. Намагався отримати від роботодавця письмові пояснення, тому направляв листи і пропустив строк.

       Представник позивача підтримав вимоги, вказав на порушення відповідачем вимог  КЗпП України.

       Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що звільнення позивача вважає законним, оскільки вимог КЗпП при звільненні роботодавцем було дотримано. Укладення з охоронцями, в тому числі й з ОСОБА_1, саме строкових трудових договорів обумовлювалося характером наступної роботи та умовами її виконання, на час виконання якої укладалися й договори оренди виробничих потужностей на заводі «Аквапласт»в

м. Кремінна. Наполягає, що позивачем пропущено місячний строк зверннення до суду за захистом прав.

     Свідок ОСОБА_2 пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ЛУТАРА”, яке не має виробничих потужностей в м. Кремінна, декілька разів укладала договори оренди трьох, належних «Аквапласт», приміщень задля організації виробництва. Вона здійснювала на цей період добір охоронців, укладаючи з ними строкові договори. Заробітну платню набраним працівникам сплачувала саме «Лутара»й розрахунки при їх звільнені здійснювала саме вона.

       Вислухавши сторони, вивчивши справу, суд вважає,  що позов  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

           Згідно приписів ч 2 ст 23 КЗпП України, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

           Зідно приписів ч 2 ст 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один, чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

           Підставою припинення  трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 ст 23) крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення, згідно п2ч1ст 36 КЗпП України.    

      Частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору беспосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення - місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачи трудової книжки.

         Згідно вимог ст 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави та поновлення працівника на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

         В п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1994 року з наступними змінами „Про практику розгляду судами трудових спорів” надано роз”яснення, що встановлені ст 228,233 КЗпП України  строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов”язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порущений строк. Передбачений ст 233 КЗпП України  місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний і тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з”ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов”язки сторін.

         Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 25 листопада 2010 року (ас1), після спливу більше ніж 2 місяці з дня звільнення, таким чином пропустивши строки, встановлені КзПП України, для вирішення трудового спору у зв»язку зі звільненням і просить про поновлення пропущенного строку з поважних причин. Враховуючи, що позивач копію наказу про своє звільнення  своєчасно не отримав, суд вважає поважною причину пропуску строку, наведену позивачем, та доцільним поновити йому строк звернення до суду за захистом права.

            Відповідно до роз»яснень, наданих в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду розгляду  судами трудових спорів»судом перевірено законність звільнення позивача.

  Судом встановлено, що сторони у період з 1 серпня 2009 року по 31 серпня 2010 року перебували в трудових відносинах, були відповідно охоронцем орендованого майна «Лутара»на теріторії завода «Аквапласт»в м. Кремінна  та роботодавцем, що підтверджено  відповідним записом у вкладишу трудової книжки позивача (лс 162,197-198), згідно укладених між сторонами строкових трудових договорів від 01.08.2009 року на термін до 31.12.2009 року; з 01.01.2010 року до 30.06.2010 року; з 01.07.2010 року до 31.08.2010 року (лс 164-166).           

    Сторонами визнається і позивачем не оспорюється, що вказані договори укладалися саме на визначений в них строк, на знак розуміння їх змісту та погодження на запропоновані умови праці ним ставилися в договорах особисті підписи. Про майбутнє вивільнення згідно зі спливом строку договору позивач  був обізнаний.

       Позивач звільнений 31.08.2010 року із займаної посади за п 2ст 36 КЗпП України, в зв»зку із закінченням строку трудового договору (ас 163), що відповідає укладеному між сторонами договору.

       Укладення з охоронцями, в тому числі й з ОСОБА_1, саме строкових трудових договорів обумовлювалося характером наступної роботи та умовами її виконання, на час виконання якої укладалися договори оренди «Лутарою»виробничих потужностей на заводі «Аквапласт»в м. Кремінна ( а.с 217-222). Такий висновок підтверджено й показами свідка ОСОБА_2

     З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що переукладення строкових трудових договорів з позивачем не може бути визнано укладенням трудового договору з ОСОБА_1 на невизначений строк. А тому не приймає до уваги посилання позивача в цій частині позову.

      Таким чином, звільнення позивача у зв»язку із спливом строку договору за п 2ст 36 КЗпП України відповідає вимогам трудового законодавства і його права роботодавцем не порушено.

      Враховуючи наведене, всі інші вимоги позивача щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та судових витрат є необгрунтованими  і задоволенню не підлягають.

                     Керуючись   ч2ст23,п2ч1ст36,ч2ст 39-1,ч1 ст 233, ст 235,237-1 КЗпП України,

                                             ст.10,60, ч3ст209,212-215  ЦПК України, суд

                                                             ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

  Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом права.

  В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ЛУТАРА” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягненні моральної шкоди

відмовити за необгрунтованістю.

       Судові витрати віднести за рахунок держави.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                         Суддя:                                                         Є.М. Акулов