Справа № 1/0904/7/2011
Провадження № 11-0990/60/2012
Категорія ст.286 ч.1 КК України
Головуючий у 1 інстанції Клюба В.В.
Суддя-доповідач
Фіцак Т.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді: Фіцака Т.Д.,
суддів: Гриновецького Б.І., Вилки С.С.
з участю: прокурора Рибки Л.Я.
потерпілого ( цивільного позивача) ОСОБА_2,
засудженого: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Галицького районного суду від 09 вересня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Голгоча Бережанського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого начальником підрозділу ВАТ «Тернопільрембуд» ПС РБД, громадянина України, не судимого, -
засуджено за ст. 286 ч.1 КК України та призначено покарання арешт строком шість місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання в зв’язку і закінченням, передбаченого ст. 49 ч.1 п.2 КК України строку давності.
Цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 8 713 гривень 75 коп. матеріальної шкоди та 5 000 гривень моральної шкоди.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 000 гривень моральної шкоди.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено попередньо обраний – підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Злочин вчинено при таких обставинах:
21 травня 2006 року близько 15.00 години у с. Медуха Галицького району, ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Форд-Сієра», реєстраційний номер НОМЕР_1, не врахувавши дорожню обстановку, розпочав маневр обгону автомобіля марки ЗАЗ-1102 «Таврія», внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем марки ВАЗ-21140, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок цього в подальшому автомобіль під керуванням ОСОБА_5 зіткнувся з автомобілем марки ВАЗ-21013, реєстраційний номер НОМЕР_3, який рухався в попутному з автомобілем марки «Форд-Сієра» напрямку і яким керував потерпілий ОСОБА_2 Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження: закритий багатовідламковий перелом правого наколінника із зміщенням відламків, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров’я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
У апеляції засуджений ОСОБА_3 не погоджується з даним вироком суду і вважає, що вирок постановлений із неправильним застосуванням та тлумачення норм кримінального закону, а тому підлягає скасуванню, а кримінальна справа закриттю. Апелянт вважає, що дані зазначені у вироку не відповідають дійсності, суд при постановленні вироку не дав належну оцінку наявним по справі доказам, не взяв до уваги висновок повторної комплексної судово-автотехнічної експертизи № 3541 від 21 лютого 2011 року. Також апелянт не згідний із частковим задоволенням позовних вимог заявлених ОСОБА_2 та ОСОБА_4, оскільки вважає, що у дорожньо-транспортній пригоді його вини немає, а тому підстав для настання цивільної відповідальності немає, через відсутність вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України у зв’язку із відсутністю в його діях складу злочину.
Потерпілий ОСОБА_2 подав заперечення на апеляцію, де вказує, що вирок суду є законним, а тому його слід залишити в силі.
У засіданні апеляційного суду:
- засуджений ОСОБА_3 підтримав подану ним апеляцію просив апеляцію задовольнити і вирок суду скасувати, а справу закрити;
- прокурор заперечив проти апеляції та просив вирок залишити без зміни, а апеляцію без задоволення;
- потерпілий ( цивільний позивач) ОСОБА_2 просив апеляцію засудженого залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, прокурора, потерпілого та цивільного позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що в апеляцію слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 підтверджується наведеними у вироку доказами, що грунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи, яким дана належна правова оцінка.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на зібраних органом досудового слідства та досліджених в судовому засіданні доказах.
Доводи апеляції щодо невинуватості засудженого є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції винуватість засудженого повністю доведена в судовому засіданні показаннями потерпілого та цивільного позивача, показаннями свідків; протоколами огляду місця події; протоколами відтворення обстановки і обставин події; висновками судових експертиз. Судом першої інстанції правильно кваліфіковані дії засудженого за ч.1 ст. 286 КК України і призначено покарання в межах санкції даної статті. Після оцінки всіх зібраних по справі доказів в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вина засудженого ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження доведена повністю і його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 286 КК України.
Колегія суддів вважає, що призначаючи засудженому ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції належним чином врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом’якшують та обставини, які обтяжують покарання.
Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про звільнення засудженого від призначеного покарання в зв’язку із закінченням, передбаченого ст.49 ч.1 п.2 КК України строку давності, та вірно застосував до нього ст. 74 КК України.
Доводи ж апеляції про те, що у цивільному позові по кримінальній справі слід відмовити є необґрунтованими виходячи з наступного.
Ст. 28 КПК України передбачає, що особа, яка зазнала матеріальної і моральної шкоди від злочину, вправі пред’явити до обвинувачуваного, підсудного цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про часткове задоволення цивільних позовів, оскільки розмір спричиненої шкоди підтверджується зібраними по справі доказами, випливає із пред’явленого ОСОБА_3 обвинувачення.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляції, вважає її необґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Галицького районного суду від 09 вересня 2011 року щодо ОСОБА_3 залишити - без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 - без задоволення.
Головуючий Т.Д. Фіцак
Судді: Б.І. Гриновецький
С.С. Вилка
Згідно з оригіналом
Суддя Т.Д. Фіцак