Справа № 2-627/11

Провадження № 22-ц/0290/412/2012Головуючий в суді першої інстанції:Сільченко О.В.

Категорія: 25  Доповідач: Стадник І. М.

                  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07.02.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

при секретарі Безрученко Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 28 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся в районний суд з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – МТСБУ) про стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування позову посилався на те, що 5 червня 2010 року на 345 км автодороги Стрий-Знам’янка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю його автомобіля БМВ-520, державний номер НОМЕР_1, в результаті якої автомобіль було пошкоджено, а йому, як його власнику, завдано матеріальної шкоди на суму 20648,51 грн. Цивільно-правова відповідальність водія – винуватця ДТП була застрахована в Акціонерному страховому товаристві «Вексель», яке визнане банкрутом. Оскільки в страховика недостатньо коштів та/або майна для задоволення його вимог, а сам страховик ліквідується, просив стягнути страхове відшкодування в розмірі заподіяної матеріальної шкоди з МТСБУ, яке на його думку має відповідати за такими вимогами.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 28 грудня 2011 року позов задоволено. З МТСБУ стягнуто на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 20648,51 грн., судовий збір в сумі 207 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням представник МТСБУ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції не з’ясував обставини, які мають визначальне значення для справи, невірно встановив правову природу відносин між МТСБУ та позивачем ОСОБА_2, а висновки суду не відповідають обставинам справи та чинному законодавству України.

Представник відповідача Купар І.Ю. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав на умовах, викладених у ній.

Позивач ОСОБА_2, повідомлений в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з’явився, а поважність причини неявки в судове засідання його представника не підтверджена документально. На підставі ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене по справі рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Як встановлено судом і не заперечується особами, які беруть участь в даній цивільній справі, 5 червня 2010 року на автодорозі Стрий-Знам’янка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю позивача, який керував автомобілем БМВ 520, державний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3, який керував автомобілем ГАЗ 531, державний номер НОМЕР_2, що належить ПП «Альма-Віта».

Відповідно до поліса №ВС/9054226 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між Акціонерним страховим товариством «Вексель» та ПП «Альма-Віта» 18 листопада 2009 року укладено договір страхування першого типу, дію якого визначено до 17 листопада 2010 року.

Посилаючись на ухвалу господарського суду м. Києва від 25 липня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2010 року районний суд прийшов до висновку, що АСТ «Вексель» визнано банкрутом, що стверджує про відсутність у страховика коштів для страхової виплати позивачеві.

Виходячи з цього суд застосував ст. 20 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та поклав на МТСБУ обов’язок сплатити страхове відшкодування ОСОБА_2

Проте висновок суду про те, що в АСТ «Вексель» відсутні кошти для задоволення вимог позивача ОСОБА_2 зроблений передчасно та не підтверджений матеріалами справи, а при вирішенні спору суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.8 ст. 1, ст. 6 Закону України від 1 липня 2004 року «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон №1961-IV) страховий поліс це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 20 цього Закону у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов'язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки по договорах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки, для виконання яких у страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами МТСБУ.

Проте особливості банкрутства страховиків визначені Законом України від 14 травня 1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон №2343-ХІІ), згідно з ч. 6 ст. 45 якого у разі визнання господарським судом страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті (продажу майна страховика-боржника як цілісного майнового комплексу, що здійснюється в процедурі санації).

Постановою Господарського суду міста Києва від 18 травня 2010 року (а. с. 54) Акціонерне товариство «Вексель» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Таким чином, договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18 листопада 2009 року, укладений між ПП «Альма-Віта» та АСТ «Вексель» (поліс №ВС/9054226) припинений 18 травня 2009 року як такий, страховий випадок за яким не настав до дати прийняття вищевказаної постанови.

Страховий випадок настав 5 червня 2010 року, тобто після припинення договору страхування.

Посилання позивача на те, що ч. 6 ст. 45 Закону №2343-ХІІ як така, що прийнята раніше і регулює одну і ту ж сферу суспільних відносин, що і ч. 3 ст. 20 Закону №1961-IV, не може бути застосована до спірних правовідносин, колегія суддів відкидає як помилкове.

Так, статтею 20 Закону №1961-IV врегульовано питання чинності договору страхування у разі ліквідації страховика, тоді як статтею 45 Закону №2343-ХІІ передбачено особливості банкрутства страховиків. Крім того, обов’язковою умовою застосування ч. 6 ст. 45 Закону №2343-ХІІ є визнання судом страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до настання страхового випадку.

Ліквідація ж страховика може мати місце і поза процедурою відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, або бути розпочатою після настання страхового випадку, що дійсно унеможливлювало б застосування ч. 6 ст. 45 Закону №2343-ХІІ.

Також у частині 7 ст. 45 Закону №2343-ХІІ, зазначено, що страхувальники за договорами страхування, дії яких припиняються на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 20 Закону №1961-IV МТСБУ приймає на себе обов’язки, для виконання яких у страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна. Виконання обов'язків у такому випадку в повному обсязі гарантується коштами МТСБУ.

Підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому пунктом 51.7 статті 51 Закону №1961-IV передбачено, що у разі ліквідації страховика або визнання його неплатоспроможним (банкрутом) відповідно до закону страховик зобов'язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому такий страховик зобов'язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій з цього виду страхування.

Згідно з ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Помилково вважаючи договір страхування чинним, позивач ОСОБА_2 не довів перед судом факт недостатності коштів та/або майна страховика – АСТ «Вексель» для задоволення його вимог за цим договором, як не довів факту власне звернення до страховика за страховим відшкодуванням на його підставі. В справі відсутні відомості про виконання страховиком – АТС «Вексель» пункту 51.7 статті 51 Закону №1961-IV - передачу до МТСБУ всіх матеріалів щодо укладених ним договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Водночас ліквідаційна процедура щодо даної юридичної особи продовжена до 18 травня 2012 року, а страховик фактично не ліквідований, що унеможливлює застосування ч. 3 ст. 20, ч. 1 ст. 41 Закону №1961-IV.

Таким чином, підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 20, ч. 1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» по справі відсутні, позивач ОСОБА_2 не довів порушення його прав саме відповідачем, а тому колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні його позову.  

Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч. 6 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 20, 41, 51 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 28 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування в розмірі 20648,51 грн. – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

          «З оригіналом вірно»

          Суддя апеляційного суду:                              Стадник І.М.