1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07лютого 2012р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.
суддів Бойчука І.В., Меленко О.Є.
секретаря Балагури М.О.
з участю: апелянта ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на ремонт, переобладнання та добудову до житлового будинку - за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - на рішення Коломийського міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_1 про стягнення з відповідача коштів, витрачених на ремонт, переобладнання та добудову будинку.
Ухвалою судді Коломийського міськрайонного суду від 22.02.2011 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості відповідача.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 26.12.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17326 грн., витрачених на ремонт, переобладнання та добудову будинку, судовий збір в розмірі 551,81 грн., 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 2784 грн. оплати проведення судової будівельно-технічної експертизи.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В своїй апеляційній скарзі апелянт вказує, що дане рішення є незаконним, винесене
_______________________________________________________________________________ Справа № 2/0909/2/2011р. Головуючий у 1 інстанції - Беркещук Б.Б.
Провадження № 22ц/0990/343/2012
Категорія - 5 Суддя-доповідач - Горблянський Я.Д.
судом з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вважає, що всупереч ст. 60 ЦПК України ОСОБА_2 не подала суду доказів про те, що між нею, ним-відповідачем, та власником будинку ОСОБА_4 існувала домовленість про проведення ремонту, реконструкції, добудови та перебудови будинку, у зв’язку з чим він перейде у власність позивача і відповідача, і такі роботи проводились зі згоди власника будинку. Зазначає, що ОСОБА_4 дозволив йому та ОСОБА_2 проживати в своєму будинку тимчасово, заперечував проти ремонту в будинку, згоди на реконструкцію не давав, так як будинок був в нормальному технічному стані. Також зазначає, що газифікацію до будинку та літньої кухні і телефон проводив ОСОБА_4 за власні кошти. Роботи з водопостачання, проведення каналізації та виготовлення і монтаж ринви здійснював ОСОБА_6, а дашок придбаний за кошти тітки ОСОБА_7
Суд незаконно стягнув на користь позивачки не вартість її затрат на ремонт будинку, а половину вартості всіх робіт, незважаючи, на те, що вона не має до їх проведення жодного відношення. Зазначає, що суд неправомірно відніс виконані апелянтом та його родичами роботи щодо покращення умов у будинковолодінні до спільного сумісного майна подружжя сторін по справі та поділив їх вартість порівну, вийшовши в такий спосіб за межі позовних вимог.
Також суд всупереч вимогам ст.88 ЦПК України стягнув з відповідача судові витрати в повному розмірі, хоча позов задоволено частково.
Тому просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду від 26.12.2011 року і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Даним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 суд виходив з того, що позивач і відповідач, будучи подружжям, здійснювали за власний рахунок у будинку ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 Коломийського району ремонтні роботи, переобладнання будинку, завдяки чому цінність та вартість будинку змінились і проведені поліпшення будинку не можуть бути відокремлені, а тому затрати понесені позивачем на здійснення ремонтних робіт слід відшкодувати.
Проте, такий висновок суду є необґрунтованим, обставини на які посилається позивач не підтверджені належними доказами.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 10, частин 1, 4 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч вимогам чинного законодавства ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження доводів щодо її витрат, пов'язаних із ремонтом, зокрема на будівельні матеріали, та про її участь у виконанні будівельних і ремонтних робіт.
Задовольняючи позов, зокрема, визначаючи розмір суми затрат на будівництво здійсненні позивачем, суд керувався лише висновком № 850 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 26 серпня 2011 року та показами декількох свідків.
Поза увагою суду залишились доводи відповідача про участь у ремонтних та будівельних роботах інших осіб, а саме, відповідача та його батьків, які брали участь у виконанні робіт особисто, та надавали кошти на виконання таких робіт, та на придбання будівельних матеріалів.
Судом також не враховано вимоги статті 332 ЦК України, відповідно до якої особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Як вбачається з матеріалів справи і не було спростовано позивачем, власник будинку ОСОБА_4 не давав дозволу на ремонт будинку, а отже, виходячи з вимог частини 2 ст. 332 ЦК України позивач не набуває право власності на нову річ чи відшкодування витрат понесених на її переробку.
Судом першої інстанції не досліджено, кому будинок АДРЕСА_1, Коломийського району, Івано-Франківської області , який належав ОСОБА_4 перейшов після його смерті у власність. З актового запису про смерть та витягу з ДРАЦСУ вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідно до заповіту, зареєстрованого в реєстрі № 149 від 07.12.2004 року все своє майно ОСОБА_4 за повів ОСОБА_1, проте в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про право власності на спадщину,а отже відповідач не вступив у володіння спадковим майном, тобто даним будинковолодінням.
Виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_1 не може відшкодовувати затрати, понесені на ремонт та переобладнання будинку, який фактично йому не належить.
Крім того суд не вірно застосував положення ст. 60 та 70 СК України та прийшов до невірного висновку про відшкодування ОСОБА_2 ? частини затрат на будівництво як при поділі спільної сумісної власності, оскільки, як вбачається з предмету позову претензії, які висуває позивач не носять сімейно-правового характеру. Як вбачається з рішення Коломийського міськрайонного суду від 31.12.2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, яке вступило в законну силу, вже здійснено розподіл майна між сторонами по справі.
З огляду на те, що судом в порушення вимог статей 213, 214 ЦПК неповно з'ясовані обставини справи, не визначено, які правовідносини випливають з установлених обставин, не дана належна правова оцінка зібраним у справі доказам, не визначено, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим судове рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи положення ст. 303 ЦПК України щодо перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене рішення не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на ремонт, переобладнання та добудову до житлового будинку - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.
Судді: Я.Д. Горблянський
І.В. Бойчук
О.Є. Меленко